102

---

§ 3. Класифікація податкових перевірок

Класифікувати податкові перевірки слід з урахуванням вищевикладеної класифікації податкового контролю. Слід зазна­чити, що нормативна диференціація податкових перевірок значною мірою впливає на загальну теоретичну модель подат­кового контролю. Класифікувати податкові перевірки за вида­ми слід з урахуванням усієї сукупності принципових особли­востей їх організації та проведення. Будь-яка податкова пере­вірка поєднує в собі риси, які можна вважати підставами для класифікації та, відповідно, включення до різних видів подат­кових перевірок.

Залежно від особливостей інформативних джерел, які до­сліджують під час проведення податкових перевірок, із сукуп­ності останніх слід виокремлювати документальні та фактичні податкові перевірки. Документальна перевірка є родовим по­няттям, що передбачає наявність окремих її видів. Види доку­ментальних перевірок визначають з урахуванням конкретних правових підстав і особливостей їх проведення. У Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо до­тримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності — юридичними особами, їх філія­ми, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженому наказом ДПА України від 16 вересня 2002 р. № 4291, визначені типи перевірок, які проводять державні по­даткові органи. Але якщо проаналізувати пункт 1.2 вказаного Порядку, то більш обґрунтованим видається позиція щодо ви­знання документальної перевірки як типу контрольної діяльності, а наведені в цьому пункті планова, позапланова, комп­лексна та зустрічна перевірки, на нашу думку, є видами саме документальних перевірок. Камеральну перевірку також слід відносити до типу документальної перевірки. Її принципова відмінність від інших видів документальних перевірок поля­гає в тому, що предметом дослідження є дані, внесені до подат­кової декларації. Первинні о

блікові документи під час каме­ральної перевірки не досліджують.

Документальна перевірка передбачає дослідження первин­них документів — це документи, в яких зафіксовані факти здій­снення господарських операцій2. Документальну перевірку фінансово-господарської діяльності підприємства проводять за місцезнаходженням підприємства та/або за місцезнаходжен­ням об’єкта, якого перевіряють. За результатами документаль­ної перевірки складається акт. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході пе­ревірки фактів порушень, зокрема норм податкового та валют­ного законодавства, а також невиконання платником податків законних вимог посадових осіб податкових органів. За резуль­татами документальної перевірки в акті викладаються всі істотні обставини фінансово-господарської діяльності суб’єкта підприємницької діяльності, які стосуються фактів виявлених порушень податкового та валютного законодавства.

Камеральна податкова перевірка. Законодавче визначення поняття «камеральна перевірка» з’явилося у зв’язку з внесен­ням змін до Закону України «Про порядок погашення зобов’я­зань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»3. Відповідно до підпункту 4.2.2 п. 4.2 стат­ті 4 вказаного Закону «камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі да­них, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків».

Проведення камеральної перевірки завжди пов’язано з по­данням податкової декларації до контролюючого органу. Прий­няття податкової декларації є обов’язком контролюючого орга­ну. Податкову декларацію приймають без попередньої пере­вірки зазначених у ній показників через канцелярію. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від’ємного значення об’єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов’я­зань тощо) забороняється і розцінюється як перевищення служ­бових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисцип­лінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначе­ному законом.

Камеральна перевірка проводиться за місцем знаходження податкового органу. Метою проведення камеральної перевірки є виявлення арифметичних або методологічних помилок у по­даній платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов’язання.

Виїзна податкова перевірка є антиподом камеральної з точ­ки зору місця її проведення. Така перевірка завжди проводить­ся за місцем знаходження платників податків або податкових агентів. На думку фахівців у галузі податкового контролю, виїзні перевірки є більш ефективними, оскільки дозволяють податковому органу використати різноманітні методи конт­рольної діяльності та відповідно отримати більше інформації про фінансово-господарську діяльність платника податків4.

Серед основних завдань виїзної податкової перевірки слід виділити такі:

— всебічне дослідження обставин фінансово-господарської діяльності особи, яку перевіряють, це має значення для фор­мування висновків щодо правильності обчислення й повноти та своєчасності перерахування до бюджетів і державних цільо­вих фондів установлених податків і зборів;

виявлення перекручень і невідповідностей у змісті доку­ментів, що досліджуються, фактів порушення порядку ведення бухгалтерського обліку, складання звітності та податкових дек­ларацій;

аналіз впливу викритих порушень на формування подат­кової бази за різними видами податків і зборів;

формування доказової бази за фактами викритих подат­кових правопорушень і забезпечення документального відбит­тя цих порушень;

донарахування сум податків і зборів, не сплачених по­вністю або сплачених частково в результаті заниження плат­ником податків податкової бази або неправильного обчислен­ня податків;

формування пропозицій щодо усунення викритих пору­шень та притягнення платників податків до відповідальності за вчинення податкових правопорушень5.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23.07.1998 р. № 8176 виїзні перевірки, що здійснюються орга­нами виконавчої влади, уповноваженими від імені держави на проведення перевірок фінансово-господарської діяльності (кон­тролюючими органами), поділяють на планові та позапланові.

Контролюючими органами, що мають право проводити пла­нові і позапланові виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, є:

а) органи державної податкової служби — стосовно сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів і держав­них цільових фондів, неподаткових платежів;

б) митні органи — стосовно сплати ввізного мита, акцизно­го збору та податку на додану вартість, які справляються у разі ввезення (пересилання) товарів на митну територію України в момент перетинання митного кордону.

Враховуючи, що суб’єкти підприємницької діяльності відпо­відно до законодавства виступають платниками податків, передбачені зазначеним Указом Президента України виїзні пе­ревірки фінансово-господарської діяльності суб’єктів підпри­ємницької діяльності, які здійснюють органи державної подат­кової служби та митні органи, слід вважати податковими пе­ревірками.

Плановою виїзною податковою перевіркою вважається пе­ревірка фінансово-господарської діяльності платника податків, яка передбачена в плані роботи контролюючого органу і прово­диться за місцезнаходженням такого суб’єкта чи за місцем роз­ташування об’єкта власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Планова виїзна перевірка проводить­ся за сукупними показниками фінансово-господарської діяль­ності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного контролюючого органу не частіше одного разу на календарний рік у межах компетенції відповідного контролю­ючого органу.

Право на проведення планової виїзної перевірки надається лише у тому разі, якщо платнику податків не пізніше, ніж за десять календарних днів до дня проведення зазначеної пере­вірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати її проведення.

Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, що не передбачена в планах роботи контролюючого органу і про­водиться за наявності принаймні однієї з таких обставин:

а) за результатами зустрічних перевірок виявлено факти, які свідчать про порушення норм законодавства;

б) платником податків не подано в установлений термін до­кументи обов’язкової звітності;

в) виявлено недостовірність даних, заявлених у документах обов’язкової звітності;

г) у встановленому порядку подано скаргу про порушення законодавства посадовими особами контролюючого органу під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки;

ґ) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отрима­них від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо останній не надасть пояснень та їх документальних підтвер­джень на обов’язковий письмовий запит контролюючого органу протягом трьох робочих днів від дня отримання запиту;

д) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства.

Позапланова виїзна перевірка може здійснюватись і на підставі рішення Кабінету Міністрів України.

Комплексна перевірка — це документальна перевірка фінан­сово-господарської діяльності підприємства, якою охоплюють­ся питання повноти нарахування та своєчасності сплати всіх видів податків, зборів, інших обов’язкових та інших платежів, контроль за якими покладено на органи державної податкової служби України. При проведенні комплексної документальної перевірки складається один зведений акт комплексної пере­вірки. Складовими частинами зведеного акта комплексної пе­ревірки є довідки, які складають посадові особи податкового органу як з окремого питання, так і з кількох питань плану перевірки7.

Зустрічною податковою перевіркою є позапланова докумен­тальна перевірка підприємства з питань фінансово-господарсь­кої діяльності разом з іншими суб’єктами підприємницької діяльності8. Зустрічну перевірку проводять на підставі:

письмового звернення керівника державного податково­го органу, що проводить перевірку, до державного податково­го органу за місцем перебування партнера підприємства, яке перевіряють;

письмового розпорядження керівника державного подат­кового органу на проведення перевірки партнерів підприєм­ства, яке перевіряють, із залученням фахівців з питань, які підлягають перевірці.

Під час проведення зустрічної перевірки проводять по­рівняння первинних документів суб’єкта, якого перевіряють, та його партнера з метою встановлення їх достовірності, іден­тичності та відповідності записів руху грошових коштів та інших цінностей.

Оперативна перевірка відповідно до ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 1 черв­ня 2000 р. № 1776-ІІІ є «сукупністю заходів контролюючих органів, спрямованих на здійснення контролю за дотриманням суб’єктами підприємницької діяльності вимог цього Закону, інших нормативно-правових актів, що визначають порядок проведення розрахунків, обліку товарів та грошових коштів, а також порядок виконання операцій купівлі-продажу інозем­ної валюти»9. Відповідно до вказаного Закону проведення опе­ративних перевірок покладено на органи державної податко­вої служби України. Особливості проведення оперативних пе­ревірок органами державної податкової служби закріплені в Порядку проведення оперативних перевірок і розгляду матері­алів по них, затвердженому розпорядженням ДПА України від 25 вересня 1998 р. № 272-р10.

Оперативна перевірка повинна проводитися за окремими планами органів державної податкової служби в складі не мен­ше двох посадових осіб за наявності в них службових по­свідчень, особистих знаків і посвідчення на право перевірки об’єктів, розташованих на конкретній території.

За результатами оперативної перевірки складають акт пе­ревірки у двох примірниках і підписують посадові особи, що проводили оперативну перевірку, а також керівник або особа, що його заміняє, а в разі їхньої відсутності — матеріально відпо­відальна особа суб’єкта підприємницької діяльності.

 

1 Див.: Офіційний вісник України. — 2003. — №1. — Ст. 38.

2 Див.: частина перша ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — №40. — Ст. 365.

3 Див.: Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про по­рядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та дер­жавними цільовими фондами» від 20 лютого 2003 р. № 550-IV // Урядо­вий кур’єр. — 2003. — №56.

4 Див.: Кучеров И. И., Судаков О. Ю., Орешкин И. А. Налоговый конт­роль и ответственность за нарушения законодательства о налогах и сборах / Под ред. И. И. Кучерова. — М., 2001. — С. 34—35.

5 Див.: Налоговый контроль: налоговые проверки и производство по фактам налоговых правонарушений: Учебно-практич. пособие / Под ред. Ю. В. Кваши. — С. 129—130.

6 Офіційний вісник України. — 1998. — № 30. — Ст. 1119.

7 Див.: пункт 1.2 Порядку оформлення результатів документальних пе­ревірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єк­тами підприємницької діяльності — юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України від 16 вересня 2002 р. № 429 // Офіційний вісник України. — 2003. — №1. — Ст. 38.

8 Див. там само.

9 Див.: Відомості Верховної Ради України. — 2000. — №38. — Ст. 315.

10 Див.: Право и практика. — 2000. — №10. — С. 82.

 

< Попередня   Наступна >