83

---

Глава 21 ПОДАТКОВИЙ КОНТРОЛЬ

§ 1. Поняття і зміст податкового контролю

Контроль є обов’язковим елементом будь-якої галузі дер­жавного управління. У статті 1 Лімської декларації керівних принципів контролю зазначається, що «організація контролю є обов’язковим елементом управління суспільними фінансови­ми коштами, оскільки таке управління тягне за собою відпові­дальність перед суспільством»1. Саме об’єктивні потреби дер­жави та органів місцевого самоврядування у грошових коштах вимагають забезпечення повного і своєчасного їх надходжен­ня у вигляді податків і зборів (інших обов’язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів.

Податковий контроль є самостійним напрямом державного фінансового контролю. Характерним для нього є певна стадія фінансової діяльності — стадія мобілізації коштів до публічних грошових фондів. Забезпечення режиму суворого додержання приписів норм податкового законодавства зобов’язаними су­б’єктами податкових правовідносин є головною метою податко­вого контролю. Від ступеня ефективності контрольної діяльності органів, що здійснюють податковий контроль, безпосередньо залежить рівень доходів бюджетів та державних цільових фондів. Податковий контроль виступає гарантією задоволення публічних майнових інтересів та важливим чинником соціаль­но-економічної стабільності держави, її фінансової безпеки.

Податковий контроль слід розглядати як функцію держав­ного управління податковою системою. Діяльність контролю­ючих органів щодо забезпечення додержання податкового за­конодавства значною мірою визначає ефективність реалізації податкової політики держави та функціонування всієї подат­кової системи.

Контрольна діяльність податкових органів спрямована на досягнення низки цілей, серед яких важливо виокремити такі:

ign: justify;">– забезпечення додержання податкового законодавства суб’єктами, що реалізують податковий обов’язок або забезпе­чують його реалізацію;

– попередження правопорушень у податковій сфері;

– виявлення порушень податкового законодавства та засто­сування до винних осіб відповідних заходів юридичної відпо­відальності.

Указані цілі загалом визначають зміст податкового контро­лю, який слід визначити як діяльність спеціально уповнова­жених державних органів щодо забезпечення додержання зо­бов’язаними суб’єктами податкових правовідносин чинного податкового законодавства.

Таким чином, податковий контроль слід розглядати як особ­ливий вид державного фінансового контролю, що здійснюється на стадії формування публічних грошових фондів спеціально уповноваженими суб’єктами (органами державної податкової служби та іншими контролюючими органами), спрямований на забезпечення додержання податкового законодавства плат­никами податків, податковими агентами та іншими суб’єкта­ми, що забезпечують реалізацію податкового обов’язку, вияв­лення і попередження податкових правопорушень, а також притягнення винних осіб до юридичної відповідальності.

Досліджуючи системний характер податкового контролю як складового елемента державного управління податковою сфе­рою, в його структурі виокремлюють кілька основних еле­ментів: суб’єкт податкового контролю; об’єкт контролю; фор­ми і методи (методики) контролю; документи контролю; захо­ди податкового контролю та порядок їх здійснення2.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну подат­кову службу в Україні» найважливішим завданням органів дер­жавної податкової служби є здійснення контролю за додержан­ням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільо­вих фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством3. З метою організації ефективної контрольної діяльності органів держав­ної податкової служби в Україні створюються загальнодер­жавні системи обліку платників податків, формується база нор­мативно-правових актів, що визначають методику ведення бух­галтерського (податкового) обліку фінансово-господарських операцій платників податків, а також форми документів подат­кової звітності, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів та інших обов’язкових платежів.

Чинне податкове законодавство визначає статус суб’єктів податкового контролю з урахуванням принципу розмежуван­ня їх компетенції. Згідно з п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюд­жетами та державними цільовими фондами» перелік контро­люючих органів включає органи, які наділені відповідною предметною компетенцією:

митні органи — стосовно ввізного та вивізного мита, акциз­ного збору, податку на додану вартість, інших податків і зборів (обов’язкових платежів), які відповідно до законів справляють­ся при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну те­риторію України або вивезенні (пересиланні) товарів і пред­метів з митної території України;

органи Пенсійного фонду України — стосовно збору на обо­в’язкове державне пенсійне страхування;

органи фондів загальнообов’язкового державного соціаль­ного страхування — стосовно внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, у межах компетенції цих органів, встановленої законом.

Об’єктом податкового контролю слід вважати діяльність платників податків, податкових агентів, інших суб’єктів у про­цесі реалізації ними податкового обов’язку, а саме: правиль­ності обчислення, повноти і своєчасності сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), надання податкової звітності.

Податковий контроль здійснюється у конкретних формах, які мають обов’язкове законодавче закріплення. Форма подат­кового контролю — це сукупність конкретних організаційно-процесуальних заходів, які здійснюються уповноваженими суб’єктами в процесі контрольної діяльності. Таким формами є: податкові перевірки, облік платників податків, оперативно-бухгалтерський облік податкових надходжень, контроль за відповідністю витрат фізичних осіб їх доходам4. Іншими фор­мами податкового контролю виступають: отримання пояснень платників податків, податкових агентів; перевірка даних об­ліку і звітності; огляд приміщень і територій, що використову­ються з метою отримання доходу (прибутку)5.

З точки зору теоретичного аналізу податкового контролю важливого значення набуває класифікація його видів. Відпо­відно до обраного критерію, податковий контроль можна кла­сифікувати за кількома підставами.

Залежно від часу проведення контрольних заходів слід роз­межовувати попередній, поточний та наступний податковий контроль.

Попередній податковий контроль у часі передує здійснен­ню фінансово-господарської діяльності платників податків. Цей вид контролю охоплює взяття на облік платників податків в органах державної податкової служби та органах фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування. З метою організації ефективного попереднього податкового кон­тролю створюються різні державні реєстри платників податків, які містять систематизовану інформацію про них та забезпе­чують єдиний державний облік6.

Поточний контроль здійснюється в процесі фінансово-гос­подарської діяльності платників податків. Цей вид передбачає використання різних методів, серед яких слід виділити облік податкових надходжень до бюджетів та державних цільових фондів7, перевірку правомірності використання податкових пільг, проведення обстежень виробничих, складських, торго­вельних та інших приміщень, що використовуються для одер­жання доходів або пов’язані з отриманням інших об’єктів опо-даткування8.

Наступний контроль здійснюється за підсумками звітного податкового періоду. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону Ук­раїни «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю по­дання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, по­в’язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об’єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Залежно від джерел отримання контролюючими органами інформації слід розрізняти документальний та фактичний по­датковий контроль.

Проведення документального контролю передбачає отри­мання інформації щодо виконання податкового обов’язку на підставі аналізу документів (облікових, розрахункових доку­ментів, документальних форм податкової звітності), пов’яза­них з обчисленням і сплатою податків і зборів.

Фактичний податковий контроль зумовлює використання контролюючими органами специфічних прийомів і способів, що дозволяють встановити фактичні дані щодо кількісних та які­сних показників об’єктів оподаткування, їх відповідності да­ним податкового обліку. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби мають право обстежувати будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення підприємств, установ і організацій незалежно від форм влас­ності та житло громадян, якщо вони використовуються як юри­дичні адреса суб’єкта підприємницької діяльності, а також для отримання доходу.

У разі обрання критерієм класифікації місця проведення контрольних заходів, податковий контроль може бути каме­ральним (за місцезнаходженням податкового органу) або виїз­ним (за місцезнаходження платника податків або приміщень чи територій, відповідних об’єктів оподаткування).

Поряд із вказаними, фахівці виділяють й такі види подат­кового контролю: комплексний і тематичний, плановий і по­заплановий, обов’язковий та ініціативний та ін.9

 

1 Прийнята ІХ Конгресом Міжнародної організації вищих контрольних органів (ІNТОSАІ) 1977 року // Президентский контроль. — 1994. — №1. — С. 72.

2 Ногина О. А. Налоговый контроль: вопросы теории. – СПб.: Питер, 2002. – С. 38.

3 Відомості Верховної Ради України. — 1994. — №15. — Ст. 84.

4 Див.: Налоговый контроль: налоговые проверки и производство по фактам налоговых правонарушений: Учебно-практич. пособие / Под ред. Ю. В. Кваши. — М., 2001. — С. 24.

5 Див.: ч. 1 ст. 82 Податкового кодексу РФ // Налоговый кодекс Российской Федерации. Часть первая. — М., 2001. — С. 75.

6 Див. наприклад: Закон України «Про Державний реєстр фізичних осіб—платників податків та інших обов’язкових платежів» від 22 грудня 1994 р. № 320/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — №2. — Ст. 10; Постанова Кабінету Міністрів України «Про створення Єдиного дер­жавного реєстру підприємств та організацій України» від 22 січня 1996 р. № 118 // Збірник постанов Уряду України. – 1996. — № 6. — Ст. 193; Наказ ДПА України «Про затвердження Положення про реєстр платників подат­ків на додану вартість» від 1 березня 2000 р. № 79 // Офіційний вісник України. — 2000. — №14. — Ст. 584.

7 Див.: Наказ ДПА України «Про внесення змін до Інструкції про поря­док ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів» від 3 вересня 2001 р. № 342 // Офіційний вісник Украї­ни. — 2001. — №43. — Ст. 1937.

8 Див.: Наказ ДПА України «Про затвердження Порядку періодичності перевірок та проведення обстежень виробничих, складських, торговель­них та інших приміщень» від 30 липня 1998 р. № 371 // Бюлетень законо­давства і юридичної практики України. — 1999. — №3. — С. 246.

9 Див.: Кустова М. В., Ногина О. А., Шевелева Н. А. Налоговое право России: Общая часть: Учебник / Отв. ред. Н. А. Шевелева. – С. 264—265; Кучеров И. И. Налоговое право России: Курс лекций. – С. 190—193.

 

< Попередня   Наступна >