46

---

РОЗДІЛ 6

ПРАВО СПЕЦІАЛЬНИХ МІСІЙ

Сучасний етап розвитку міжнародних відносин харак­теризується розширенням і поглибленням взаємовідносин між державами, їх еволюцією в політичній, військовій, економічній та культурній сферах. Цей процес супроводжу­ється трансформацією та вдосконаленням форм і засобів за­безпечення розвитку співробітництва між основними суб'єк­тами міжнародних відносин, серед яких чільне місце нале­жить дипломатії. Така тенденція не раз підтверджувалась у ході роботи Комісії міжнародного права, спеціалізованих органів та установ ООН, інших міжнародних організацій та дипломатичних конференцій.

Незважаючи на те, що в сучасних умовах центр дипло­матичної діяльності змістився в бік постійних дипломатич­них представництв, така форма дипломатії, як спеціальні дипломатичні місії, що є одним з найстаріших інститутів міжнародного права і водночас найдревнішим інститутом дипломатичного права, продовжує відігравати важливу роль у реалізації суб'єктами міжнародного права свого права на участь у міжнародному спілкуванні. Завдяки гнучкості та мобільності вони не лише доповнюють діяльність постійних дипломатичних представництв, але й іноді вдало заміщу­ють їх. В умовах невизнання або відсутності дипломатич­них чи консульських відносин та в періоди особливого заго­стрення взаємовідносин між державами така форма дипло­матії фактично стає найбільш ефективним та єдиним можливим засобом підтримки контактів між державами.

У міжнародно-правовій літературі цій проблемі приділя­лося недостатньо уваги. У недалекому минулому як радян­ські, так і зарубіжні автори акцентували увагу на аналізі історії, місця, ролі та правовій регламентації постійних дипломатичних представництв, тоді як спеціальні дипло­матичні місії залишились поза увагою. Серед авторів, які тією чи іншою мірою зверталися до питання п

ро спеціальні дипломатичні місії, варто назвати К. К. Сандровського, І. П. Бліщенка, 3. Петрася тощо.

 

< Попередня   Наступна >