93

---

5.2. Види і логічна структура спору

Спір в загальному розумінні - це словесна суперечка, змагання, в якому кожний відстоює свою думку. Публічний спір як метод визначення істини отримав значний теоретичний і практичний розвиток ще в стародавньому світі. Аристотель, який вважається автором теорії спору, розрізняв: а) діалектику - мистецтво сперечатися з метою виявлення істини; б) еристику - мистецтво будь-якою ціною залишитися правим у спорі; в) софістику - намагання досягти перемоги у спорі шляхом використання неправдивих доводів та аргументів.

Слово "сперечатись" має широке значення, означаючи усякий виступ проти чиїхось поглядів, положень, переконань, вираз незгоди з ними. Його синоніми: "дискутувати" - публічно обговорювати суперечливе питання; "диспутувати" - приймати участь у диспуті, публічному обговоренні якогось питання; "дебатувати" - приймати участь у дебатах, з якогось питання, "полемізувати"— приймати участь у полеміці, публічно виступати з запереченням, спростуванням чиїхось поглядів, доводити і проголошувати свою думку, свою точку зору.

"У спорі народжується істина"- говорили ще у давнину. Мета сперечання якраз і полягає в прагненні досягти істини шляхом співставлення різних думок. Суть будь якої суперечки, спору полягає у публічному захисті чи спростуванні і запереченні якоїсь думки (тезиса), і структуру спору в спрощеному вигляді можна уявити так:

I — висунення і захист тезиса першим опонентом;

II - спроба спростувати чи заперечити висунутий тезис дру­гим опонентом.

Перший опонент, висунувши тезис, аргументує його за правилом доведення. Другий опонент користується логічною операцією спростування.

Далі може послідувати виступ першого опонента з метою розвинути п

очаткові доводи і спростувати аргументацію супротивника, після чого можливий повторний виступ другого опонента і т.д.

Для нас важливо проаналізувати два основних етапи спору, оскільки всі наступні по суті є їх повторенням.

 

< Попередня   Наступна >