85

---

§ 10. Облік платників податків

З метою дотримання податкового законодавства і проведен­ня податкового контролю платники податків підлягають поста­новці на облік у податкових та інших державних (контролюю­чих) органах. Розрізняють первинний і вторинний податковий облік. Первинний — це податковий облік, у ході якого платни­кові податків надається єдиний за всіма видами податків і зборів ідентифікаційний номер. Вторинний — це податковий облік, у ході якого платникові податків надається, крім перві­сного, ще один ідентифікаційний (індивідуальний) номер по окремому податку чи збору, у встановленому законодавством порядку (наприклад, Реєстр платників податку на додану вартість).

22 грудня 1994 року було прийнято Закон України «Про державний реєстр фізичних осіб—платників податків та інших обов’язкових платежів»1 і в листопаді 1997 року податкові орга­ни завершили формування автоматизованої інформаційної си­стеми з контролю за сплатою фізичними особами податків та інших обов’язкових платежів, у результаті якого було створе­но державний реєстр фізичних осіб—платників податків та інших обов’язкових платежів. Кожній особі в державному реєстрі надається власний ідентифікаційний номер, без якого неможливо відкрити розрахунковий рахунок у банку й одер­жати заробітну плату. Ідентифікаційний номер містить дані про платника податків: дату народження, порядковий номер при реєстрації цього громадянина і стать. Остання десята циф­ра ідентифікаційного коду призначена для захисту від випад­кових помилок.

22 січня 1996 р. постановою Кабінету Міністрів України було затверджено Положення «Про створення єдиного держав­ного реєстру підприємств і організацій України»2. Це положен­ня закріплює єдину автоматизовану систему обліку, нагрома­дження й обробки даних про підприємства, організації всіх форм власності, а також їх окремі підрозділи (філії, відді

лен­ня, представництва). Метою створення державного реєстру ста­ло забезпечення єдиних принципів ідентифікації й обліку суб’єктів господарської діяльності, здійснення нагляду за структурними змінами в економіці, забезпеченням інформа­цією. До реєстру включаються дані про юридичних осіб, які розташовані і здійснюють свою діяльність на території Украї­ни чи за її межами, але створені за участю юридичних осіб Ук­раїни. Реєстр створений як комплекс відомостей, куди ввійшли ідентифікаційні, класифікаційні, довідкові, реєстраційні й економічні дані.

Якщо суб’єкт підпадає під визначення ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто є платником такого податку, то він зобов’язаний зареєструватися як платник податку на додану вартість відповідно до Положення про реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 року № 793. Реєстр платників податку на додану вартість — це автоматизована система збору, нагромадження й обробки да­них про осіб, що відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» і Указу Президента України від 7 серпня 1998 року «Про деякі зміни в оподаткуванні»4 зобов’язані здій­снювати утримання і внесення в бюджет податку, що сплачуєть­ся покупцем. При включенні до реєстру будь-якої особи, діяльність якої підлягає оподаткуванню, їй надається індиві­дуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Індивідуальний податковий номер є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за платником податку на додану вартість до моменту виключення його з реє­стру в зв’язку з вибуттям зі складу платників податку на дода­ну вартість.

Крім розглянутих видів реєстрацій платників податків існу­ють ще й такі: реєстрація в Пенсійному фонді, Фонді соціаль­ного страхування з тимчасової втрати працездатності (не всі суб’єкти підприємницької діяльності проходять обов’язкову реєстрацію в цьому органі, що здійснюється відповідно до Інструкції про порядок надходження, обліку і витрати коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездат­ності, затвердженої постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26 червня 2001 р. №16); реєстрація у Фонді соціального страхування від нещасливих випадків на виробництві і професійних захворю­вань України (реєстрація в цьому Фонді буває обов’язкова і добровільна, відповідно до Інструкції про порядок перераху­вання, обліку і витрати страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профе­сійних захворювань України, затвердженої постановою Прав­ління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 20 квітня 2001р. №12); реєстрація у Фонді загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (така реєстрація стосується роботодавців, відповід­но до Інструкції про порядок нарахування і сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випа­док безробіття й обліку їхнього надходження у Фонд загально­обов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затвердженої наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 18 грудня 2000 р. №339, ро­ботодавці зобов’язані зареєструватися як платники страхових внесків у центрах зайнятості, на яких покладено функції робо­чих органів виконавчої дирекції Фонду).

 

1 Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 2. — Ст. 10.

2 Збірник постанов Уряду України. — 1996. — № 6. — Ст. 193.

3 Офіційний вісник України. — 2000. — № 14. — Ст. 584.

4 Там само. — 1998. — № 32. — Ст. 1202.

 

< Попередня   Наступна >