78

---

§ 9 Континентальний шельф

Континентальний шельф є одним із найбагатших районів світового океану. Тут виловлюють близько 90 % відсотків риби, тут розташовані багатющі запаси корисних копалин, у тому числі нафти та газу. З появою в середині ХХ ст. тех­нологій добування корисних копалин із дна моря деякі дер­жави спробували односторонньо поширити свій суверенітет на райони шельфу1. Це породило численні територіальні спори між державами1. У 60–90-ті роки ХХ ст. ці держави уклали біля ста міжнародних угод про розмежування шель­фу. Проблема делімітації континентального шельфу час від часу продовжує виникати в міждержавних відносинах, не­зважаючи на те що міжнародно-правові норми в цій області кодифіковані, у тому числі в загальному міжнародному праві, в Конвенції про континентальний шельф 1958 р. і в Конвенції ООН з морського права 1982 р.

Відповідно до Конвенції ООН з морського права 1982 р. континентальний шельф – це морське дно та надра підвод­них районів, що простягаються за межі територіального моря на всьому протязі природного продовження його су­хопутної території до зовнішньої межі підводної окраїни материка або на відстань 200 морських миль від вихідних ліній, від яких відліковується ширина територіального моря, коли зовнішня межа підводної окраїни материка не простягається на таку відстань. Підводна окраїна матери­ка доходить до глибоководного дна океану та складається з шельфу, схилу і підйому, а також включає в себе продов­ження континентального масиву прибережної держави, що знаходиться під водою. Якщо підводна окраїна знаходить­ся далі 200 миль, зовнішня межа може простягатися на відстань до 350 морських миль від ліній, від яких відліковується територіальне море, або не далі 100 морських миль від 2500-метрової ізобати. Відстань у 350 миль поширюєть­ся також на межу шельфу на підводних хребтах (ст. 76).

Конвенція про

континентальний шельф 1958 р. давала дещо інше визначення шельфу2. Однак обидва ці визначення, як і інші, що зустрічаються в міжнародних угодах, є суто правовими та відрізняються від географічного поняття кон­тинентального шельфу як материкової відмілини, що при­лягає до берегів суші та має з нею спільну геологічну будо­ву. Відповідно, у природі розміри шельфу можуть суттєво коливатися: від декількох миль біля західного узбережжя США до площі всього дна Північного моря.

Закріплюючи права прибережної держави на шельфи, Конвенція з морського права 1982 р. в багатьох речах по­вторює положення Конвенції про континентальний шельф 1958 р. Держави, як і раніше, не поширюють на шельф по­вного суверенітету, а мають певні суверенні права «з метою розвідки та розробки його природних ресурсів»4. Ці права часто називають виключними, бо ніхто і ні за яких умов не вправі здійснювати таку діяльність без згоди прибережної держави. Вона має також виключне право дозволяти та ре­гулювати виробництво будь-яких бурильних робіт на шельфі, незалежно від їхньої мети5. Прибережна держава вправі створювати на шельфі штучні острови, установки та споруди і встановлювати навколо них зони безпеки шири­ною до 500 метрів6.

Права прибережної держави на континентальному шельфі не торкаються правового статусу ні покриваючих шельф вод, ні повітряного простору, що знаходиться над ними.

Розмежування континентального шельфу суміжних або розміщених одна проти іншої держав здійснюють шляхом укладання міжнародних угод.

Прибережні держави зазвичай мають спеціальне зако­нодавство про континентальний шельф. В Україні ст. 244 Кримінального кодексу України встановлена кримінальна відповідальність за порушення законодавства про конти­нентальний шельф України.

 

1 Одними з перших таку заяву зробили 1945 р. Сполучені Штати Аме­рики. Пізніше свій суверенітет на 200-мильну зону морського дна про­голосили декілька латиноамериканських держав. Серйозні міждержавні спори викликали розподіли шельфу в Балтійському та Північному морях.

2 Деякі з найсерйозніших спорів дійшли до Міжнародного Суду (North Sea Continental Shelf Cases. // I.C.J. Rep. 1969. P. 3; Continental Shelf (Tunisia v Libya) Case. // I.C.J. Rep. – 1982. – P. 18; Continental Shelf (Libyan Arab Jamahiriya v Malta) Case. // I.C.J. Rep. – 1985. – P. 13), рішення якого, поза сумнівом, відбились на існуючих у міжнародному праві підходах до делімітації континентального шельфа.

3 У Конвенції про континентальний шельф 1958 р. шельф визначе­ний як «a) поверхня та надра морського дна підводних районів, що при­лягають до берега, але знаходяться поза зоною територіального моря, до глибини 200 м або, за цією межею, до такого місця, до якого глибина покриваючих вод дозволяє розробку природних багатств цих районів; б) поверхня та надра подібних підводних районів, що прилягають до берегів островів», ст. 1.

4 Конвенція про континентальний шельф 1958 р., ст. 2; Конвенція ООН з морського права 1982 р., ст. 77.

5 Конвенція ООН з морського права 1982 р., ст. 81.

6 Там само. – Ст. 80.

< Попередня   Наступна >