Підручники Кримінологія Невмержицький Є.В. Правові проблеми боротьби 4. Відповідальність за корупційні діяння4. Відповідальність за корупційні діяння
| Кримінологія - Невмержицький Є.В. Правові проблеми боротьби |
4. Відповідальність за корупційні діяння
Антикорупційне законодавство залежно від характеру діяння передбачає кримінальну, адміністративну, конституційну, дисциплінарну та цивільно-правову відповідальність.
Кримінальна відповідальність за вчинення корупційних злочинів настає у випадках, передбачених Кримінальним кодексом (КК) України. Корупційними зокрема є злочини, передбачені ст. 368 (одержання хабара), ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем), ст. 370 (провокація хабара), ст. 191 (заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем), ст. 372 (притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності), ст. 375 (постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови), ст. 423 (зловживання військовою службовою особою владою чи службовим становищем), ст. 159 (неправомірне використання виборчих бюлетенів, підлог виборчих документів або неправильний підрахунок голосів чи неправильне оголошення результатів голосування). Такі діяння кваліфікуються як корупційні при умові, якщо суб’єктами їх скоєння є посадові особи, передбачені ст. 2 Закону України «Про боротьбу зі злочинністю». Адміністративна та дисциплінарна відповідальність передбачена ст. 8 – 11 Закону України «Про боротьбу з корупцією». Крім того, адміністративну та дисциплінарну відповідальність за вчинення корупційних правопорушень передбачено іншими нормативно-правовими актами, зокрема, Кодексом України про адміністративні правопорушення за неправомірне використання державного майна (ст. 184-1), невжиття заходів щодо ухвали суду чи окремої постанови судді, подання органу дізнання, слідчого або протесту, припису чи подання прокурора (ст. 185-6). Дисциплінарна відповідальність за корупційні правопорушення встановлена законами України «Про державну службу» (ст. 14, 30), «Про службу в органах місцевого самоврядування» (
Заходи конституційної відповідальності передбачені у Конституції України та ряді законів України, зокрема «Про статус народного депутата України» (ст.4), «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 55, 79), «Про прокуратуру» (ст. 2). Йдеться про такі заходи, як, скажімо, дострокове припинення депутатських повноважень, висловлення недовіри Генеральному прокуророві України, що має своїм наслідком його відставку, звільнення Президента України зі свого посту у порядку імпічменту, заборона балотуватися у представницькі органи чи обіймати посади в органах державної влади.
Антикорупційні механізми передбачені також законами України «Про статус суддів», «Про міліцію», «Про місцеві державні адміністрації», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про аудиторську діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю». Основним нормативним актом є Закон України від 5.10.1995 р. «Про боротьбу з корупцією».
Цивільна відповідальність за корупційні правопорушення настає відповідно до Цивільного кодексу України у разі, коли вони призвели до негативних цивільно-правових наслідків.
Таким чином у державі в цілому створена достатня законодавча база для ефективної протидії корупції, зокрема щодо відповідальності за корупційні правопорушення. Остання передбачає комплекс правових засобів, застосування яких дозволяє притягти до того чи іншого виду юридичної відповідальності практично будь-яку посадову чи службову особу органів державної влади, органів місцевого самоврядування, котра допустила те чи інше зловживання владою чи службовим становищем (від порушення обмежень, встановлених для осіб, уповноважених на виконання функцій держави, неподання декларації – до одержання хабара та участі у діяльності організованих злочинних угруповань). Проблема неефективності антикорупційної діяльності значною мірою обумовлюється не стільки недосконалістю вказаної законодавчої бази, як її неефективним застосуванням .
Законом України «Про боротьбу з корупцією» від 5 жовтня 1995 р. з наступними змінами та доповненнями визначається, що корупційними діяннями визнаються:
а) незаконне одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у зв’язку з виконанням таких функцій матеріальних благ, послуг або інших переваг, у тому числі прийняття чи одержання предметів (послуг) шляхом їх придбання за ціною (тарифом), яка є істотно нижчою за їх фактичну (дійсну) вартість;
б) одержання особою, уповноваженою на виконання функцій кредитів або позичок, придбання цінних паперів, нерухомості або іншого майна з використанням при цьому пільг чи переваг, не передбачених чинним законодавством.
Подарунок (винагорода), отриманий зазначеними особами за зазначених обставин, у тому числі такий, що надійшов без їх відома, а також вартість незаконно одержаних послуг підлягають стягненню (відшкодуванню) у доход держави.
Під діяльністю осіб, уповноважених на виконання функцій держави, розуміється також діяльність посадових осіб місцевого самоврядування, що спрямована на здійснення повноважень місцевого самоврядування.
Суб’єктами корупційних діянь можуть бути особи уповноважені на виконання функцій держави:
- державні службовці;
- народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, голови і депутати сільських, селищних, міських, районних, обласних рад.
Суб’єктами корупційних правопорушень визнані також посадові особи місцевого самоуправління. Необхідність такого доповнення виникла після вступу з огляду на закон «Про службу в органах місцевого самоуправління», яким введена нова категорія суб’єктів – посадових осіб місцевого самоуправління – тих, хто працює в органах місцевого самоуправління, мають відповідні посадові повноваження в здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-нарадчих функцій та отримують заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Такими особами законом визнаються: сільські, селищні, міські голи, їх заступники; голови та заступники голів районного, районного у місті, обласної ради, секретарі міських рад; керівники та інші посадові особи виконавчого апарату обласних та районних рад, інших органів місцевого самоуправління. На цих осіб розповсюджуються всі обмеження та заборони, встановлені Законом України «Про боротьбу з корупцією», і він нарівні з іншими суб’єктами корупції (державними службовцями та ін.) несуть відповідальність за порушення цього закону. За вчинення корупційних діянь зазначені особи несуть адміністративну та дисциплінарну відповідальність. Питання про кримінальну, цивільну-правову та матеріальну відповідальність за корупційні діяння та правопорушення, пов’язані з корупцією, вирішуються відповідно до вимог чинного законодавства.
Військовослужбовці та інші особи, які згідно з чинним законодавством притягаються до відповідальності за адміністративні правопорушення відповідно до дисциплінарних статутів, у разі вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов’язаних з корупцією, несуть відповідальність також передбачену зазначеним законом.
З метою попередження корупції ст. 5 закону встановлені спеціальні обмеження щодо державних службовців та інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави. Закон забороняє таким особам:
а) сприяти, використовуючи своє службове становище, фізичним і юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності, а так само в отриманні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг з метою незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг;
б) займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників або підставних осіб, бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, в якому вона працює, а також виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики);
в) входити самостійно (крім випадків, коли державний службовець здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі, та представляє інтереси держави в раді товариства (спостережній раді) або ревізійній комісії господарського товариства), через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів підприємств, кредитно-фінансових установ, господарських товариств тощо, організацій, спілок, об’єднань, кооперативів, що здійснюють підприємницьку діяльність;
г) відмовляти фізичним та юридичним особам в інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисно затримувати її, надавати недостовірну чи неповну інформацію. Обмеження передбачені у пунктах «б» і «в» не поширюються на депутатів сільських, селищних, міських, районних, обласних рад, які здійснюють депутатські повноваження, не залишаючи виробничої чи службової діяльності.
Закон також забороняє державному службовцю:
сприяти, використовуючи своє посадове становище, фізичним та юридичним особам у здійсненні ними зовнішньоекономічної, кредитно-банківської та іншої діяльності з метою незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг;
неправомірно втручатися, використовуючи своє посадове становище, у діяльність інших державних органів чи посадових осіб з метою перешкодити виконанню ними своїх повноважень;
бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, діяльність якого він контролює;
надавати незаконні переваги фізичним або юридичним особам під час підготовки і прийняття нормативно-правових актів чи рішень.
Для попередження фактів корупції закон передбачає ряд фінансових заходів. Насамперед, це декларування доходів осіб, уповноважених на виконання функцій держави. Воно передбачене статтею 13 Закону України «Про державну службу».
Серед інших заходів закон посилює контроль відкриттям валютного рахунку і в іноземному банку. Державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, у цьому зобов’язана у десятиденний строк письмово повідомити про це податкову службу із зазначенням номера рахунку і місцезнаходження іноземного банку.
Крім того, відомості про доходи, цінні папери, нерухоме та цінне рухоме майно і вклади у банках посадових осіб, згідно з Законом України «Про державну службу», та членів їх сімей підлягають щорічній публікації в офіційних виданнях державних органів України. До обрання або призначення кандидата на відповідні посади ці відомості попередньо подаються органу чи посадовій особі, які здійснюють обрання або призначення на ці посади.
Розділом ІІІ закону передбачається відповідальність за корупційні діяння. Вчинення такого діяння, якщо воно не містить складу злочину, тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян і звільнення з посади або інше усунення від виконання функцій держави. Таким особам забороняється займати посади в державних органах та їх апараті протягом трьох років з дня їх звільнення.
Вчинення корупційних діянь народним депутатом України, депутатом Верховної ради Автономної республіки Крим, депутатом, головою місцевої ради народних депутатів або будь-якою посадовою особою органів місцевого самоврядування тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян і дострокове припинення депутатських повноважень або звільнення з виборної посади. Порядок притягнення народного депутата України до відповідальності у цих випадках визначається Законом України «Про статус народного депутата України». Таким особам забороняється балотуватися у депутати або на виборні посади в державні органи протягом п’яти років з дня припинення депутатських повноважень або звільнення з посади та займати посади в держаних органах та їх апараті протягом трьох років з дня припинення депутатських повноважень або звільнення з посади.
Повторне протягом року порушення будь-якого із обмежень тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян і звільнення з посади чи інше усунення від виконання функцій держави.
Окрім цього, законом встановлені санкції щодо керівників міністерств, відомств, державних підприємств, установ та організацій, які не вжили заходів до припинення фактів корупції та не повідомили про їх вчинення один з органів, на які ст. 4 Закону покладено функції боротьби з корупцією. Зазначені дії керівників тягнуть за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Законом України «Про боротьбу з корупцією» встановлюється також порядок адміністративного провадження у справах про корупційні діяння. Протокол про вчинення корупційного діяння або іншого правопорушення, пов’язаного з корупцією, складається органами внутрішніх справ, податковою міліцією, працівники підрозділів по боротьбі з корупцією ГНА України, служби безпеки України, а у разі, коли факт вчинення корупційного діяння або іншого правопорушення, пов’язаного з корупцією, що не містить складу злочину, встановлено прокурорською перевіркою чи попереднім слідством, – також слідчим або прокурором.
Підставою для складання протоколу є достатні дані, які свідчать про наявність у діянні особи ознак корупційного діяння або іншого правопорушення, пов’язаного з корупцією. Проте, слід мати на увазі, що адміністративна відповідальність за таке діяння наступає лише тоді, коли воно виявлене не пізніше шестимісячного терміну з часу його скоєння.
Орган дізнання в разі відмови у порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, передбачених чинним законодавством, за наявності в діянні особи ознак корупційного діяння або іншого правопорушення, пов’язаного з корупцією, зобов’язаний у триденний строк надіслати матеріали перевірки або попереднього розслідування, що стосується корупційного діяння чи іншого правопорушення, пов’язаного з корупцією, до органів, на які покладено функції боротьби з корупцією.
Протокол про вчинення корупційного діяння разом з матеріалами перевірки у триденний строк з моменту його складання надсилається до районного (міського) суду за місцезнаходженням органу, який склав про це протокол. Розгляд адміністративних справ про корупційні діяння або інші правопорушення, пов’язані з корупцією, здійснюється районним (міським) судом у п’ятнадцятиденний термін з моменту надходження протоколу.
Строк розгляду справи про корупційні діяння, судом припиняється, якщо особа, на яку складений протокол, умисно ухиляється від явки до суду.
Постанова суду про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за корупційні діяння або інші правопорушення, пов’язані з корупцією, у триденний строк направляється відповідному державному чи виборному органу для вирішення питання про звільнення особи з посади або інше усунення від виконання нею функцій держави згідно з чинним законодавством.
Відповідно до Закону України «Про боротьбу з корупцією» збитки, заподіяні державі, підприємству, установі, організації незаконним використанням приміщень, засобів транспорту і зв’язку, іншого державного майна або коштів, підлягають відшкодуванню винними особами, уповноваженими на виконання функцій держави, на загальних підставах і умовах матеріальної відповідальності працівників та військовослужбовців.
У разі відмови добровільно повернути незаконно одержані особою, уповноваженою на виконання функцій держави, кредити, позички, цінні папери, нерухомість та інше майно вони чи їх вартість підлягають стягненню (вилученню) у доход держави у судовому порядку за заявою прокурора.
Якщо внаслідок корупційних діянь прийняті неправомірні нормативно-правові акти та рішення, то вони підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженими на прийняття чи скасування відповідних актів та рішень, або визнаються незаконними в судовому порядку. У свою чергу фізичні та юридичні особи, права яких порушено внаслідок корупційних діянь і які зазнали моральної чи матеріальної шкоди, мають право на поновлення цих прав і відшкодування шкоди у встановленому законом порядку.
< Попередня