79

---

9.8. Умовиводи за аналогією

Міркування, засновані на дослідженні схожості або подоби між явищами, відіграють значну роль і в науковому пізнанні, і в повсякденних міркуваннях. Наприклад, аналогія між діяльністю мозку і роботою обчислювальної машини виявилася дуже корисною, оскільки привела до одержання важливих результатів. В ораторській і художній мові аналогії в сполученні з метафорами і наочними, яскравими образами дуже часто використовуються для того, щоб додати мовленню особливої переконливості, наочності і доступності для сприйняття слухачами або читачами. Виникаючі при цьому асоціації й емоції підсилюють дію раціональних аргументів і тим самим справляють вплив на їхню свідомість і вчинки.Як і розглянуті раніше види недемонстративних умовиводів, аналогія пов'язана з перенесенням знання з одних предметів і явищ на інші. Результати умовиводів за аналогією мають лише правдоподібний характер, внаслідок чого такі міркування відносять до імовірнісних умовиводів. Ступінь їх імовірності може коливатися в широких межах, починаючи від хибних і закінчуючи такими, що наближаються до вірогідності. Кожен конкретний предмет або явище, володіючи множинністю властивостей, являє собою не випадкову комбінацію ознак, а певну їх єдність. Яка б малозначною не була та або інша ознака, її існування і зміна завжди обумовлені станом інших сторін предмета або зовнішніх умов. У науці і практичній діяльності нерідко досліджуються одиничні явища, щодо яких ще не одержані узагальнення. У цих випадках встановлюють невідому ознаку явища, спираючись на раніше набуті знання про інше схоже одиничне явище, тобто уподібнюють одне явище іншому. При уподібненні знання про нові ознаки предмета здобувається не простим спостереженням, а шляхом логічного перенесення ознаки з одного предмета на іншій. В його основі лежить здогад про те, що властивість, яка належить предметам відомої групи і зустрічається в них разом з деякою сукупністю

інших властивостей, належатиме крім цих предметів ще одному предмету, схожому із предметами групи, оскільки він має ту ж сукупність властивостей. Можливий не тільки перехід від властивостей одного предмета до властивості іншого, але і від властивостей групи предметів до властивостей окремого предмета. У цьому випадку відбувається умовивід від вже з'ясованої часткової схожості між предметами групи й окремим предметом до більш повної і глибокої схожості між ними.Аналогія — недемонстративний умовивід про належність деякому об'єкту певної ознаки (властивості або відношення), яка називається переносимою, на основі схожості в істотних ознаках з іншим об'єктом, що дозволяє знаходити схожість різного.Встановлення схожих ознак у порівнюваних предметів або відносин слугує основною передумовою умовиводу за аналогією. Висновок буде спроможним лише в тому разі, якщо буде виявлена і зафіксована схожість не в будь-яких, а лише в істотних ознаках. Відсутність такої схожості робить умовивід за аналогією неспроможним. Спроможність висновків за аналогією визначається головним чином характером вихідного знання про порівнювані об'єкти; про схожість уподібнених предметів, відмінності між ними, залежності між ознаками схожості і ознакою, що переноситься.У випадку аналогії між окремими предметами умовивід не завжди дає цілком надійні висновки, оскільки щодо них важко провести порівняння за наявністю істотних ознак. У випадку аналогії від групи до окремого предмета висновки більш спроможні, бо сама група заздалегідь виділена за окремим набором істотних відмітних ознак.Важливою умовою обґрунтованості висновків за аналогією є врахування тих ознак, за якими розрізняють предмети, що уподібнюються. В одних випадках відмінність може бути несуттєвою, тобто сумісною ознакою, що переноситься. Але можуть зустрічатися властивості, що перешкоджають перенесенню ознак з одного предмета на іншій. Вони несумісні зі властивостями або відносинами, що переносяться. Якщо в предмета В поряд з ознаками схожості Р, К, З виявляють ознаку М, несумісну з ознакою Т, що переноситься, або особливу умову, що перешкоджає його прояву, то ця обставина взагалі виключає застосування аналогії. Чим складніші досліджувані системи, тим непомітніше можуть стати їхні несумісні характеристики.У традиційній логіці розрізняють аналогії властивостей і аналогії відносин. У першому випадку предмети порівнюються за їх властивостями. В аналогії відносин хоча предмети можуть бути і несхожими, але відносини, якими пов'язані елементи, є подібними (або аналогічними). Аналогія властивостей — це умовивід за аналогією, в якому роль ознаки, що переноситься, грає ознака-властивість. Логічною основою перенесення ознак в аналогіях подібного роду виступає схожість предметів, що уподібнюються, в істотних ознаках. Схема аналогії предметів у загальному вигляді така:Предмет А має властивості а, в, с, е, р.Предмет У має властивості а, в , с, е .Імовірно, предмет У володіє і властивостями р.Наприклад, аналогія вивчення різних видів правопорушень дозволяє зробити висновки про їхні загальні підстави, ознаки, закономірності.Аналогія відносин — це умовивід за аналогією, в якому ознакою, що переноситься є ознака-відношення. Аналогія відносин лежить в основі широко використовуваного в науці, техніці і підприємницькій практиці методу моделювання, коли вивчення відносин між параметрами моделі переносять на реальний об'єкт або процес.Схема міркування за аналогією відносин така:Предмет А знаходиться у відношенні К до предмета В. Предмет М знаходиться у відношенні Кх до предмета Т.Імовірно, властивості, що лежать в основі відносин А к В і М к Т, також подібні.Наприклад:1. Х є батьком (відношення R1) неповнолітнього сина Y; M є дідом (відношення R2) і єдиним родичем неповнолітнього онука N.2. Відомо, що у випадку батьківських відносин (R1) батько зобов'язаний утримувати свою неповнолітню дитину. З огляду на певну схожість між відносинами R1 і R2, можна висновити, що для R2 теж характерна певна властивість, а саме: обов'язок діда у певній ситуації утримувати онука.Ступінь правдоподібності умовиводів за аналогією, в яких йдеться про відносини, можна підвищити, якщо ці відносини точно формулюються математичною мовою, а при перенесенні їх з моделі на прототип дотримуються вимоги теорії подоби. У зв'язку з цим говорять про точну і нестрогу аналогію. Розподіл умовиводів за аналогією на точну і неточну здійснюється на підставі відмінності у характері вивідного знання. Головною ознакою, що характеризує точну аналогію, є наявність необхідного зв'язку ознак схожості з ознакою, що переноситься. Якщо предмет А має ознаки Р, К, С, Е, а предмет В — ознаки Р, К, С і із сукупності ознак Р, К, С з необхідністю випливає Э, В, то предмет В обов'язково має ознаку Е.Точна аналогія — єдиний вид умовиводів за аналогією, що дає достовірне (необхідне) знання, коли імовірність виводу Р(а)=1. Точна аналогія застосовується в наукових дослідженнях, у математичних доказах.Неточна аналогія — це таке уподібнення, коли залежність між схожими ознаками і ознаками, що переносяться, мислиться як необхідна лише з більшим або меншим ступенем імовірності. У цьому випадку, знайшовши в іншому предметі ознаку схожості, можна лише в логічно ослабленій формі висновити про належність останній ознаки, що переноситься. Якщо хибне судження позначити через 0, а істинне — через 1, то ступінь імовірності виводів за точною аналогією лежить в інтервалі від 1 до 0: 0<Р(а)<1.Неточні аналогії часто зустрічаються в суспільно-історичних дослідженнях, при моделюванні реальних об'єктів, наприклад, випробуванні моделі літака в аеродинамічній трубі з метою визначити, як він буде поводитися в умовах, схожих з реальними.Висновок за неточною аналогією не має доказової сили. Якого б ступеня імовірності не був висновок, це всього лише здогад щодо ще не посвідчених рис предмета або явища. Але в розвитку здогадів про схожість між явищами і предметами природи аналогія часто виявляється надзвичайно плідною формою міркування.Для підвищення ступеня імовірності висновків за неточною аналогією слід виконати низку умов:а) кількість загальних ознак для зразка і суб'єкта аналогії повинна бути можливо значною, хоча саме по собі кількість не забезпечує надійності висновку;б) схожі ознаки, що слугують підставою аналогії, повинні бути істотними для порівнюваних предметів (аналогія на основі схожості несуттєвих ознак типова для ненаукового і нерозвиненого мислення);в) загальні ознаки повинні бути по можливості більш різнорідними;г) необхідно враховувати кількість і істотність пунктів відмвнності;д) ознака Q, що переноситься, повинна бути того ж типу, що і схожі ознаки Р1, Р2, …, Рn , що становлять підставу аналогії, і бути пов'язана з ними .Як і при індукції, доцільно відрізняти наукову аналогію від популярної, за ступенем імовірності їхніх виводів. У той час як у науковій аналогії здійснюється ретельний відбір властивостей і відносин, що переносяться, за ступенем їхньої істотності, а також внутрішнього зв'язку ознаки (властивості або відносини), що переноситься, з іншими ознаками, у популярній аналогії найчастіше беруться перші властивості, що трапилися, і відносини, і тому в багатьох випадках така аналогія виявляється хибною або невірною.Прикладами хибних аналогій є уподібнення суспільства живому організму, соціальних конфліктів — боротьбі біологічних видів за існування і т.под. Хоча вони і здаються на перший погляд зрозумілими і переконливими, але не розкривають сутності суспільних процесів, їх відмінності від явищ, що відбуваються в органічному світі, а тим самим не наближають нас до істини, а ведуть від неї. Імовірність виводу за хибною аналогією Р(а)=0. Навіть в історії природознавства на основі хибних аналогій побудовано чимало помилкових гіпотез і концепцій (гіпотези про флогістон, теплород та ефір, перша з яких була запропонована для пояснення явищ горіння, друга — теплових процесів, а третя — оптичних явищ). З іншого боку, аналогія про світлові хвилі, яка виникла за аналогією з хвилями, що з'являються на воді, виявилася досить плідною і сприяла виникненню хвильової теорії світла. Навіть уявлення про звукові хвилі зародилося зі спостереження за хвилями на поверхні рідини.Таким чином, якщо аналогія будується науково, то вона слугує одним з ефективних засобів евристичного пошуку, особливо коли вона поєднується з матеріальним або концептуальним моделюванням досліджуваних процесів.Аналогія і моделювання спираються на подобу структур досліджуваних предметів і систем. Тотожність, або збіг структур може бути виражена за допомогою математичного поняття ізоморфізму, а схожість і подоба — за допомогою поняття гомоморфізму. У першому випадку властивості і відносини однієї системи можуть бути однозначно співвіднесені з такими в іншої, в-другому — тільки частково. Так, відносини, досліджувані на моделі якого-небудь об'єкта, відображають лише невелику частину відносин і властивостей самого об'єкта.Найбільш типовою формою є аналогія між натурною моделлю та її оригіналом, що широко використовується в науці і техніці (моделі кораблів, будинків, механізмів і т.под.). В останні роки все ширше застосовується концептуальне і математичне моделювання, ідеї якого виникли ще в античній математиці, зокрема в школі Піфагора. Математична модель має, звичайно, зовсім іншу природу, ніж реальний об'єкт. Якщо перша є знаковою, концептуальною структурою, то друга — речовою або матеріальною системою. Але навіть у цьому випадку можна виявити аналогію між кількісними відносинами, що характеризують реальний об'єкт, і математичною моделлю, що саме і будується для того, щоб за допомогою відповідних рівнянь точним способом виразити залежності між властивостями і відносинами реального об'єкта.Модель будується з таким розрахунком, щоб вона відображала всі найбільш істотні властивості і відносини свого реального прототипу, але в той же час її досліджувати значно простіше, ніж оригінал. У деяких випадках безпосереднє вивчення самого оригіналу виявляється неможливим або нераціональним. Саме з цією метою будується матеріальна або концептуальна модель, залежності між величинами якої подібні відносинам між величинами, що характеризують реальний об'єкт або систему. Так, на основі теорії подоби звичайно виготовляються моделі гідростанцій, літаків, кораблів та інших об'єктів, що у лабораторних умовах випробуються на міцність і надійність. Знання, одержане в результаті ретельного дослідження і перевірки моделі, переноситься потім з відповідними корективами на реальний об'єкт.Аналогія має досить широку сферу застосування в юридичній теорії і практиці. Міркування за аналогією застосовуються, зокрема, при проведенні правової оцінки, у процесі розслідування, при проведенні криміналістичних експертиз. Аналогія в правовому процесі виникає з об'єктивної суперечності між наявністю конкретних суспільних відносин, що вимагають правового регулювання, і відсутністю відповідних прямих норм. У праві відображенням цієї суперечності є поняття прогалини, а аналогія виступає одним із засобів вирішення такої суперечності залежно від характеру прогалини в теорії права вживаються поняття «аналогія закону» і «аналогія права». Аналогія закону — це юридична оцінка діяння, не передбаченого законом, за тією нормою, під деякі ознаки якої дане діяння підпадає. Аналогія права означає застосування загальних засад і принципів правового регулювання при відсутності можливості застосувати до конкретного випадку норму, що відображала б подібні випадки, тобто при неможливості використовувати аналогію закону. Застосування аналогії права і аналогії закону в Україні обмежено і регулюється відповідними законодавчими актами. У кримінальному праві України аналогія права і аналогія закону не допускаються (ст. 3 п. 4 КК України). Рішення, що зводиться до правової оцінки даного кримінального діяння за нормою, що містить порою лише деякі його ознаки (причому несуттєві), не вільно від сваволі і суб'єктивного розсуду суддів. Якщо діяння не передбачено тією або іншою нормою, воно не може вважатися злочинним, незважаючи на зовнішню схожість окремих його ознак з ознаками якого-небудь складу злочину. У цивільному, сімейному та інших галузях права, де потрібно вирішити питання не про відповідальність, а про правила поведінки, аналогія закону і аналогія права допустимі. Стаття 8 ЦК України закріплює застосування аналогії права й аналогії закону: «1. Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). 2. У разі неможливості використати аналогію законові для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права)».Аналогія може застосовуватися у певних межах у трудовому та адміністративному праві. Найчастіше аналогія закону застосовується в цивільному праві, що пояснюється складністю господарського життя, неможливістю врахувати всі види цивільно-правових відносин. Наприклад, у цивільному праві суд не може не вирішити майновий спір через відсутність норми або її неповноти. При відсутності закону, що регулює спірне відношення, суд застосовує закон, що регулює схожі відносини. Відповідно до теорії і правової практики аналогія в правовій оцінці допускається при додержання певних умов:1) потрібна відсутність у системі права норми, яка б прямо передбачала певний вид відносин;2) застосовувана за аналогією норма права повинна передбачати схожі за своїми істотними ознаками відносини при неістотності відміннотей. Наприклад, логічна структура умовиводу за аналогією при оцінці діяння в суді:Передбачена законом дія d1 має ознаки P,Q, M і правовий наслідок S.Не передбачена законом дія d2 має ознаки P, Q, N.До d2 застосовний передбачений для d1 правовий наслідок SПри цьому схожі для дій d1 і d2 ознаки P і Q повинні бути юридично істотними, такими, що визначають рід правовідносин. Крім схожих, порівняльному аналізу підлягають також ознаки M і N. Перенесення ознаки в даному випадку правового наслідку S буде виправданим лише в тому разі, якщо ознаки M і N будуть видовими, причому ознака N не буде суперечити правовому наслідку S.До аналогії права належать ті випадки, коли суд через відсутність прямої вказівки в законі про спосіб вирішення даного питання звертається до наявних рішень за аналогічних питань. Такі питання часто виникають, наприклад, коли приймається якийсь новий кримінальний закон, ще не вміщений у Кримінальний кодекс. Наприклад, уведений закон, що встановлює кримінальну відповідальність за злочини в сфері використання ЕОМ (комп'ютерів), систем і комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку. Відразу ж постає низка питань: чи належить цей злочин до числа тяжких, який характер суспільної небезпечності, вік суб'єкта і т.д. Якщо чинне кримінальне законодавство не може дати всіх рішень по кожному складу злочину, то доводиться порівнювати новий склад з тими, відносно яких ці питання законодавством уже вирішені. Аналогія в процесі розслідування допускається при порівнянні конкретної справи з раніше дослідженими одиничними випадками для того, щоб з'ясувати схожість між ними і на цій основі, уподібнивши одну подію іншій, знайти раніше невідомі ознаки й обставини злочину. Наприклад, у справі про квартирну крадіжку слідчий звернув увагу на те, що злочинці проникли в квартиру в той час, коли господарка розвішувала в дворі випрану білизну. По декількох інших справах про квартирні крадіжки злочинці використовували аналогічну обставину для проникнення в квартиру. Здогад на основі аналогії надалі був підтверджений: виявилося, що квартирні крадіжки були вчинені однією і тією ж злочинною групою. Умовивід за аналогією часто використовується при проведені деяких видів криміналістичних експертиз за ідентифікацією: встановлення особи за ознаками зовнішності, за відбитками пальців, слідами ніг, зубів, рук і т.д., виконавця тексту або підпису; встановлення зброї за стріляними кулями і гільзами, а також інструментів, знарядь злому, транспортних засобів за їх слідами і т. под. Логічною сутністю висновку експерта в таких випадках є перехід від одного окремого знання до нового окремого знання. Обґрунтованість висновку експерта-криміналіста визначається насамперед правильністю оцінки схожістей і відмінностей у порівнюваних об'єктів.Аналогія в разі проведення криміналістичної експертизи допускається при додержанні таких основних умов.1. Виявлення схожості в стійких, повторюваних ознаках при випадковому характері відмінностей.2. Виявлення якісно неповторної, індивідуальної залежності між схожими ознаками.Наприклад, аналогія припустима при проведенні наступних видів криміналістичних експертиз:- при встановленні особи за ознаками зовнішності, за відбитками пальців, слідами ніг, рук, зубів і т. д.;- при встановленні виконавця тексту або підпису;- при встановленні зброї по стріляних кулях і гільзам;- при встановленні інструментів, знарядь злому;- при встановленні транспортних засобів за їх слідами і т. под.Значення аналогії в юридичній теорії і практиці визначається тим, що вона розширює сферу застосування існуючих норм права і тим самим слугує зміцненню правопорядка, її застосування дозволяє обмежити кількість чинних норм права. Вирішення конкретного питання за аналогією суворо індивідуально і не має обов'язкової сили стосовно інших схожих випадків. Разом з тим застосування аналогії у відповідних випадках є обов'язковим. Суд не може ухилитися від вирішення питання, якщо немає відповідної норми або вона страждає неповнотою. < Попередня   Наступна >