Глава V МИСТЕЦТВО СПОРУ

5.1. Відповіді на запитання

Вміння вести полеміку, дискутувати та відповідати на за­питання - найцінніші якості оратора. Психологічне оточення відповідей на питання чи спору відрізняється від звичайної ситуації публічного виступу. Під час промови чи доповіді активною стороною є оратор, аудиторія так чи інакше підкоряється його волі. По закінченню виступу часто розпочинається діалог між оратором та аудиторією, коли у більш чи менш підлеглому становищі знаходиться сам оратор, змушений швидко, фактично експромтом, відповідати на деколи навіть несподівані запитання.

Під час спору, незважаючи на те, що обмін репліками може відбуватися між двома чи більше партнерами, завжди береться до уваги наявність аудиторії. Репліки опонентів звернені не тільки і часто не стільки до партнера, скільки до присутніх слухачів. Оратор і аудиторія вступають в цьому випадку в такі психологічні стосунки, коли навіть одна невдала відповідь чи відмова відповісти на запитання можуть підірвати авторитет оратора і погіршити враження від його виступу. І навпаки, доречні відповіді, які демонструють ерудицію і винахідливість оратора, значно підвищують його престиж в очах аудиторії і посилюють переконливий вплив промови.

Відповіді на запитання, що подаються під час виступу чи після, являються по суті продовженням виступу. По змісту питання аудиторії до оратора можна в основному розподілити на два види: пояснювальні і додаткові. Пояснювальні подаються з проханням пояснити те чи інше незрозуміле місце в промові. Додаткові, як правило, зачіпають проблеми, що стосуються теми виступу, але не були згадані оратором.

Чим ясніша і переконливіша доповідь чи промова, тим менше пояснювальних запитань. Чим оригінальніший, цікавіший і ближчий до аудиторії виступ, тим більше до

За характером запитання бувають доброзичливі, нейтральні, недоброзичливі і ворожі (провокаційні).

У всіх випадках відповіді на запитання аудиторії потребують максимальної аргументованості. Форма відповіді може бути різною: нерідко використовуються логічні прийоми: дедукція, індукція, аналогія. Підвищує переконливість відповіді використання цифрових даних, фактичного матеріалу,звернення до прецеденту чи посилання на авторитетні джерела. В протилежному випадку, не дивлячись на усе красномовство оратора, відповідь буде непереконливою і у слухачів з'явиться почуття невдоволеності чи недовіри.

Але як би добре не був підготовлений оратор, відповіді на питання нерідко пов'язані з труднощами, тому під час виступу деколи корисно передбачити і відвернути частину питань аудиторії, для чого необхідно:

- передбачити і відвести можливі сумніви і заперечення шляхом відповідей типу: "Мені можуть заперечити, що...", "Хтось можливо скаже...", "Мої супротивники стверджують..." та інші;

- жорстко обмежити тему свого виступу, оголосивши, що такі і такі проблеми розглядатися не будуть;

- повторити декілька разів основні положення промови, проаналізувавши їх з різних боків, і одразу розглянути виключення з цих положень;

- пояснити на початку виступу зміст нових термінів і переосмислених старих, виключивши таким чином можливість їх. різних тлумачень.

Якщо запитання подаються у письмовому вигляді, не варто звертатись до них на протязі промови. Закінчивши виступ, треба швидко оглянути запитання і розподілити їх так, щоб найкращі відповіді виявилися в кінці.