165

---

3. Адміністративна відповідальність за правопорушення в сфері економіки

Адміністративна відповідальність – це специфічне реагування держави на адміністративне правопорушення, що полягає у застосуванні уповноваженим органом або посадовою особою передбаченого законом стягнення до суб’єкта правопорушення .

Адміністративна відповідальність характеризується застосуванням адміністративного примусу в формах: адміністративного попередження, припинення проступків, адміністративного стягнення.

Адміністративна відповідальність має такі ж основні ознаки як і юридична відповідальність, проте їй притаманні також похідні ознаки, які відрізняють цей вид юридичної відповідальності від інших. Це, зокрема, те, що:

— підставою адміністративної відповідальності є адміністративне правопорушення, та порушення норм інших галузей права, у випадках, прямо передбачених законодавством;

— вона полягає у застосуванні до правопорушників адміністративних стягнень, які згідно із ст. 23 КоАП є мірою відповідальності;

— право притягнення до адміністративної відповідальності надано багатьом державним органам та їх посадових осіб;

— законодавством встановлений особливий порядок притягнення до адміністративної відповідальності;

— цей вид юридичної відповідальності врегульований нормами адміністративного права, які містять перелік видів адміністративних стягнень, а також органів, уповноважених їх застосовувати;

— законодавством визначене широке коло суб’єктів, які уповноважені встановлювати адміністративну відповідальність – це парламент – Верховна рада України; Президент України; Кабінет Міністрів України; міністерства, які наділені правом затвердження загальнообов’язкових правил; обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, які уповноважені встановлювати адміністративну відповідальність з питань, ви

значених у законодавчому порядку .

Підставою адміністративної відповідальності є адміністративний проступок, яким згідно із ст. 9 КоАП визначається протиправна, винна (умисна або не умисна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачена адміністративна відповідальність.

Ознаками проступку є: суспільна шкідливість, протиправність, вина та адміністративна карність.

Адміністративний проступок від інших правопорушень відрізняє ряд характерних рис, які встановлені в адміністративно-правових нормах відповідних статей Особливої частини КоАП. Сукупність таких характерних рис йменується складом адміністративного правопорушення. Його компонентами є: об’єкт (суспільні відносини, що охороняються законодавством про адміністративні правопорушення); об’єктивна сторона (зовнішня поведінка правопорушника: дія чи бездіяльність, їх шкідливі наслідки, причинний зв’язок між діями і наслідками, а також місце, час, спосіб, знаряддя та засоби вчинення проступку); суб’єкт (фізична осудна особа, яка досягла на момент вчинення адміністративного проступку шістнадцятирічного віку); суб’єктивна сторона (пов’язаний з вчиненням адміністративного проступку психічний стан особи, яка його вчинила).

З вчинення адміністративних проступків згідно із ст.ґ 24 КоАП застосовуються такі стягнення: 1) попередження; 2) штраф; 3) оплатне вилучення предмета; 4) конфіскація предмета; 5) позбавлення спеціального права; 6) виправні роботи; 7) адміністративний арешт.

Окрім цього, за правопорушення в сфері економіки ст. 232 Митного кодексу України встановлена адміністративна відповідальність у вигляді таких стягнень: 1) попередження; 2) штрафу; 3) конфіскації товарів – безпосередніх предметів порушення митних правил, товарів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортних засобів, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Кодексом України про адміністративні правопорушення чітко визначаються органи (посадових осіб), які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення та застосовувати стягнення.

Згідно із ст. 213 КоАП такими органами є:

1) адміністративні комісії при виконкомах районних, міських, районних в містах, селищних, сільських рад;

2) виконавчі комітети селищних, сільських рад;

3) місцеві суди;

4) органи внутрішніх справ, органи державних інспекцій та інші органи (посадові особи), уповноважені на це Кодексом.

Щодо адміністративних правопорушень у сфері економіки то органами, що розглядають такі справи, є: адміністративні комісії при виконкомах районних, міських, районних у містах рад (ст. 218 КоАП), місцеві суди (ст. 221 КоАП), органи внутрішніх справ (ст. 22 КоАП), органи державної податкової служби України (ст. 2342 КоАП), органи по захисту прав споживачів (ст. 2244 КоАП), митні органи (ст. 234 КоАП), Національний банк України (ст. 2343 КоАП), органи державного контролю за цінами (ст. 2445 КоАП), органи державної контрольно-ревізійної служби України (ст. 2321 КоАП).

Роль адміністративної відповідальності у боротьбі з правопорушеннями у сфері економічної діяльності постійно зростає.

У процесі ринкових перетворень збільшилась кількість складів адміністративних правопорушень, встановлена відповідальність за дії, які свого часу не вважались правопорушеннями. Одночасно збільшенню кількості складів адміністративних проступків сприяє декриміналізація, намагання реформувати систему права в бік її демократизації, гуманістичних цінностей, притаманних сучасним суспільствам з державами правового та соціального характеру.

Останнім часом, зокрема, була встановлена відповідальність за порушення порядку зайняття підприємницькою діяльністю, порушення законодавства з фінансових питань, недобросовісну конкуренцію тощо. Водночас законодавцем з часу набрання чинності Кодексом України про адміністративні правопорушення (з 1 липня 1985 р.) прийнято більше ста законів, якими встановлена адміністративна відповідальність за правопорушення. Серед них, зокрема, закони України «Про боротьбу з корупцією», «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» та ін.

У цілому, адміністративна відповідальність за правопорушення в сфері економіки встановлена в ряді статей глави 12 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Окрім цього, адміністративна відповідальність за правопорушення в сфері економіки встановлена нормами розділу XVIII (гл. 56, 57) Митного кодексу України.

Адміністративні правопорушення в сфері економіки умовно можна класифікувати на такі групи:

I.- Проступки, що порушують: встановлений порядок здійснення підприємницької діяльності; антимонопольне законодавство; дискримінація підприємницької діяльності органами влади і управління;

II.- Проступки, що порушують: правила торгівлі, надання послуг та порядок розрахунків з споживачами; здійснення незаконної торгової діяльності; незаконний відпуск або придбання бензину або мастильних матеріалів;

III.- Проступки, що порушують: законодавство у сфері фінансів та оподаткування; порядок формування та застосування цін і тарифів; законодавство щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом;

IV.- проступки, що порушують митні правила.

Розглянемо їх детально.

I.- Статтею 164 Кодексу передбачається відповідальність за два склади. По-перше, відповідальність за зайняття підприємницькою діяльністю без державної реєстрації; по-друге, зайняття без спеціального дозволу (ліцензії) таким видом підприємництва, який підлягає ліцензуванню.

У першому випадку об’єктом адміністративного проступку є встановлений порядок здійснення підприємницької діяльності. Такий порядок передбачений Законом України «Про підприємництво» від 7 лютого 1991 р. Для зайняття такою діяльністю фізичні особи повинні зареєструватись як суб’єкти підприємництва відповідно до Положення про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. Об’єктивна сторона цього правопорушення полягає у безпосередній діяльності по випуску товарів, наданню послуг, торгівлі без державної реєстрації такої діяльності.

Суб’єктами цього адміністративного проступку можуть бути фізичні особи, які на момент його вчинення досягли шістнадцятилітнього віку. З суб’єктивної сторони цей проступок характеризується навмисною виною та спеціальною метою – отримання прибутку від підприємницької діяльності .

У другому випадку – об’єктивна сторона зайняття підприємницькою діяльністю без спеціального дозволу (ліцензії), необхідність якого передбачена чинним законодавством, полягає у здійсненні як фізичними, так і юридичними особами такими видами діяльності, на зайняття якими необхідно отримати дозвіл згідно з Законом України «Про підприємництво» від 7 лютого 1991 р., а також Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р.

Законодавством встановлюється 58 видів господарської (підприємницької) діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також визначає повноваження органів державної влади у сфері ліцензування. Спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, на який згідно з Положенням, затвердженим Указом президента України «Питання Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва» № 721/2000 від 5 травня 2000 р. покладено відповідні функції у сфері ліцензування.

Перелік органів ліцензування затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р. № 1698 «Про затвердження переліку органів ліцензування».

Суб’єктом цього правопорушення в сфері економіки можуть бути як фізичні особи, які досягли вісімнадцятирічного віку і зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності, а також посадові особи підприємницьких структур, які здійснюють підприємницьку діяльність без дозволів (ліцензій).

Суб’єктивна сторона цього правопорушення – отримання прибутку від здійснення підприємницької діяльності без отримання дозволу (ліцензії), яка цього потребує відповідно до чинного законодавства.

Санкція ст. 164 передбачає стягнення за вчинення зазначених шкідливих дій у вигляді штрафу від трьох до восьми неоподаткованих мінімумів доходів громадян з конфіскацією (або без неї) виготовленої продукції, знаряддя виробництва та сировини.

Справи про ці правопорушення розглядаються адміністративними комісіями при виконкомах районних, міських, районних у містах рад.

У ст. 1643 Кодексу встановлюється адміністративна відповідальність за недобросовісну конкуренцію, під якою розуміється неправомірне використання фірмового найменування, знака для товарів і послуг або маркування товару, неправомірне копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а також імітація, копіювання, пряме відтворення товару іншого підприємця, самовільне використання його імені.

Зазначені дії тягнуть за собою відповідальність у вигляді штрафу від тридцяти до сорока чотирьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції (або без неї), знарядь виробництва та сировини.

Частина друга цієї статті встановлює відповідальність у вигляді штрафу від п’яти до десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян за навмисне розповсюдження неправдивих або неточних відомостей, які можуть завдати шкоду діловій репутації або майновим інтересам підприємця.

Частиною III цієї статті передбачається відповідальність у вигляді штрафу від десяти до вісімнадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян за отримання, використання, розповсюдження комерційної таємниці, а також конфіденційної інформації з метою нанесення шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця.

Закон України «Про захист економічної конкуренції» від 11 січня 2001 р. визначає правові принципи захисту від недобросовісної конкуренції.

Об’єктом цих правопорушень є суспільні відносини, що регулюють підприємницьку діяльність з метою припинення недобросовісної конкуренції .

Об’єктивною стороною правопорушення є порушення постанов, розвитку та забезпечення торгових та інших чесних звичаїв ведення конкуренції при здійсненні підприємницької діяльності за умов ринкових відносин. Суб’єктом цих правопорушень можуть бути підприємці, юридичні особи та їх об’єднання, об’єднання громадян, що не є суб’єктами господарювання, а також громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, а також громадяни, які не є підприємцями.

Суб’єктивна сторона правопорушення – як навмисна вина, так і вина у формі необережності.

Справи про ці проступки розглядаються місцевими судами. Адміністративну відповідальність у вигляді штрафу в розмірі до п’ятнадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян щодо керівних працівників юридичних осіб і до тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян щодо осіб, які займаються підприємницькою діяльністю встановлюється ст. 1661 Кодексу «Зловживання монопольним становищем на ринку».

Під ним розуміється нав’язування таких умов договору, які ставлять контрагентів в нерівне положення, або додаткових умов, які не стосуються предмету договору, в тому числі нав'язування товару, що не потрібний контрагенту, обмеження або припинення виробництва, в також вилучення з обороту товарів з метою створення або підтримки дефіциту на ринку або встановлення монопольних цін, часткова або повна відмова від реалізації або закупки товару при відсутності альтернативних джерел постачання або збуту з метою створення або підтримки дефіциту на ринку або встановлення монопольних цін, інші дії, спрямовані на створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) інших підприємств, встановлення монопольних цін (тарифів, розцінок) на свої товари, а також дискримінаційних цін, які обмежують права окремих споживачів.

Об’єктом цього правопорушення є суспільні відносини, пов’язані з обмеженням і попередженням монополізму на ринку.

Об’єктивна сторона полягає у зловживанні монопольним становищем на ринку.

Суб’єктом цього правопорушення може бути лише суб’єкт господарювання, вказаний у диспозиції статті.

Суб’єктивною стороною цього правопорушення є навмисна вина.

Ще один проступок, який відноситься до цієї групи адміністративних правопорушень у сфері економіки, неправомірні угоди між підприємцями (ст. 1662). Відповідальність за ці шкідливі дії у вигляді штрафу щодо керівників (розпорядників кредитів) підприємств (об’єднань, господарських товариств) у розмірі до п’ятнадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а щодо осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, до тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Зазначені шкідливі дії полягають в укладенні угод, спрямовані на встановлення (підтримку) монопольних цін (тарифів), скидок, надбавок (доплат), націнок, розподілення ринків за територіальним принципом, асортиментом товарів, об’ємом їх реалізації або закупок або за колом споживачів або за іншими ознаками з метою їх монополізації, витіснення з ринку чи обмеження доступу до нього продавців, покупців, інших підприємців.

Об’єктом цього адміністративного проступку є суспільні відносини, пов’язані зі встановленим порядком угод між підприємцями.

Об’єктивною стороною є укладення угод та інших узгоджених дій, які привели або можуть привести до обмеження конкуренції у вигляді встановлення монопольних цін, розподілу ринків з метою їх монополізації, витіснення з ринку або обмеження до нього доступу підприємців.

Суб’єктами цього правопорушення є підприємці, асоціації підприємців та інші суб’єкти підприємницької діяльності.

Суб’єктивна сторона – навмисна вина з корисливою метою.

Окрім розглянутих правопорушень у сфері підприємницької діяльності, законодавець у ст. 1663 встановив адміністративну відповідальність за дискримінацію підприємців органами влади і управління.

Це правопорушення полягає у заборонені створення нових підприємств або інших організаційних форм підприємництва у будь-якій сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво окремих видів товарів з метою обмеження конкуренції, примушування підприємців до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні та інші об’єднання підприємств, а також до пріоритетного укладення договорів, першочергової поставки товару певному колу споживачів, прийняття рішень про централізований розподіл товарів, що приводить до монопольного становища на ринку, встановлення заборони на реалізацію товарів з одного регіону в інший, надання окремим підприємцям податкових пільг.

Що ставить їх у привілейоване становище відносно інших підприємців і приводить до монополізації ринку певного товару, обмеження прав підприємців у придбанні та реалізації товарів, встановлення заборон або обмежень відносно окремих підприємців або їх груп.

За такі протизаконні дії суб’єкт правопорушення (органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління і контролю) може бути притягнений до відповідальності у вигляді штрафу до п’ятнадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Цей проступок з суб'єктивної сторони характеризується прямим умислом.

Об’єктом правопорушення є встановлений порядок нормальної діяльності підприємців, а об'єктивною стороною – дискримінація підприємців, яка проявляється в діях, зазначених у диспозиції ст. 1663 Кодексу.

II.- До другої групи адміністративних правопорушень у сфері економіки відносяться склади проступків, передбачених: ч. І та ч. III ст. 155 (порушення правил торгівлі та надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю); ст. 1551 (порушення порядку проведення розрахунків із споживачами); ст. 1602 (незаконна торгова діяльність); ст. 1604 (незаконне виготовлення з готових промислових виробів нових товарів); ст. 161 (незаконний відпуск або придбання бензину та мастильних матеріалів); ст. 1645 (реалізація, прийняття на комісію або зберігання з метою продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка).

Частиною I ст. 155 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлюється відповідальність у вигляді штрафу від одного до десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян за порушення правил торгівлі, виконання робіт і надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю.

У ч. III. зазначеної статті встановлюється відповідальність у вигляді штрафу від п’яти до двадцяти семи неоподаткованих мінімумів доходів громадян за дії, передбачені у частині першій цієї статті, вчинені особою, яка протягом року притягалась до адміністративної відповідальності за такі самі дії.

Суб’єкт цього адміністративного проступку чітко визначений нормами цієї статті, а суб’єктивна сторона проступку характеризується наявністю у порушника прямого умислу та корисливого мотиву.

Об’єктом правопорушення є відносини у сфері торгівлі та надання послуг, а об’єктивною стороною дії, спрямовані на порушення встановлених правил такої діяльності.

Справи про адміністративні правопорушення передбачені цією статтею згідно із ст. 244-4 КоАП розглядаються органами по захисту прав споживачів.

Статтею 155 Кодексу встановлюється адміністративна відповідальність за порушення порядку розрахунків з споживачами, яка проявляється в проведенні таких розрахунків працівниками підприємств, установ і організацій торгівлі, громадського харчування та сфери послуг всіх форм власності і підприємцями, які здійснюють таку діяльність готівкою без застосування електронного контрольно-касового апарату, з використанням не зареєстрованого відповідним чином або пошкодженого апарата або з порушенням встановленого порядку застосування такого апарата або товарно-касової книги, і порушенням встановленого порядку проведення розрахунків у касах підприємств, установ, організацій всіх форм власності, де ці операції проводяться з оформленням приходних та видаткових касових ордерів з видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку. За такі дії санкцією цієї частини статті передбачається відповідальність у вигляді штрафу щодо посадових осіб у розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а щодо підприємців – у розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За такі самі дії вчинені повторно протягом року відповідно до двадцяти та шести неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Частиною III цієї статті встановлюється відповідальність за невидачу зазначеними суб’єктами громадянам-споживачам касового або товарного чека, квитанції або іншого письмового документа, який підтверджує факт купівлі товару, виконання робіт, надання послуг, виконання робіт, надання послуг, а також порушення порядку ведення товарно-касової книги або неведення або ведення з порушенням журналу використання електронного контрольно-касового апарата і порушення правил його зберігання. За такі шкідливі дії може бути застосоване стягнення у вигляді штрафу у розмірі п’яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а такі ж повторні дії винної особи протягом року – у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Водночас, частиною IV ст. 1551 встановлена відповідальність за несвоєчасне подання зазначеними суб’єктами або подання у невідповідній формі державним податковим органам звітності, пов’язаної з застосуванням електронних контрольно-касових апаратів, незбереження документів, визначених порядком застосування таких апаратів. У разі встановлення наявності такої провини зазначені суб’єкти можуть бути оштрафовані у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Об’єктом цього проступку є відносини, які регулюються Законом України «Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках з споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Слід зазначити, що порядок реєстрації та використання електронних контрольно-касових апаратів встановлений відповідним положенням, затвердженим наказом ДПА України від 18 вересня 1997 р. № 343, у редакції наказу ДПА України від 31 грудня 1998 р. № 660.

Суб’єктивна сторона цього проступку характеризується навмисною виною. Справи про адміністративні правопорушення передбачені ст. 1551 згідно зі ст. 2342 розглядаються органами Державної податкової служби України.

Ще одним адміністративним правопорушенням у сфері економіки цієї групи є незаконна торгова діяльність (ст. 1602 Кодексу).

Сутністю цього складу проступку є здійснення фактів купівлі-продажу товарів або інших предметів з ухиленням від реєстрації у встановленому порядку з метою отримання неконтрольованого державою прибутку, якщо розмір наживи не перевищує семи неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Зазначені дії тягнуть за собою накладення штрафу від п’яти до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією цих товарів та вилучених грошових коштів.

Об’єктом посягання цього проступку є відносини у сфері організації торгівлі.

Об’єктивна сторона незаконної торгівлі полягає у здійсненні фактів купівлі-продажу товарів або інших предметів з ухиленням від реєстрації у порядку передбаченому законодавством.

Суб’єктом цього проступку може бути будь-яка особа, яка досягла шістнадцятирічного віку. Це може бути як приватна особа, що здійснює торгівлю без відповідного дозволу, так і працівник комерційного підприємства, який під прикриттям підприємницької діяльності здійснює торгові операції без дозволу.

Водночас суб’єктами цього проступку можуть бути особи, які отримали патент на несистематичний продаж куплених товарів, але під його прикриттям здійснюють систематичну торгівлю та торгівлю у більших розмірах, що дозволена патентом.

Суб’єктивна сторона цього проступку характеризується навмисною виною. Справи про це адміністративне правопорушення розглядаються місцевими судами.

Кодекс України про адміністративні правопорушення, захищаючи споживчий ринок в період становлення ринкових економічних відносин від дій, що його дестабілізують, забороняє незаконне виготовлення з готових промислових товарів нових товарів.

У ст. 1604 за такі дії передбачається відповідальність у вигляді штрафу від п’яти до шістнадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а за такі самі дії вчинені повторно, або якщо вартість використаного товару становить більше семи неоподаткованих мінімумів доходів громадян може бути накладено штраф у розмірі від шістнадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об’єктом цього правопорушення є суспільні відносини, які складаються в сфері торгівлі.

Об’єктивна сторона цього проступку характеризується незаконними діями з використанням товарів вжитку як сировини або полуфабрикатів для виготовлення нових товарів.

Суб’єктами цього правопорушення можуть бути особи, що займаються підприємницькою діяльністю.

З суб’єктивної сторони цей адміністративний проступок характеризується навмисною виною.

Справи про такі адміністративні правопорушення згідно зі ст. 221 КоАП розглядаються місцевими судами.

З метою виключення фактів економічних правопорушень у сфері торгівлі нафтопродуктами в КоАП встановлена відповідальність за незаконний відпуск або придбання бензину чи інших паливних та мастильних матеріалів, які належать державним або громадським підприємствам, установам та організаціям (якщо відсутні ознаки розкрадання).

За такі дії ст. 161 Кодексу передбачається накладення штрафу від чотирьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Суспільна небезпека цього правопорушення полягає у порушенні встановленого порядку відпуску бензину та інших нафтопродуктів споживачам, що створює можливості для отримання неконтрольованих державою доходів.

Суб’єктами проступку можуть бути працівники заправних підприємств, які відпускають нафтопродукти, а також громадяни та посадові особи, що їх придбають.

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом.

Справи про ці адміністративні правопорушення згідно зі ст. 222 КоАП розглядаються органами внутрішніх справ.

Значної шкоди економічним інтересам держави можуть завдати корисливі зловживання в сфері торгівлі спиртними напоями та тютюновими виробами. Задля їх попередження в КоАП встановлена юридична відповідальність за реалізацію, прийняття на комісію або зберігання з метою продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка.

Такі шкідливі дії відповідальних осіб суб’єктів господарювання або приватних підприємців, які займаються реалізацією таких напоїв та виробів, або приймають їх на комісію або зберігання з метою продажу підлягають стягненню у вигляді штрафу від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією цих товарів. Повторні такі дії осіб, що протягом року притягались до адміністративної відповідальності за них караються штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією цих алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Суб’єктивна сторона цього проступку характеризується навмисними діями та корисливою метою.

Об’єктивна сторона – активні дії суб’єктів господарювання або приватних підприємців, які займаються реалізацією алкогольних напоїв або тютюнових виробів або приймають їх на комісію або зберігання з метою продажу.

Згідно із ст. 2342 КоАП справи про ці правопорушення розглядаються органами Державної податкової служби України.

III. Третя група правопорушень у сфері економіки – це проступки, відповідальність за які встановлена ст. 162 (порушення правил про валютні операції); ст. 1641 (ухилення від подання декларації про доходи); ст. 1642 (порушення законодавства з фінансових питань); ст. 1644 (несвоєчасне здавання виторгу); ст. 1652 порушення порядку формування та застосування цін і тарифів); ст. 1665 (невиконання законних вимог Національного банку України по усуненню порушень банківського законодавства, нормативно-правових актів національного банку України); ст. 1669 (порушення законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом).

З метою попередження правопорушень у кредитно-фінансовій системі законодавством України забороняються певні дії з іноземною валютою та встановлює правила щодо її застосування.

Валютні операції на території України здійснюються згідно з чинним законодавством. Декретом Кабінету Міністрів від 19 лютого 1993 р. «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» впорядковуються операції з валютними цінностями в іноземній валюті. Національний банк України є головним органом валютного регулювання, видає індивідуальні ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями. Торгівля іноземною валютою на території України резидентами та нерезидентами здійснюється через уповноважені банки та інші фінансово-кредитні установи, які отримали ліцензії на таку торгівлю в Національному банку України.

Незаконна скупка, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави, якщо вартість предмету незаконної операції не перевищує вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, згідно із ст. 162 КоАП, тягне за собою штраф від тридцяти до сорока чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією валютних цінностей.

Об’єктом цього правопорушення є кредитно-фінансова система України в сфері законних операцій з валютними цінностями.

Об’єктивна сторона проступку може проявлятись у таких незаконних діях: 1) скупка (багаторазове оплатне придбання таких цінностей); 2) продаж; 3) обмін; 4) застава; 5) використання валютних цінностей як засобу платежу.

Суб’єктом проступку можуть бути як приватні, так і посадові особи, як громадяни України, так само й іноземці та особи без громадянства, які досягли на момент вчинення цих дій шістнадцятирічного віку.

Суб’єктивна сторона правопорушення характеризується навмисною виною.

Справи про ці адміністративні правопорушення згідно із ст. 222 КоАП розглядаються органами внутрішніх справ.

Наступним правопорушенням у сфері економіки, віднесеним до цієї групи, є ухилення від подання декларації про доходи (ст. 1641 Кодексу). Сутність цього проступку полягає в ухиленні від подання декларації про доходи від зайняття кустарним промислом, іншої індивідуальної трудової діяльності або про інші доходи, які обкладаються прибутковим податком, і в інших випадках, коли подання декларації передбачене законодавством, або несвоєчасне подання декларації, або включення до неї завідомо викривлених даних. Такі дії тягнуть за собою стягнення у вигляді штрафу в розмірі від шести до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об’єктивна сторона правопорушення полягає у бездіяльності, невиконанні вимог Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 р. з наступними змінами та доповненнями.

Суб’єктами правопорушення можуть бути всі громадяни України, які займаються підприємницькою діяльністю, ті, що отримують прибуток від інших форм трудової діяльності, який не враховується за основним місцем роботи.

Суб’єктивна сторона проступку – навмисна вина або необережність.

Статтею 1642 КоАП встановлює адміністративну відповідальність за порушення законодавства з фінансових питань, яка полягає у приховуванні в обліку валютних та інших доходів, непродуктивних витрат і збитків, відсутність бухгалтерського обліку або ведення його з порушенням встановленого порядку, внесення неправдивих даних до бухгалтерської або статистичної діяльності, несвоєчасне або неякісне проведення інвентаризацій грошових коштів і матеріальних цінностей, порушення правил ведення касових операцій, перешкоджання працівниками державної контрольно-ревізійної служби у проведенні ревізій та перевірок, невжиття заходів щодо відшкодування з винних осіб збитків від недостач, розтрат, крадіжок і безгосподарності.

За такі дії санкція цієї статті передбачає стягнення у вигляді штрафу від восьми до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а особи, що притягались до адміністративної відповідальності за такі дії протягом року – можуть бути оштрафовані в розмірі від десяти до двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Об’єктом проступку є суспільні відносини у фінансовій сфері.

Об’єктивна сторона характеризується в діях (бездіяльності), вказаних у диспозиції статті.

Суб’єктом проступку можуть бути посадові особи підприємств, установ, організацій, на які покладено відповідні обов’язки.

Суб’єктивна сторона характеризується навмисною виною або необережністю.

Справи про адміністративні правопорушення, передбачені цією статтею згідно із ст. 2341 КоАП розглядають органи державної контрольно-ревізійної служби.

За допомогою приписів адміністративного законодавства держава здійснює забезпечення режиму сплати податків від діяльності торгових підприємств, які здійснюють реалізацію товарів готівкою. У цьому плані ст. 1644 КоАП встановлена відповідальність за несвоєчасне здавання виторгу підприємствами всіх форм власності, які здійснюють реалізацію товарів таким способом. З порушенням строків, встановлених правилами розрахунків та ведення касових операцій.

Такі дії посадових осіб, юридичних осіб, що здійснюють торгівлю готівкою, тягнуть за собою накладення штрафу, а щодо осіб, які притягались протягом року до адміністративної відповідальності за такі дії може бути застосоване стягнення у вигляді штрафу від сорока трьох до ста сімдесяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об’єктом цього проступку є фінансове законодавство у частині регулювання порядку здійснення розрахунків та ведення касових операцій.

Об’єктивна сторона полягає у бездіяльності з боку відповідальних осіб суб’єкта підприємницької діяльності.

Суб’єктивна сторона характеризується навмисною виною, яка полягає у необережному ставленні до правил ведення касових операцій.

Справи про такі адміністративні правопорушення розглядаються органами Державної податкової служби.

Серед практичних заходів по запобіганню правопорушень у сфері економіки важливе місце відводиться створенню правових механізмів по вдосконаленню цінової політики.

Виправданим у цьому плані слід вважати запровадження в Кодексі про адміністративні правопорушення України відповідальності за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів, а також знижок, націнок, доплат до них (ст. 1652). За такі дії законодавцем встановлена відповідальність у вигляді штрафу на посадових осіб від п’яти до десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а за повторні дії до осіб, які притягались до адміністративної відповідальності протягом року може бути застосований штраф від десяти до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об’єктом цього адміністративного проступку є суспільні відносини ву сфері політики ціноутворення.

Об’єктивна сторона – дії, спрямовані на порушення порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів, а також скидок, націнок і доплат до них.

Суб’єктом правопорушення можуть бути посадові особи. З суб’єктивної сторони правопорушення характеризується навмисною виною.

Справи про ці адміністративні проступки згідно зі ст. 2445 КоАП розглядаються органами державного контролю за цінами.

Важливим юридичним заходом щодо попередження та припинення фактів правопорушень у банківській сфері є приписи ст. 1665 КоАП, які встановлюють юридичну відповідальність за невиконання законних вимог Національного банку України по усуненню порушень банківського законодавства, та нормативно-правових актів Національного банку України.

Невиконання цих вимог у встановлений Національним банком строк керівниками банків або інших фінансово-кредитних установ тягне за собою штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об’єктом проступку є встановлений порядок управління банківською системою України.

Об’єктивна сторона проявляється в формі бездіяльності, невиконанні керівниками банків та інших фінансово-кредитних установ законних вимог Національного банку України у визначений ним строк щодо усунення порушень банківського законодавства.

Суб’єктами правопорушення можуть бути керівники зазначених установ і банків. Суб’єктивна сторона характеризується навмисною виною.

Справи про такі правопорушення відповідно до ст. 2343 КоАП розглядаються Національним банком України.

28 листопада 2002 р. Верховною Радою України ухвалений Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», яким встановлена адміністративна відповідальність за його порушення.

У зв’язку з цим КоАП доповнено статтею 1669 (порушення законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Законодавець визначив, що порушення вимог щодо ідентифікації особи, яка здійснює фінансову операцію, порушення порядку реєстрації фінансових операцій, що підлягають первинному фінансовому моніторингу, неподання, несвоєчасне подання або подання недостовірної інформації про такі фінансові операції спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу, а також невиконання вимог щодо зберігання документів, які стосуються ідентифікації осіб, що здійснюють фінансові операції, та документації щодо проведених ними фінансових операцій, – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб суб’єктів первинного фінансового моніторингу від п’ятидесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Розголошення інформації, яка надається спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу, або факту надання такої інформації – тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст. 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення ці проступки розглядаються місцевими судами.

IV. До четвертої групи адміністративних правопорушень у сфері економіки належать порушення митних правил.

Відповідальність за такі проступки встановлена Митним кодексом України від 11 липня 2002 р., яким визначаються засади організації та здійснення митної справи, регулюються економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти митної служби та спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи, а також прав та інтересів суб’єктів підприємницької діяльності.

У гл. 57 цього Кодексу законодавець визначив види порушень митних правил (всього 27 правопорушень статті 329 – 355) і відповідальність за такі правопорушення (попередження, штраф, конфіскація товарів – безпосередніх предметів порушення митних правил, товарів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортних засобів, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Конфіскація може застосовуватися як основний і як додатковий вид стягнення).

Серед таких правопорушень: порушення режиму зони митного контролю (ст. 329); неподання митному органу документів, необхідних для здійснення митного контролю (ст. 330); видача товарів, транспортних засобів без дозволу митного органу або їх втрата (ст. 331); недоставлення до митного органу товарів, транспортних засобів, документів (ст. 332) та ін.

Об’єктом цих проступків є суспільні відносини у сфері забезпечення митної справи.

Об’єктивна сторона характеризується діями, спрямованими на невиконання митних правил, або бездіяльністю у формі невиконання приписів митного законодавства.

Суб’єктами відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли шістнадцятирічного віку, а також посадові особи підприємств.

Суб’єктивна сторона характеризується навмисною виною, а по деяких складах правопорушень можливе їх скоєння в формі необережної вини.

Провадження у справах про порушення митних правил здійснюється митними органами.

Справи про порушення митних правил розглядаються згідно зі ст. 386 Кодексу митними органами або місцевими судами.

 

< Попередня   Наступна >