Головне меню
Головна Підручники Міжнародне право Міжнародне право / За ред. М. В. Буроменського Розділ 19 МІЖНАРОДНЕ ПРАВО В ПЕРІОД ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТІВ // § 1 Міжнародно-правове регулювання збройних конфліктів

Розділ 19 МІЖНАРОДНЕ ПРАВО В ПЕРІОД ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТІВ // § 1 Міжнародно-правове регулювання збройних конфліктів

Міжнародне право - Міжнародне право / За ред. М. В. Буроменського
47

Розділ 19

МІЖНАРОДНЕ ПРАВО В ПЕРІОД ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТІВ

§ 1 Міжнародно-правове регулювання збройних конфліктів

Відповідно до основних принципів міжнародного права та положень Статуту ООН держави повинні вирішувати міжнародні спори мирними засобами. Але сучасне міжна­родне право припускає можливість правомірного застосу­вання збройних сил (самозахист від агресії, застосування збройних сил ООН, реалізація права на самовизначення).

Діяльність держав під час війни регулюється принципа­ми та нормами, що відносяться до міжнародного права, яке застосовується в період збройних конфліктів і визначає при­пустимість засобів і методів ведення збройних конфліктів, забезпечує захист їхніх жертв, встановлює взаємовідноси­ни між державами, що воюють, і такими, що не воюють, тощо. До кінця ХІХ ст. основну роль у регламентації права збройних конфліктів відігравали міжнародні звичаї – «за­кони і звичаї війни». Про це йдеться, зокрема, у так звано­му «застереженні Мартенса», викладеному у Преамбулі до Гаазької конвенції ІІ 1899 р.: «Поки не буде видано повнішо­го зводу законів війни, високі договірні Сторони вважають доречним заявити, що у випадках, не охоплених ухваленою конвенцією, населення та воюючі сторони залишаються під охороною та верховенством принципів міжнародного пра­ва, якими вони викарбувалися зі звичаїв, встановлених між цивілізованими націями, законів людяності та вимог гро­мадської свідомості».

Міжнародні звичаї мають значення і зараз, але більшість норм права збройних конфліктів містять міжнародні договори, а саме: Петербурзька декларація про скасування за­стосування вибухових і запалювальних куль 1868 р.; Гаазь­ка декларація про заборону застосовувати кулі, що легко розгортаються або сплющуються в тілі людини, 1899 р.; Гаазька конвенція про закони і з

вичаї війни на суходолі 1899 р.; Конвенція про положення ворожих торговельних суден на початку воєнних дій 1907 р.; Конвенція про встановлення підводних мін, які автоматично вибухають від дотику, 1907 р.; Конвенція про бомбардування морськими силами під час війни 1907 р.; Конвенція про деякі обмеження використан­ня права захоплення у морській війні 1907 р.; Женевський протокол про заборону застосування на війні задушливих, отруйних чи інших подібних газів і бактеріологічних за­собів 1925 р.; Правила про дії підводних човнів щодо тор­говельних суден у воєнний час 1936 р.; Ніонська угода 1937 р. про заходи боротьби з піратськими діями підводних човнів; Женевські конвенції про захист жертв війни від 12.08.1949 р. (про покращення долі поранених і хворих у діючих арміях; про покращення долі поранених, хворих і осіб, що постраж­дали від аварії корабля, зі складу збройних сил на морі; про поводження з військовополоненими; про захист цивільно­го населення під час війни); Додаткові протоколи І та ІІ 1977 р. до зазначених Женевських конвенцій 1949 р.; Гаазька кон­венція про захист культурних цінностей 1954 р.; Конвен­ція про заборону виробництва та накопичення запасів бакте­ріологічної (біологічної) і токсичної зброї та про їх знищення 1972 р.; Конвенція про заборону або обмеження використан­ня конкретних видів звичайної зброї, яка може вважатися такою, що завдає надмірних ушкоджень чи має не вибірко­ву дію, 1980 р., та чотири протоколи до неї (про невідшукувані осколки; про заборону чи обмеження застосування мін, мін-пасток й інших пристроїв з поправками, внесеними 3 травня 1996 р.; про заборону чи обмеження застосування запалювальної зброї; про засліплюючу лазерну зброю); Кон­венція про заборону розробки, виробництва, накопичення та застосування хімічної зброї і її знищення 1993 р.; Кон­венція про заборону застосування, накопичення запасів, виробництва та передачі протипіхотних мін і про їх знищен­ня 1997 р. тощо.

Міжнародне співробітництво у сфері збройних конфліктів зараз розвивається у таких напрямах: запобіган­ня збройним конфліктам; правове положення у конфлікті держав, що беруть і не беруть у ньому участь; обмеження засобів і методів ведення війни; захист прав людини під час конфліктів; забезпечення відповідальності за порушення норм міжнародного права.

 

< Попередня   Наступна >