84

---

§ 7 «М’яке» міжнародне право

Поняття «м’якого» права з’явилося в міжнародному праві в останні 20—30 років. Це було пов’язане із прагнен­ням як держав, так і міжнародних організацій визначити місце таких міжнародних документів, які первинно не на­лежать до міжнародних угод, але значення яких виходить за рамки морально-політичних зобов’язань. При цьому суб’єкти можуть не мати первинного наміру укласти міжнародний договір і саме тому не надають документу відповідної форми. Або ж суб’єкти не хочуть встановлю­вати для себе чіткі права й обов’язки, проте прагнуть пись­мово зафіксувати певний рівень відносин, що склалися між ними.

Щоб встановити, чи належить документ до міжнародних договорів, потрібно проаналізувати його форму, структуру, співвідношення частин, формулювання. Про відсутність наміру укласти договір можуть свідчити відсутність у до­кументі преамбули, заключних положень із вказівкою на аутентичність текстів, норми про реєстрацію документу в Секретаріаті ООН, положень про строк дії, порядок припи­нення тощо. Про небажання суб’єктів встановлювати для себе чіткі права й обов’язки свідчать загальні неконкретні фрази, положення, котрі передбачають можливість розсу­ду сторін, мають характер намірів та інше.

Поняття «м’якого» права знаходить визнання в теорії, його широко використовують у практиці міжнародних відносин. До актів «м’якого» права відносяться, зокрема, Заключний акт Наради з безпеки та співробітництва в Європі 1975 р. та всі подальші підсумкові документи РБСЄ/ ОБСЄ1, Рамочний Документ «Партнерство заради миру»2, Хартія про особливе партнерство між Україною та Органі­зацією Північноатлантичного договору3.

Віднесення актів «м’якого» права до джерел міжнарод­ного права викликає немало труднощів саме в силу їхнього квазіправового характеру. Здебільшого виконання таких актів спирає

ться виключно на їхній авторитет і пов’язані з ними наміри сторін (наприклад, укласти в майбутньому міжнародну угоду, доказати свою прихильність відображе­ним у документі ідеалам або закріпити деякі стандарти). Нерідко міжнародні договори можуть містити посилання на норми «м’якого» права4. Норми «м’якого» права можуть бути важливим етапом у процесі формування договірних або звичаєвих міжнародно-правових норм.

 

1 Зазначені документи формулюють широку палітру політико-правових норм, які відносяться перш за все до основних принципів міжна­ родного права та до принципів демократичної організації політичних режимів держав. (Див.: Буроменский М. В. Политические режимы го­сударств в международном праве. Влияние международного права на политические режимы государств. — Харьков: Ксилон, 1997.)

2 До участі в Рамочному Документі згідно з рішенням глав держав та урядів країн — членів НАТО від 10 лютого 1994 р. були запрошені держави Східної Європи. Для держав, що підписали документ, це не тягне жодних форм участі в НАТО. У той же час Документ має велике політичне значення як такий, що підтверджує намір НАТО розширю­ватися на Схід. Саме це визначило будову документа та його оцінку як акта «м’якого» права.

3 Хартія була підписана Президентом України 9 липня 1997 р. з ме­тою закріпити політичні відносини між Україною та НАТО. Хартія не­двозначно визначає наміри сторін і тим самим виходить за межі мораль­но-політичного акта, не маючи в той же час статусу міжнародного дого­вору. Але вона може бути оцінена як акт «м’якого» права.

4 Наприклад, у Преамбулі Угоди між Українською Радянською Со­ціалістичною Республікою та Казахською Радянською Соціалістичною Республікою 20 лютого 1991 р. закріплена прихильність сторін цілям і принципам Гельсінгського заключного акта, Паризької хартії для нової Європи від 21 листопада 1990 р. та інших основоположних міжнарод­них правових документів, що стосуються міжнародної безпеки та співробітництва в Європі й Азії.

 

< Попередня   Наступна >