§ 6 Державна територія з міжнародно-правовим режимом

Користування деякими територіями держави може бути врегульоване не тільки внутрішньодержавними правовими актами, а й нормами міжнародного права. Це може бути викликано проходженням через територію держави важли­вих міжнародних шляхів (рік, каналів та ін.), передачею державі будь-якої території на визначених умовах (Шпіцберген), прийняттям державами на себе міжнародних зобов’язань (без’ядерні зони) та ін.

Наявність міжнародно-правового регулювання держав­ною територією іноді не враховується у внутрішньому праві. Тим часом навряд чи можна назвати хоча б одну державу світу, в якої не було б територій з елементами міжнародно-правового регулювання. Такими територіями держави за­звичай є: територіальне море, внутрішні води, повітряні ко­ридори, міжнародні та прикордонні ріки й озера, міжна­родні протоки, міжнародні канали. У міжнародній практиці зустрічаються й інші випадки міжнародно-правового регу­лювання користування державною територією. Такими є, наприклад, кондомінімуми, без’ядерні зони, архіпелаг Шпіцберген.

Поширення міжнародно-правового регулювання на дер­жавну територію чи окремі її частини закріплюється у спе­ціальних міжнародних договорах. Так, щодо територіаль­ного моря в Конвенції з морського права 1982 р. сказано: «Суверенітет над територіальним морем здійснюється з до­триманням чинної конвенції й інших норм міжнародного права» (п. 3 ст. 2).