§ 10 Морське дно

Морське дно становить все більший інтерес для держав. Частково цей інтерес був задоволений визнанням у міжна­родному праві деяких прав держав на континентальний шельф. Про режим морського дна за межами шельфу домо­витися виявляється значно складніше. Проблема полягає в тому, що високорозвинуті держави, яких меншість, вже при­ступили до експлуатації ресурсів морського дна та розгляда­ють таку діяльність у межах свободи відкритого моря. Дер­жави, які за рівнем розвитку не спроможні мати або користу­ватися технологіями освоєння морського дна, а їх більшість, наполягають на встановленні для нього особливого правово­го режиму. Саме під впливом цієї більшості 1970 р. Генераль­на Асамблея ООН рекомендувала виробити для нього спе­ціальний правовий режим1. Це питання стало одним з цент­ральних на ІІІ Конференції ООН з морського права.

Простір, що охоплює дно морів та океанів і його надра за межами дії національної юрисдикції, називають міжнарод­ним районом морського дна, а за термінологією Конвенції з морського права 1982 р. це «район». Встановлений у Кон­венції режим району є спробою знайти компроміс між еко­номічно розвинутими країнами та країнами, що розвива­ються. Однак відсутність під Конвенцією підписів найбіль­ших індустріальних держав робить проблематичним функціонування всього механізму користування районом.

1 Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 2749 (XXV). // Док. ООН A/ Res. 2749 (XXV), 17 грудня 1970 р.