107

---

2.3.2. Види податків та їхні характеристики

Можливі різні класифікації податків залежно від тих ознак, які покладено в основу порівняння.

За ознакою суб'єкта оподаткування податки поді­ляються на дві групи:

— прямі податки;

— непрямі податки.

Податки прямі — це обов'язкові нормативні плате­жі з прибутку або доходу працівника, спадщини, землі, будівель тощо. Ці податки стягуються в процесі придбан­ня та накопичення матеріальних благ (прибутковий пода­ток, податок на майно та ін.).

Податки непрямі — це податки, які включаються в ціну товарів або тарифів на послуги. Вони не відрахову­ються прямо з доходів працівника (власника), а випла­чує їх підприємство (податок на додану вартість, акцизи, мито, що стягується митними органами тощо).

Непрямі податки зручні в застосуванні. Для них ха­рактерна простота вилучення, вони забезпечують регу­лярність надходжень до бюджету, стягнення цих подат­ків не потребує досконалого, розвинутого податкового апа­рату.

При стягненні непрямих податків виникають право­відносини, в яких беруть участь три суб'єкти: суб'єкт податку, носій податку і податковий орган.

Суб'єкт податку — це виробник або продавець товару, який згідно із законом виступає як юридичний платник податку, тобто вносить до бюджету суму податку від реа­лізованого товару чи надання послуг.

Носій податку — це фізична особа, споживач товару, в ціні якого міститься непрямий податок. Купуючи това­ри, споживач фактично стає платником податку. Таким чином, відбувається перекладення податків із суб'єкта на носія податку.

Непряме оподаткування перева

жає в країнах, що роз­виваються, для яких це основна форма мобілізації по­даткових надходжень до бюджету.

В Україні за рахунок непрямих податків формується близько 45 % доходів бюджету.

Об'єднання податків у систему передбачає можливість класифікувати їх згідно з чинним законодавством на такі види:

— загальнодержавні податки та інші обов'язкові платежі',

— місцеві податки, збори та інші обов'язкові пла­тежі,

До загальнодержавних податків та інших обов'язко­вих платежів належать:

1) податок на додану вартість;

2) акцизний збір;

3) податок на прибуток підприємств;

4) податок на доходи фізичних осіб;

5) мито;

6) державне мито;

7) податок на нерухоме майно (нерухомість);

8) плата (податок) за землю;

9) рентні платежі;

10) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

11) податок на промисел;

12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

13) збір за спеціальне використання природних ре­сурсів;

14) збір за забруднення навколишнього природного се­редовища;

15) збір до Фонду для здійснення заходів щодо лікві­дації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціально­го захисту населення;

16) збір на обов'язкове соціальне страхування;

17) збір на обов'язкове державне пенсійне страху­вання;

18) збір до Державного інноваційного фонду;

19) плата за торговий патент на деякі види підприєм­ницької діяльності.

Загальнодержавні податки та збори (обов'язкові пла­тежі) встановлюються Верховною Радою України і справ­ляються на всій території України.

Види місцевих податків та зборів визначаються стат­тею 15 «Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі)» Закону України від 25 червня 1991 р. «Про систему опо­даткування» в редакції Закону від 18 лютого 1997 р. Порядок обчислення місцевих податків визначається Де­кретом Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 р. «Про місцеві податки і збори».

I. До місцевих податків належать:

1) податок з реклами;

2) комунальний податок.

II. До місцевих зборів (обов'язкових платежів) нале­жать:

1) готельний збір;

2) збір за припаркування автотранспорту;

3) ринковий збір;

4) збір за видачу ордера на квартиру;

5) курортний збір;

6) збір за участь у бігах на іподромі;

7) збір за виграш на бігах на іподромі;

8) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

9) збір за право використання місцевої символіки;

10) збір за право проведення кіно- і телезйомок;

11) збір за проведення місцевого аукціону, конкурс­ного розпродажу і лотерей;

12) збір за проїзд по території прикордонних облас­тей автотранспорту, що прямує за кордон;

13) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

14) збір з власників собак.

Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), меха­нізми справляння та порядок сплати їх встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установ­лених законами України, крім збору за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, який встановлюється обласними радами. При цьому збір за припарковку автотранспорту, ринковий збір, збір за видачу ордера на квартиру, збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг і збір з власників собак є обов'язковими Для встановлення сіль­ськими, селищними та міськими радами за наявності' об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язано запро­вадження цих податків і зборів. Суми місцевих податків та зборів (обов'язкових платежів) зараховуються до місце­вих бюджетів у порядку, визначеному сільськими, селищ­ними, міськими радами.

Органи місцевої влади можуть також встановлювати додаткові пільги з оподаткування в межах сум, що надхо­дять до їхніх бюджетів. Зокрема п. 2 ст. 26 «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997 р. їм надано право приймати рішення про надання відповідно до чинного законодавства пільг із сплати місцевих податків та зборів. Крім сплати зазначених загальнодержавних та міс­цевих податків, в Україні передбачено відрахування пла­тежів до Державного інноваційного Фонду, позабюджет­них фондів фінансування галузевих та міжгалузевих цау-ково-дослідних робіт з освоєння нових технологій і вироб­ництва нових видів продукції, до Державного Фонду спри­яння конверсії, до Фонду охорони праці та інших галузе­вих фондів.

Залежно від платників можна зробити поділ по­датків'.

— з юридичних осіб;

— із фізичних осіб;

— змішаного складі/, тобто такі податки, збори, інші обов'язкові платежі, які мають сплачувати як юридичні, так і фізичні особи, в тому числі й громадяни-підприємці (податок з власників транспортних засобів, митний збір, земельний податок та ін.)-

Слід зазначити, що поряд із встановленими видами податків та платежів, які застосовуються державою, в умовах фінансової нестабільності існує так званий інфляцінний податок. Діє він у тій ситуації, коли уряд покриває бюджетний дефіцит за рахунок друкування додаткової кількості грошей.

Використання емісії грошей для фінансування бю­джетного дефіциту є, по суті, прихованою формою опо­даткування.

Є навіть математична теорія утворення і динаміки інфляційного податку, є формули, що дають можливість підрахувати кількість грошей, які одержує уряд за раху­нок грошової емісії.

Для деяких підприємств така емісійна підтримка йде на користь, але тільки в тому разі, коли величина нових кредитів, одержаних у результаті грошової емісії, пере­вищує інфляційний податок. Для населення інфляцій­ний податок завжди невідворотний, оскільки за його рахунок надається кредитна допомога окремим підпри­ємствам.

Контрольні запитання

1. Що таке податкова система? Які складові вклю­чає в себе податкова система України?

2. В чому різниця між обов'язковими платежами і податками?

3. Назвіть основні види податків, дайте їм характери­стику.

 

< Попередня   Наступна >