107

---

§ 2. Наукові основи кваліфікації злочинів

У випадку вчинення суспільно небезпечного діяння перед правозастосовчими органами постає питання про юридичну оцінку вчиненого, встановлення відповідності діяння юридичній конс­трукції конкретного складу злочину, передбаченого нормами КК. Тобто, виникає необхідність здійснити кваліфікацію злочину.

Кваліфікація злочинів, як поняття науки кримінального пра­ва, може вживатися в кількох значеннях в залежності від осо­бливостей змісту даного поняття і суб'єкта кваліфікації. Ці значення мають умовний характер і можуть розглядатися як певні види кваліфікації злочинів.

Залежно від юридичної значимості (зокрема її правових на­слідків) кваліфікація злочинів поділяється на:

Офіційну (легальну) — здійснюється компетентним право-застосовчим органом в процесі розслідування і розгляду конкретної кримінальної справи.

Неофіційну — не тягне за собою відповідних правових на­ слідків, оскільки здійснюється не в процесі реального за­стосування правових норм і не відповідним компетентним правозастосовчим органом.

В залежності від суб'єкта такої неофіційної кваліфікації во­на умовно поділяється на:

а) доктринальну кваліфікацію — дається вченими в межах на­укових досліджень, узагальнення судової практики тощо;

б) учбову кваліфікацію — дається викладачами і студентами в межах навчання;

в) публіцистичну кваліфікацію — дається журналістами в сво­їх публікаціях.

Кваліфікація злочинів — це встановлення і юридичне закрі­плення відповідності між фактично вчиненими діяннями і юридичним складом злочину, який передбачений нормами кри­мінального кодексу.

tyle="text-align: justify;">Основний правовий зміст кваліфікації злочинів:

кваліфікація злочинів — різновид юридичної кваліфікації (з позиції загальної теорії права), що полягає у виборі тієї правової норми, яка передбачає відповідну ситуацію;

кваліфікація злочинів є юридичною кваліфікацією у процесі застосування правових норм;

за своїм змістом кваліфікація злочинів — це встановлення відповідності певної поведінки особи у поєднанні з іншими фактичними обставинами (юридичними фактами) юридич­ному складу злочину певного виду чи окремого різновиду такого злочину;

висновок про відповідність певної поведінки особи в поєд­нанні з іншими фактами юридичного складу злочину як ре­зультат кваліфікації має свої зовнішні форми закріплення в процесуальних документах.

Загальною передумовою кваліфікації злочинів є встановлен­ня і узагальнення фактичних обставин, що мають значення для кваліфікації. Таке узагальнення передбачає перехід від фа­ктичного рівня викладу і сприйняття відповідних обставин на рівень їх юридичного змісту.

Наступним етапом кваліфікації є визначення юридичної зна­чимості фактичних обставин в контексті відповідних елементів чи ознак юридичного складу злочину, що передбачає таку сис­тематизацію фактичних обставин, яка дозволяє віднести їх до певної складової частини юридичного складу злочину, яку во­ни характеризують (наприклад, насильство переважно характе­ризує діяння як ознаку об'єктивної сторони).

Після проведення оцінки фактичних обставин, здійснюється загальна програма кваліфікації злочинів. Підставами кваліфіка­ції є:

фактична — встановлення наявності конкретних фактич­них обставин у діяннях особи стосовно якої здійснюється кваліфікація;

нормативна — наявність у нормах КК конкретного складу злочину, який передбачає відповідальність за вчинене, та за своїми ознаками повністю співпадає із фактичними обста­винами вчиненого.

 

< Попередня   Наступна >