96

---

5.1.3. Прийоми, подібні до визначення.

Процес розробки повноцінних, строгих, наукових визначень досить тривалий і складний. Тому часто приходиться зустрічатися і використовувати операції, подібні з визначенням. Такі прийоми звичайно використовують як через обмеженість знань (у тому числі і наукових), так і заради економії часу або заради простоти навчання.Як уже зазначалося, до елементарних прийомів, подібним з визначенням, відносяться так звані остенсивні визначення, що підрозділяються на позначення і вказівку. У першому випадку у відповідь на запитання називають ім'я якогось індивіда з обсягу того або іншого поняття, у другому — вказують на індивіда, що позначається якимсь словом. Це первинний шар нашого навчання як словам нашої мови, так і позначеним ними поняттям. У цьому полягає їхня важливість і сила. Але є й слабкість, яка полягає у тому, що їхня ефективність значною мірою залежить від того, які саме предмети можуть бути безпосередньо представлені і наскільки великий словниковий запас у того, хто дає такі визначення. Крім того, позначення і вказівки припускають, що визначуваний у такий спосіб предмет можна сприйняти за допомогою органів почуттів. Таким чином, для визначення абстрактних понять вони зовсім непридатні, оскільки мають ще дологічний характер, тобто не є визначеннями в повному сенсі даного терміна.Відрізнення, або диференціація, є попередньою стадією будь-якого визначення і полягає в простій указівці на відмінність цікавлячих нас предмета від інших. Наприклад, вираз "мораль – це не те ж саме, що право" містить деяку інформацію про право, а саме ту, що воно не збігається з мораллю. Але це й усе.Іншим корисним прийомом, що допомагає скласти уявлення про предмет, є наведення прикладів. Якщо ці приклади цілком вичерпують весь клас індивідів або видів, можна навіть одержати семантичне визначення через перелік (перерахування). Але як правило, цей прийом не є визначенням і не може йог

о замінити.Опис також дає можливість скласти деяке уявлення про предмет. Він містить поряд з суттєвими принаками предметів і їхніх несуттєві, але може взагалі не містити суттєвих ознак.Частковим випадком опису є характеристика, у якій виділяються найбільш специфічні ознаки предмета. Вона також є кроком до абстракції, яку передбачає повне визначення.Порівняння часте допомагає скласти образ предмета, співвідносячи його з іншим, уже добре знайомим предметом, на який він схожий. Іноді його навіть називають визначенням за аналогією, хоча порівняння недостатньо для власне визначення в строгому розумінні.Досить часто в суспільних і гуманітарних науках користуються контекстуальними визначеннями понять. При цьому передбачається, що деякий явно не визначений термін розуміється в тім значенні, що закріпилося за ним у прийнятому мовному контексті Наприклад, принципово важливе для права поняття "свободи" ніде в законодавстві явно не визначається – ні в Конституції, ні в галузевих кодксах. Але перерахування прав і свобод у Конституції (контекст) дозволяє зрозуміти, що саме законодавець пов'язує з поняттям свободи. За допомогою такого неявного.визначення можна досить впевнено і надійно міркувати про правові гарантії різних видів свободи або про форми їхнього порушення, не даючи йому точного визначення. Нарешті, до прийомів, які схожі з визначеннями, але визначеннями не є, варто віднести і так звані "номінальні визначення" таких слів, що позначають спеціальні терміни права ("презумпція", "касація", "юрисдикція" і т.ін. З їхньою допомогою визначається не сам предмет, а його ім'я (nomina), коли незнайоме слово розуміється за допомогою уже відомих слів. < Попередня   Наступна >