99

---

§ 11 Ієрархія норм міжнародного права

Протягом століть питання співвідношення міжнародно-правових норм вирішувались на підставі правил, що ви­значаються сьогодні як загальні принципи права. Вони при­писують, наприклад, надавати перевагу тій нормі, яка з’я­вилась пізніше (lex posterior derogat legi priori) або яка є спеціальною по відношенню до загальної норми (lex specialis derogat legi generalis). Такий підхід є виправданим і сьо­годні. Незважаючи на те що міжнародні відносини стали більш комплексними та складними, основна функція міжнародного права як регулятора відносин юридично рівноправних суб’єктів залишилась. Міжнародно-правові зобов’язання, виражені у формі міжнародного договору чи звичаю, як і колись, розглядаються як юридично рівноцінні. Тому зараз, як і раніше, без застосування пра­вил юридичної техніки не можна обійтись ані у практичній дипломатії, ані у теорії міжнародного права.

Разом із тим у другій половині ХХ ст. значення загаль­них принципів права перестало бути винятковим у питан­нях співвідношення міжнародно-правових норм. Визнан­ня після Другої світової війни вищої юридичної сили за імперативними нормами (jus cogens) надало нормативній системі міжнародного права тієї ієрархічної структури, у якій загальні принципи здебільшого почали виконувати допоміжні функції.

Імперативні норми складають фундамент нормативної системи сучасного міжнародного права, визначають межі чинності або нечинності його норм. Самі вони можуть бути змінені «лише наступною нормою загального міжнародно­го права, що носить такий саме характер» (ст. 53 Віденсь­кої конвенції про право міжнародних договорів 1969 р.).

Питання співвідношення зобов’язань держав-членів згідно із Статутом ООН та регіональними договорами, що укладаються ними, регулюються главою VIII. Так, відпові­дно до п. 1 ст. 52 «цей Стат

ут жодною мірою не перешкод­жає існуванню регіональних угод або органів для вирішен­ня таких питань, що стосуються підтримання міжнародно­го миру та безпеки, які є придатними для регіональних дій, за умови, що такі угоди або органи та їхня діяльність сумісні із цілями і принципами Організації».

Основні принципи ООН поширюються і на ті держави, що не є її членами. З одного боку, це є результатом того, що ці принципи тривалий час сприймаються світовим співто­вариством як універсальні міжнародні звичаї, що форму­ють основу загального міжнародного права. З іншого боку, п. 6 ст. 2 Статуту ООН приписує: «Організація піклується про те, щоб держави, які не є її членами, діяли відповідно до цих принципів, оскільки це може виявитися необхідним для підтримання міжнародного миру та безпеки».

 

< Попередня   Наступна >