§ 3. Методи визначення об’єкта оподаткування

Дуже важливо при характеристиці виторгу, доходу і при­бутку зупинитися на формуванні нагромаджень підприємств, елементи якого і виділяються як об’єкт оподаткування. Скла­лося два основних методи визначення виторгу.

Формування виторгу в міру оплати. У даному разі ви­торг формується по мірі надходження коштів до каси підприє­мства (при розрахунках готівкою) і при надходженні коштів на рахунки підприємств (при безготівкових розрахунках). Го­ловна перевага цього методу в тім, що підприємство оперує кош­тами, що реально є в його розпорядженні.

Формування виторгу по мірі відвантаження товарів (ви­конання робіт, послуг) при пред’явленні замовнику розрахун­кових документів. В основі цього методу лежить перехід права власності в момент відвантаження товару. Головним недоліком такого методу є великий розрив у часі обліку виторгу, відобра­ження цього в бухгалтерських документах (і відповідно в роз­рахунках з бюджетом) і реального надходження коштів (не можна виключати ситуацію, коли ці кошти не надійдуть зовсім, що трапляється, наприклад, у разі банкрутства замовника). Завершальним, визначальним фінансовим результатом госпо­дарської діяльності підприємства є один з елементів виторгу — прибуток. Хоча точніше буде виділити як кінцевий фінансо­вий результат чи прибуток збитки. Збитки можуть виникнути при надмірно завищених витратах на виробництво, порушенні господарських договорів, банкрутстві замовників і т. ін.