91

---

§ 2. Види об’єктів оподаткування

Більшість економістів і фінансистів XIX століття вважали податковим об’єктом тільки чистий прибуток платника. Вони виходили з того, що рівність обов’язку нести податкову по­винність полягає в рівності матеріального важеля цієї повин­ності, а рівність останньої полягає у відповідності податку кош­там платника1.

Саме підхід, що ґрунтується на характеристиці об’єкта як чистого прибутку в податках реальних (у непрямих податках чистий прибуток слугує об’єктом не прямо, а через споживання), було покладено в основу трактування об’єкта оподаткуван­ня законодавством Російської імперії. Наприклад, у першому томі Зводу Законів в Установі Міністерства фінансів підкрес­люється: «нові способи для множення державних доходів не повинні торкатися капіталів, необхідних для добутку доходів з казенних і приватних закладів, промислів, оборотів і справ, а повинні стягуватися з чистих їхніх прибутків»2. І. Х. Озеров під об’єктом оподаткування розуміє «факти чи предмети, вна­слідок наявності яких податок сплачується, наприклад земля, промисел, особа...». Об’єктом оподаткування можуть бути (за Озеровим): 1) особистість; 2) предмети споживання; 3) окремі джерела доходу; 4) загальний доход; 5) майно платника; 6) мо­менти переходу майна3. Оподаткування повинно бути пов’яза­не з таким предметом, станом чи процесом, в якому виражаєть­ся господарська активність.

Серед об’єктів оподаткування громадян можна виділити:

доход (сукупний доход по прибутковому податку);

майно (у тому числі земля, нерухомість, предмети роз­коші);

споживання (наприклад, акцизи на окремі види товарів);

ввіз і вивіз товарів за кордон (митні збори).

При цьому той самий о

б’єкт оподаткування не може висту­пати об’єктом оподаткування для кількох податків. Закріп­лення цього положення законодавством особливо необхідно, оскільки саме в такий спосіб закріплюється один з найважлив­іших принципів оподаткування — запобігання внутрішньому подвійному оподаткуванню.

Хотілося б звернути увагу на одне з важливих питань по­даткового законодавства — на необхідність чіткого розмежу­вання категорій, що має запобігти їх неоднозначному тлу­маченню. Звичайно, цього неможливо уникнути цілком, але для основних понять вкрай необхідно.

 

1 Див.: Курс финансового права / Сост. Д. Львов. — Казань, 1888. — С. 288—289.

2 Див.: Озеров И. Х. Основы финансовой науки. — М., 1908. — С. 224.

3 Див.: Временник Демидовского юридического лицея. Книга сорокъчетвертая. — Ярославль, 1887. — С. 3—4.

< Попередня   Наступна >