85

---

Глава 8 ОБ’ЄКТ ОПОДАТКУВАННЯ

§ 1. Поняття об’єкта оподаткування

Поняття «об’єкт оподаткування» передбачає два підходи: правовий (розширений) і законодавчий (більш вузький). Як правова категорія об’єкт оподаткування являє собою родове визначення об’єкта (доходи чи їхня частина; майно; вартість тощо), з яким пов’язане виникнення обов’язку платника по­датків сплатити податок. У більш вузькому значенні (яке в ос­новному закріплюється в законодавчих актах) об’єкти оподат­кування можна визначити як видові форми родового поняття об’єкта оподаткування (доходи фізичних осіб; майно юридич­них осіб тощо), що і закріплюються спеціальними податкови­ми законодавчими актами.

Необхідно враховувати, що законодавець не дає вичерпного переліку видів об’єктів оподаткування, а виділяє найпоши­реніші з них, залишаючи перелік відкритим. Наприклад, об’єк­том оподаткування може виступати фонд оплати праці і т. ін.

Об’єктом оподаткування може бути вартість товарів (робіт, послуг), доход чи його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), використання природних ресурсів. При цьому один об’єкт не може виступати об’єктом оподаткування по кількох податках одного виду. Це, однак, не забороняє вико­ристовувати об’єкт при оподаткуванні податками різного виду. Тому один об’єкт (наприклад прибуток) може використовува­тися як об’єкт оподаткування у кількох випадках. Наприклад, використання доходу як об’єкта при загальнодержавних подат­ках не є перешкодою для введення податку з аналогічних об’єктів на місцевому рівні.

Певною мірою відкритим залишається і питання законо­давчого регулювання поняття «об’єкт оподаткування». Тут деяка теоретична незавершеність проблеми реалізується у не­визначеності нормативній. Закон України «Про систему опо­даткування» від 18 лютого 1997 року як

об’єкт оподаткуван­ня виділяє прибуток (доходи), додану вартість продукції, вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митну чи її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об’єкти, визначені законами України (ст. 6). У ряді випадків має місце надмірна деталізація. Наприклад, характеристика доходу (прибутку) як об’єкта навряд чи потрібна, оскільки прибуток є одним з елементів доходу (нарівні із заробітною платою). Природно, прибуток і доход — різні категорії, але подібна деталізація передбачає і подальший докладний аналіз, навряд чи доречний у статті основного закону, що регулює податко­ву систему.

Таким чином, об’єктом є переважно такий предмет, з при­воду якого необхідна сплата податку, наприклад, отриманий доход, володіння чим-небудь, споживання відомих предметів. Саме в такий спосіб закріплюється об’єкт оподаткування за­конодавством України і Російської Федерації (ст. 6 Закону України «Про систему оподаткування», ст. 38 Податкового ко­дексу Російської Федерації). Фактично доктринального ви­значення категорії об’єкта оподаткування немає, а законода­вець йде простим шляхом: закріплює вичерпний перелік об’єктів оподаткування (вартість майна, вартість товарів (робіт, послуг), доходи, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг) і т. ін.).

 

< Попередня   Наступна >