68

---

§ 5 Оренда території

Оренда території — один зі способів, що найчастіше зус­трічаються в чинному міжнародному праві, тимчасової пе­редачі території однією державою іншій на підставі міжна­родного публічно-правового договору оренди. Оренда дер­жавної території в будь-якому її вигляді є хоча і специфічною, але все ж таки зміною державної території, тому що держава-орендодавець на час утрачає частково свій суверенітет щодо такої території, а держава-орендар тим­часово його здобуває.

У міжнародному праві розрізняють два види оренди. При першому виді оренди суверенітет щодо орендованої тери­торії тимчасово переходить від орендодавця до орендаря. У минулому оренда з повним переходом суверенітету до орен­даря була надзвичайно розповсюдженою. Будучи, звісно, результатом нерівноправних міжнародних договорів, такий вид оренди служив засобом забезпечення довгострокової (до 99 років) присутності великих держав у різних регіонах світу1. У сучасному світі звернення до цього виду оренди майже не практикується2, хоча ініціативи укладення таких договорів зустрічаються3.

Другий вид оренди пов’язаний із наданням орендованої території особливого правового статусу, при якому орен­додавець втрачає деякі суверенні права щодо орендованої території. Умови такої оренди в кожному випадку різні, а термін більш короткий, ніж при переході суверенітету. Цей вид оренди найчастіше зустрічається в сучасних міжнарод­но-правових відносинах4

 

1 Згідно з Пекінським договором від 6 березня (22 березня) 1898 р. Німеччина отримала від Китаю на 99 років «обидві сторони входу до бухти Цзяочжоу» (див.: Сборник договоров и дипломатических доку­ментов по делам Дальнего Востока 1895–1905 гг. – СПб.: Тип. А. М. Менделевича. – 1906. – С. 325–330). Крім цього, Китай

вимушений бувнадати територію в оренду Росії за договором від 9 квітня (28 березня) 1898 р. (там само. — С. 342–343), Великій Британії — за договором від 9 червня (28 травня) 1898 р. (там само. – С. 349–351).

2 У 1997 р. вийшов строк оренди Гон-Конгу (Сяньганя), щодо якого Велика Британія здійснювала повний суверенітет з 1898 р. Останньою територією, умови оренди якої передбачають повний перехід суверені­тету до орендатора, є Гуантанамо відповідно до договору між Кубою й США.

3 Пропозиції щодо оренди міста Севастополя неодноразово звучали з боку Росії.

4 Часткова втрата суверенних прав держав-орендодавців щодо нада­ної в оренду території передбачена згідно з договорами між США й Філіппінами від 14 березня 1947 р. (див.: Military Bases in the Philippines. Agreement and Accompayning Notes between the USA and the Republic of Philippines. Signed at Manila, March 14, 1947. // Treaties and Other International Acts Series. – № 1775), між США та Великою Британією — від 6 березня 1951 р. (див.: Leased Naval and Air Bases, U. S. Fleet Anchorage in Gulf of Paria. Agreement between the USA and the United Kingdom. Signed at Washington. February 6, March 6, 1951. // Там само. — № 2431). Часткова втрата суверенних прав України передбачена згідно з до­говорами з Російською Федерацією від 28 травня 1997 р. (Соглашение между Российской Федерацией и Украиной о параметрах раздела Чер­номорского флота от 28.05.1997 г. // Бюллетень международных до­говоров. – 1999. – № 10. – С. 34–74; Соглашение между Российской Федерацией и Украиной о статусе и условиях пребывания Чер­номорского флота Российской Федерации от 28.05.1997 г. // Там само. – С. 74–80; Соглашение между Правительством Российской Федерации и Правительством Украины о взаиморасчетах, связанных с разделом Черноморского флота и пребыванием Черноморского флота Россий­ской Федерации на территории Украины от 28.05.1997 г. // Там само. – С. 80–83).

 

< Попередня   Наступна >