85

---

§ 3. Закони логічного мислення

Мистецтво переконання передбачає знання і вміле за­стосування законів логічного мислення.

Логічно, цілеспрямовано розвиваючи тему, оратору необхідно пам’ятати, що викладати матеріал слід, йдучи від простого до складного, від відомого до невідомого.

Не можна висвітлювати наступне питання, якщо оратор не впевнений, що зрозумілим і засвоєним є попереднє. якщо слухачі не опанували проміжної ланки, вони втрачають інтерес до подальшого викладу, і таким чином зв’язок ора­тора із слухачами розривається.

Логічне мислення, групування думок навколо централь­ної ідеї досягається за допомогою зосередження всіх засобів діалектичної логіки і формальної логіки, що вивчають за­кони логічного мислення. Тому доцільно розглянути за­кони і прийоми логічного мислення і розкрити їх значення для красномовства.

Розглянемо окремі положення діалектичної логіки та її вимоги до оратора:

всебічність у підготовці і викладі матеріалу, вивчення матеріалу в усіх його зв’язках і опосередкуваннях;

історичність — розгляд предмета в процесі становлен­ня розвитку, в повній відповідності до основних за­конів матеріалістичної діалектики;

практичний підхід до змісту промови, тобто тісний зв’язок її з життям, характером аудиторії, практикою;

конкретність.

Нехтування вимогами діалектичної логіки призводить до догматичного1 або релятивістського2 розуміння істини.

Ораторське мистецтво вимагає також дотримання за­конів формальної логіки, до яких належать такі: закони тотожності, несуперечності, виключеного третього і закон достатньої підстави. Формально-логічні закони мислення вперше були сформульовані й розроблені Аристотелем.

lign: justify">Розглянемо значення для красномовства кожного з цих законів формальної логіки.

Закон тотожності відбиває визначеність думок. Думка оратора повинна цілком відповідати певному змісту. Необ­хідно чітко визначити предмет думки, протягом усієї про­мови мати на увазі саме цей предмет, а не інший.

Закон тотожності вимагає також точного визначення понять. Л.М. Толстой твердив, що тільки точне визначення та вживання понять і слів роблять можливим людське спілкування, зв’язок оратора із слухачами.3

Закон несуперечності. Сутність закону полягає в тому, що два протилежні судження про один і той самий предмет, взятий в один і той самий час і в одному й тому ж відношен­ні, не можуть бути одночасно істинними; принаймні одне з цих суджень є хибним.

Закон виключеного третього стосується протилежних суджень. якщо одне судження істинне, то друге — хибне, третього судження не існує.

Закон виключеного третього вимагає давати прямі від­повіді на поставлені запитання.

Суперечність неправильного міркування слід відрізняти від суперечностей, які притаманні всім життєвим явищам. Життєві суперечності об’єктивні, вони є внутрішнім дже­релом виникнення і розвитку всіх предметів і явищ. На відміну від них суперечність неправильного міркування породжує суперечності плутаного, непослідовного мислен­ня, тобто логічні суперечності.

Закон достатньої підстави вимагає, щоб будь-яка іс­тинна думка мала достатню підставу. Що вважається до­статньою підставою для доказової, логічно переконливої промови? Достатньою підставою насамперед є добре підіб­раний і перевірений фактичний матеріал. Необхідно брати не окремі факти, що стосуються питання, яке розглядаєть­ся, а всю їх сукупність.

 

1 Догматизм — спосіб мислення, в якому вчення або положен­ня сприймається як закінчена, вічна істина, як догма.

2 Релятивізм — принцип відносності людських знань.

3 Див. про це: Русские писатели о языке: Хрестоматия/Под общ. ред. А.М. Докусова. — М.-Л., 1955. — С. 285.

< Попередня   Наступна >