46

---

Розділ 5

ВЗАЄМОДІЯ МІЖНАРОДНОГО ТА ВНУТРІШНЬОГО ПРАВА

§ 1 Питання про співвідношення міжнародного права та внутрішнього права

Питання про співвідношення міжнародного та внутріш­нього права є відносно новим у правовій теорії та практиці. Тривалий час міжнародне право обслуговувало відносно вузьку галузь зовнішньополітичної діяльності держав, мало стосуючись внутрішньої. При цьому сама сфера міжнарод­них відносин була закритою, у ній було присутнє гранично обмежене коло суб’єктів. До того ж в умовах панування аб­солютного державного суверенітету, що межував зі сваволею, ступінь впливу міжнародного права на міжнародну політи­ку був мінімальним. А у внутрішньому правопорядку дер­жави взагалі не схильні були брати до уваги міжнародне пра­во – з огляду на уявлення, що домінували, воно за своєю при­родою не могло торкатися внутрішньодержавних відносин.

Проблема співвідношення міжнародного та внутріш­нього права теоретично та практично стала притягувати до себе увагу з другої половини ХІХ ст. Це було пов’язано зі зростанням ролі міжнародного права і з посиленням взає­мозв’язку і взаємозалежності держав. Саме в цей час виник­ли перші доктринальні обґрунтування видів і способів співвідношення міжнародного та внутрішнього права. Як і в сучасній доктрині, це питання розглядали залежно від того, що становить собою міжнародне право, яке коло його суб’єктів, якими є об’єкт і метод міжнародно-правового ре­гулювання, джерела зобов’язань, як слід розуміти держав­ний суверенітет.

Питання про співвідношення міжнародного та внутріш­нього права має як теоретичне, так і практичне значення. Для більшості держав світу міжнародне право давно пере­стало бути чимось екзотичним і далеким від потреб практи­куючого юриста, як це було ще на початку ХХ ст. Це вкрай складне питання п

остало перед Україною й у загальному вигляді було вирішено вже при прийнятті Декларації про державний суверенітет 1990 р.1.

У світі все частіше виникають ситуації, вирішення яких неможливе без міжнародно-правового співробітництва. Це стосується не лише спроб вирішити глобальні проблеми су­часності (екологічну, продовольчу, енергетичну, розвитку, народонаселення тощо), задля чого мають бути об’єднані зу­силля всіх держав світу. Без використання міжнародного права неможливо також повноцінно здійснювати захист прав людини, вести боротьбу зі злочинністю, співпрацювати в га­лузі міжнародних перевезень, освоєння світового океану. Держави змушені визнати для себе або пріоритет міжнарод­ного співробітництва і, відповідно, міжнародного права, або опинитися перед загрозою глобальної кризи, вийти з якої поодинці неможливо. Більшість держав світу зробили вибір на користь визнання авторитету міжнародного права. До сфери міжнародно-правового регулювання потрапляють усе більше питань, які раніше відносилися, як правило, до сфе­ри виключної внутрішньої компетенції держави.

 

1 Див.: Міжнародне право в документах / За заг. ред. М. В. Буро-менського. – С. 22.

 

< Попередня   Наступна >