133

---

§ 2. Податкова перевірка в системі податкового контролю

Основна форма податкового контролю — податкова пере­вірка. Саме ця форма контролю є найбільш ефективною з точки зору виявлення та стягнення недоїмок, забезпечення податко­вих надходжень до бюджетів і державних цільових фондів. По­даткові перевірки забезпечують безпосередній контроль за по­внотою і правильністю обчислення податків і зборів, який може бути реалізований тільки шляхом порівняння податкових роз­рахунків (декларацій), що їх подають платники податків, з фак­тичними даними щодо їх фінансово-господарської діяльності1.

Податкова перевірка як форма податкового контролю — це діяльність податкових та інших контролюючих органів у ме­жах визначеної компетенції з метою встановлення правиль­ності обчислення та сплати податків і зборів (обов’язкових платежів). Залежно від видів податкового контролю зміст її охоп­лює, по-перше, дослідження документів податкового обліку і звітності, в яких відображаються результати фінансово-госпо­дарської діяльності платників податків протягом звітного пе­ріоду, а по-друге, обстеження приміщень, що використовують­ся для одержання доходів або пов’язані з утриманням об’єктів оподаткування.

Серед основних прав органів державної податкової служби Закон України «Про державну податкову службу в Україні» (п. 1 ст. 11) виділяє право здійснювати на підприємствах, в ус­тановах і організаціях незалежно від форми власності та у гро­мадян, у тому числі громадян—суб’єктів підприємницької діяльності, перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, товарно-касових книг, показників електронних контрольно-касових апаратів і комп’ю­терних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку зі споживачами, та інших документів незалежно від способу подання інформації (включаючи комп’ютерний), пов’язаних з обчисленням і спл

атою податків, інших платежів, наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо) на її здійснення, а також одержувати від посадових осіб і грома­дян у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час перевірок; перевіряти у посадових осіб, громадян документи, що посвідчують особу, під час проведен­ня перевірок з питань оподаткування; викликати посадових осіб, громадян для пояснень стосовно джерела отримання до­ходів, обчислення і сплати податків, інших платежів, а також проводити перевірки достовірності інформації, отриманої для внесення до Державного реєстру фізичних осіб—платників податків та інших обов’язкових платежів.

Об’єктом податкової перевірки є фінансово-господарська діяльність контрольованого суб’єкта — платника податків, що відображається у грошових документах, бухгалтерських книгах, звітах, кошторисах, деклараціях, товарно-касових книгах, по­казниках електронно-касових апаратів і комп’ютерних систем, що використовуються для розрахунків за готівку зі споживача­ми, та інших документах, незалежно від способу надання інфор­мації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів.

Суб’єктами податкових перевірок є учасники контрольних податкових правовідносин, які мають відповідні права та обо­в’язки. Як і в інших податкових правовідносинах, уповнова­жений суб’єкт (посадова особа податкового чи іншого контро­люючого органу) наділений владними повноваженнями віднос­но підконтрольного суб’єкта (платника податків, податкового агента). Розкриваючи особливості змісту контрольних подат­кових правовідносин, О. А. Ногіна вказує на базове положен­ня, яке полягає в тому, що «праву уповноваженої сторони (кон­тролюючого суб’єкта) перевіряти дотримання своєчасності, правильності й повноти сплати податків і зборів та виконання інших установлених податковим законодавством обов’язків кореспондує обов’язок іншої сторони (підконтрольного суб’єк­та) створювати необхідні умови для здійснення контрольної діяльності та виконувати вимоги уповноваженого органу»2.

Права податкових органів щодо проведення податкових пе­ревірок передбачені у ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Поряд з цим, закріплюючи обо­в’язки платників податків, законодавець встановив, що останні «зобов’язані допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів, а також для перевірок з питань обчислен­ня і сплати податків і зборів» (п. 4 частини першої статті 9). Відповідно до частини другої ст. 9 цього ж Закону «керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи під час перевірки, що проводиться державними податковими орга­нами, зобов’язані давати пояснення з питань оподаткування у випадках, передбачених законами, виконувати вимоги держав­них податкових органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт про проведення пе­ревірки».

З урахуванням вказаних особливостей змісту контрольних податкових правовідносин, що виникають при проведенні по­даткових перевірок, вирішального значення набуває питання зміцнення законодавчих гарантій забезпечення прав платників податків, а також дотримання посадовими особами контролю­ючих органів встановленого законодавством порядку здійснення окремих форм податкового контролю. При вирішенні цієї проблеми слід виходити, насамперед, з вимог частини другої ст. 19 Конституції України: «Органи державної влади та орга­ни місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані дія­ти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що пе­редбачені Конституцією та законами України».

 

1 Див.: Налоговый контроль: налоговые проверки и производство по фактам налоговых правонарушений: Учебно-практич. пособие / Под ред. Ю. В. Кваши. — С. 25.

2 Див.: Ногина О. А. Налоговый контроль: вопросы теории. — С. 59.

 

< Попередня   Наступна >