123

---

Глава 15. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ОСНОВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

§ 1. Поняття злочинів проти основ національної безпеки

Родовим об'єктом злочинів проти основ національної безпеки є охоронювані законом суспільні відносини з приводу забезпе­чення національної безпеки.

Національна безпека — це стан захищеності життєво важ­ливих інтересів особи, суспільства та держави від внутрішніх і зовнішніх загроз, що є необхідною умовою збереження та примноження духовних і матеріальних цінностей. В законо­давстві виділяються наступні сфери забезпечення національної безпеки: політична, економічна, соціальна, військова, екологіч­на, науково-технологічна та інформаційна1

Розглядувані злочини характеризуються підвищеною суспі­льною небезпекою, їх вчинення становить загрозу як для кож­ної особи, так і для суспільства та держави в цілому. Щоб підкреслити їх небезпечність, злочини проти основ національ­ної безпеки розміщені на початку Особливої частини КК України.

Кримінальна відповідальність за посягання на основи на­ціональної безпеки передбачена у таких складах злочинів:

дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення консти­туційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109), що передбачає вчинення дій, а також змову провчинення таких дій (ч. 1 ст. 109), здійснення публічних за­кликів, а також розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій (ч. 2 ст. 109);

посягання на територіальну цілісність і недоторканність України (ст. ПО). Кримінально караним є вчинення умис­них дій з метою зміни меж території або державного кор­дону України на порушення порядку, встановленого Кон­ституцією України, а також публічні заклики чи розповсю­дження матеріалів із закликами до вчинення таких дій;

державна зрада (ст. 111);

<

p style="text-align: justify;">Концепція (основи державної політики) національної безпеки України: Схвалена Постановою Верховної Ради України від 16 січня 1997 року // Відомості Верховної Ради. — 1997. — № 10. — Ст. 85.

посягання на життя державного чи громадського діяча (ст. 112). Відповідно до цієї статті особи несуть відповіда­льність за вчинення вбивства та замаху на вбивство держа­вного чи громадського діяча у зв'язку з їх державною чи громадською діяльністю. До числа державних та громад­ських діячів Закон відносить: Президента України, Голову Верховної Ради України, Народного депутата України, Пре­м'єр-міністра України, члена Кабінету Міністрів України,

Голову та суддів Конституційного Суду України або Вер­ховного Суду України, або вищих спеціалізованих судів України (на сьогодні — Вищого Господарського Суду), Ге­нерального прокурора України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Голову Рахункової палати, Голову Національного банку України, керівника політичної партії;

диверсія (ст. 113);

шпигунство (ст. 114) — це передача або збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таєм­ницю, якщо ці дії вчинені іноземцем або особою без грома­дянства. Відносно шпигунства закон (ч. 2 ст. 114 КК) пе­редбачає спеціальну підставу звільнення від кримінальної

відповідальності. Зокрема, особа, яка вчинила шпигунство, звільняється від кримінальної відповідальності за наявності таких умов: а) припинення шпигунської діяльності; б) доб­ровільне повідомлення органів державної влади України про вчинене; в) якщо внаслідок цього і вжитих заходів бу­ло відвернено заподіяння шкоди інтересам України.

 

< Попередня   Наступна >