Радник

У ст. 2 “Види підприємств” Закону України “Про підприємства в Ук- раїні” зазначається, що у зв’язку з іноземним елементом відповідними видами підприємств можуть бути:

• спільні підприємства, засновані на базі об’єднання майна різних власників (змішана форма власності); у числі засновників спільно- го підприємства можуть бути юридичні особи та громадяни Украї- ни та інших держав;

• підприємства, засновані на власності юридичних осіб і громадян

інших держав (створення таких підприємств передбачається регу-

лювати окремим законодавством України).

В об’єднання підприємств в Україні можуть входити підп

Статтю 25 “Зовнішньоекономічна  діяльність підприємства” зазначе-

ного Закону сформульовано так:

“1. Підприємство самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяль-

ність.

2. Порядок використання виручки підприємства в іноземній валюті визначається валютним законодавством України.

3. Підприємство має право одержувати кредити від своїх зарубіжних партнерів. При цьому валюта зараховується на баланс підприємства і ви- користовується ним самостійно. По одержаних підприємством кредитах держава відповідальності не несе.

Підприємство, яке здійснює зовнішньоекономічну діяльність, може відкривати за межами України свої представництва та виробничі підроз- діли, утворення яких здійснюється за кошти підприємства.

4. Підприємство у своїй зовнішньоекономічній діяльності з питань

економічної, технологічної, екологічної та санітарної безпеки контро-

люється державними органами”.

Стаття 2 “Суб’єкти підприємницької діяльності” Закону України “Про підприємництво” передбачає, що “…суб’єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути:

громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздат-

ності або дієздатності;

юридичні особи всіх форм власності, встановлених Закон України

“Про власність”…”

Принагідно зазначимо, що ст. 1 “Підприємництво в Україні” спочат- ку було сформульовано так: “Підприємництво — це самостійна, ініціа- тивна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву про- дукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняттю торгівлею з метою одержання прибутку”.

Верховна Рада України Законом “Про внесення змін до статті 1 Зако- ну України “Про підприємництво” від 22 лютого 2000 р. № 1481-ІІІ заз- начену статтю виклала у такій редакції:

“Підприємництво — це безпосередня самостійна, систематична, на

власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізич- ними та юридичними особами, зареєстрованими як суб’єкт підприєм- ницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Створення (заснування) суб’єкта підприємницької діяльності — юри- дичної особи, а також володіння корпоративними правами не є підпри- ємницькою діяльністю, крім випадків, передбачених законодавством”.

У Законі України “Про підприємництво” є стаття, яка повністю при-

свячена іноземному елементу:

“Стаття 16. Діяльність іноземних підприємств

Іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють під-

приємницьку діяльність на території України, на її континентальному

шельфі та у виключній (морській) економічній зоні, користуються  таки- ми ж правами і несуть такі ж обов’язки, що й громадяни України, якщо інше не випливає з Конституції України, цього Закону та інших законо- давчих актів України.

Особливості здійснення підприємницької діяльності на території Ук- раїни, на її континентальному шельфі та у виключній (морській) еко- номічній зоні іноземними юридичними особами визначаються законо- давчими актами України”.

Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня

1991 р. № 959-ХІІ має таку структуру:

Розділ І

Загальні положення

Стаття  1. Визначення термінів.

Стаття  2. Принципи зовнішньоекономічної діяльності. Стаття  3. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності. Стаття  4. Види зовнішньоекономічної діяльності.

Стаття  5. Право на здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Стаття  6. Договори (контракти) суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та право, що застосовується до них.

Розділ ІІ

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Стаття  7. Основи регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Стаття  8. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Стаття  9. Органи державного  регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Стаття 10. Органи місцевого управління зовнішньоекономічною  діяльністю. Стаття 11. Принципи оподаткування при здійсненні зовнішньоекономічної дія-

льності.

Стаття 12. Обов’язковий розподіл виручки від зовнішньоекономічної діяльнос-

ті в іноземній валюті.

Стаття 13. Принципи митного регулювання при здійсненні зовнішньоекономіч-

ної діяльності.

Стаття 14. Ведення розрахунків та кредитування суб’єктів зовнішньоекономіч-

ної діяльності.

Стаття 15. Страхування зовнішньоекономічних операцій.

Стаття 16. Ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій.

Стаття 17. Заборона окремих видів експорту та імпорту.

Стаття 18. Порядок встановлення і використання технічних, фармакологічних, санітарних, фітосанітарних, ветеринарних та екологічних стандартів та вимог.

Стаття 19. Спеціальні імпортні процедури.

Стаття 20. Антимонопольні заходи у галузі зовнішньоекономічної діяльності.

Стаття 21. Державне замовлення.

Стаття 22. Облік зовнішньоекономічних операцій, звітність та аудит суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Стаття 23. Інформаційне забезпечення зовнішньоекономічної діяльності.

Розділ ІІІ

Спеціальні правові режими зовнішньоекономічної діяльності

Стаття 24. Спеціальні економічні зони.

Стаття 25. Інші спеціальні правові режими зовнішньоекономічної діяльності.

Розділ ІV

Економічні відносини України з іншими державами та міжнародними міжурядовими організаціями

Стаття 26. Економічні відносини України з іншими державами.

Стаття 27. Відносини України з міжнародними міжурядовими економічними організаціями.

Розділ V

Захист прав і законних інтересів держави та інших суб’єктів зовнішньоекономічної і господарської діяльності України

Стаття 28. Захист прав і законних інтересів держави та інших суб’єктів зовніш-

ньоекономічної діяльності України за межами України.

Стаття 29. Заходи України у відповідь на дискримінаційні та недружні дії іно-

земних держав.

Стаття 30. Обмеження реекспорту.

Стаття 31. Заходи проти недобросовісної конкуренції.

Розділ VI

Відповідальність у зовнішньоекономічній діяльності

Стаття 32. Загальні засади відповідальності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Стаття 33. Види та форми відповідальності у зовнішньоекономічній діяльності.

Стаття 34. Відповідальність  України як держави.

Стаття 35. Відповідальність суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Стаття 36. Порядок здійснення відповідальності.

Стаття 37. Спеціальні санкції за порушення цього або пов’язаних з ним законів

України.

Розділ VIII

Порядок розгляду спорів у зовнішньоекономічній діяльності

Стаття 38. Розгляд спорів, що виникають у процесі зовнішньоекономічної дія-

льності.

Стаття 39. Спори, що виникають при застосуванні цього Закону.

У ст. 3 “Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності” Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” міститься перелік суб’єктів зов- нішньоекономічної діяльності. У ній зазначається:

“Суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:

– фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згід- но з законами України і постійно проживають на території України;

– юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають пос-

тійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об’єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господар- ських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми,  торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно- фінансові установи, міжнародні об’єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та капітал яких є повністю у власності іно- земних суб’єктів господарської діяльності;

– об’єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які

не є юридичними особами згідно із законами України, але які мають по- стійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правови- ми законами України не заборонено здійснювати  господарську діяль- ність;

– структурні одиниці іноземних суб’єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно із законами України (філії, від- ділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території Ук- раїни;

– спільні підприємства за участю суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території Ук- раїни;

– інші суб’єкти діяльності, передбачені законами України.

Україна в особі її органів, місцеві органи влади і управління в осо- бі створених ними зовнішньоекономічних організацій, які беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності, а також інші держави, які беруть участь у господарській діяльності на території України, діють як юри- дичні особи згідно з частиною четвертою статті 2 цього Закону і закона- ми України”.

Види зовнішньоекономічної діяльності, дозволені зазначеним Зако-

ном, сформульовані у ст. 4:

“До видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб’єкти цієї діяльності, належать:

– експорт та імпорт товарів, капіталу та робочої сили;

– надання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності України по- слуг іноземним суб’єктам господарської діяльності, в тому числі вироб- ничих, транспортно-експедиційних,  страхових, консультаційних, мар- кетингових, експортних, посередницьких брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристичних та інших, що прямо і виключно не заборонені законами Ук- раїни, надання вищезазначених послуг іноземними суб’єктами госпо- дарської діяльності суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності України;

– наукова, науково-технічна, науково-виробнича,  виробнича, нав-

чальна та інша підготовка спеціалістів на комерційній основі;

– міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;

– кредитні та розрахункові операції між суб’єктами зовнішньоеконо-

мічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності;

– створення суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності банківсь- ких, кредитних та страхових установ за межами України; створення іно- земними суб’єктами господарської діяльності зазначених установ на те- риторії України у випадках, передбачених законами України;

– спільна підприємницька діяльність між суб’єктами зовнішньоеко- номічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності, що включає створення  підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на те- риторії України, так і за її межами;

– підприємницька діяльність на території України, пов’язана з на-

данням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших немате- ріальних об’єктів власності з боку іноземних суб’єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб’єктів зовнішньоекономічної діяль- ності за межами України;

– організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подіб- них заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб’єк- тів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у випадках, передбачених законами України;

– товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності;

– орендні, в тому числі лізингові, операції між суб’єктами зовніш-

ньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності;

– операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;

– інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і у виключній формі законами України.

Посередницькі операції, при здійсненні яких право власності на то- вар не переходить до посередника (на підставі комісійних, агентських договорів, договорів доручення та інших) здійснюються без обмежень”.