Глава 17. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВОЛІ, ЧЕСТІ ТА ГІДНОСТІ ОСОБИ
Кримінальне право - Кримінальне право України: Навч. посіб |
Глава 17. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВОЛІ, ЧЕСТІ ТА ГІДНОСТІ ОСОБИ
Злочини проти волі, честі та гідності особи передбачені третім розділом Особливої частини КК.
їх безпосереднім об'єктом є охоронювані кримінальним законом суспільні відносини з приводу захисту волі, честі та гідності особи.
Незаконне позбавлення волі або викрадення людини (ст. 146).
Безпосереднім об'єктом даного злочину є фізична свобода людини, що передбачає реалізацію нею права на свободу пересування.
Об'єктивна сторона передбачає вчинення даного злочину у двох формах: а) незаконне позбавлення волі людини; б) незаконне викрадення людини.
Під незаконним позбавленням волі потрібно розуміти створення перешкод вільному пересуванню потерпілого, вчинене з порушенням процедури, встановленої законодавством (наприклад, зв'язування потерпілого, залишення його у закритому приміщенні, ненадання інваліду засобів для пересування тощо).
Незаконне викрадення — це протиправне переміщення особи з одного місця до іншого, поєднане із відкритим або таємним заволодінням людиною та фактичним обмеженням свободи її пересування.
Суб'єктом злочину є фізична, осудна особа, якій до моменту вчинення злочину виповнилося 16 років.
Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом.
До кваліфікованих ознак цього злочину відносяться дії:
щодо малолітнього (особа, яка не досягла 14 років);
з корисливих мотивів (бажання одержати матеріальну вигоду;
щодо двох чи більше осіб;
за попередньою змовою групою осіб (див. ч. 2 ст. 28 КК);
способом, небезпечним для життя чи здоров'я потерпіл
супроводжуються заподіянням потерпілому фізичних страждань;
із застосуванням зброї;
здійснюються протягом тривалого часу.
Особливо кваліфікуючими ознаками є вивчення даного злочину: організованою групою (див. ч. З ст. 28), що спричинило тяжкі наслідки.
Під тяжкими наслідками розуміється спричинення смерті потерпілому, тяжких тілесних ушкоджень.
Покарання за злочин: ч. 1 ст. 146 — обмеження волі на строк до трьох років або позбавлення волі на той самий строк; ч. 2 ст. 146 — обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк; ч. З ст. 146 — позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Захоплення заручників (ст. 147).
Кримінально караним є захоплення заручників або тримання особи як заручника з метою спонукання родичів затриманого, державної чи іншої установи, підприємства чи організації, фізичної або службової особи до вчинення, чи утримання від вчинення будь-якої дії, як умови звільнення заручника (ч. 1 ст. 147).
Об'єктом даного злочину є особиста воля та особиста безпека особи.
Об'єктивна сторона характеризується вчиненням діяння у двох формах: а) захоплення особи як заручника; б) тримання особи як заручника.
Під захопленням потрібно розуміти протиправне посягання пов'язане із затриманням і обмеженням вільного пересування.
Тримання особи як заручника — це насильницьке унеможливлення вільного вибору поведінки заручника щодо пересування.
Суб'єкт злочину є фізична осудна особа, якій до моменту вчинення злочину виповнилося 14 років.
Суб'єктивна сторона характеризується виною у формі прямого умислу та спеціальною метою — спонукання певних осіб, підприємств, установ чи організацій до вчинення, чи утримання від вчинення будь-яких дій.
Кваліфікованими видами захоплення заручників (ч. 2 ст. 147 КК) є:
захоплення у якості заручника неповнолітнього (особу чоловічої або жіночої статі, якій на момент захоплення не виповнилося 18 років);
вчинення організованою групою (ч. З ст. 28);
вчинення відповідних дій, поєднаних з погрозою знищення людей;
спричинення тяжких наслідків (смерть потерпілого, спричинення тяжких тілесних ушкоджень, великої матеріальної шкоди тощо).
Покарання за злочин: ч. 1 ст. 147 — позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років; ч. 2 ст. 147 — позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
Підміна дитини (ст. 148).
Об'єктом злочину є особиста свобода та недоторканість дитини.
Потерпілою виступає чужа дитина, тобто, яка не є біологічною дитиною суб'єкта злочину, ідентифікувати яку, через окремі причини (немовля, батьки не бачили ще цю дитину), надзвичайно важко.
Об'єктивна сторона полягає у підміні чужої дитини на іншу.
Підміна полягає у вчиненні необхідних діянь, спрямованих на ті, щоб батьки або законні представники не дізналися про факт підміни, вчинена з корисливих чи інших особистих інтересів.
Суб'єкт злочину — спеціальний. Ним виступає фізична, осудна особа, якій до вчинення злочину виповнилося 16 років, для якої одне із немовлят, які обмінюються, є чужим.
Суб'єктивна сторона передбачає наявність таких обов'язкових ознак, як вина у формі прямого умислу і корисливі або інші особисті мотиви.
Покарання за злочин: обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк.
Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людей (ст. 149)
Основним безпосереднім об'єктом цього злочину є воля і гідність людини. Додатковим безпосереднім об'єктом — порядок перетинання державного кордону, здоров'я людини тощо.
Об'єктивна сторона злочину передбачає вчинення його у наступних формах: а) продаж людини; б) інша сплатна передача людини; в) здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди, пов'язаної із законним переміщенням її за згодою або без згоди через державний кордон України.
Продаж — це угода про передачу людини однією особою ("продавцем") іншій особі ("покупцеві") за певну грошову винагороду.
Інша оплатна передача — це передача людини однією особою іншій за певну не грошову винагороду (за звільнення від виконання певних обов'язків, обмін тощо).
Здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди включає в себе: 1) домовленість про переміщення людини за її згодою або без її згоди через державний кордон України; 2) домовленість про подальший продаж людини чи інша передача іншій особі (особам) з метою сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, втягнення у злочинну діяльність, залучення в боргову кабалу, усиновлення (удочеріння) в комерційних цілях, використання у збройних конфліктах, експлуатації її праці.
Суб'єкт злочину загальний — фізична, осудна особа, якій до вчинення злочину виповнилося 16 років.
Суб'єктивна сторона передбачає наявність таких обов'язкових ознак, як вина у формі прямого умислу та мета.
Кваліфікованими видами торгівлі людьми (ч. 2 ст. 149) є вчинення даного злочину: 1) щодо неповнолітнього; 2) кількох осіб; 3) повторно за попередньою змовою групою осіб; 4) з використанням службового становища; 5) особою, від якої потерпілий був у матеріальній або іншій залежності.
Особливо кваліфікованими видами торгівлі людьми (ч. З ст. 149) є здійснення:
організованою групою;
пов'язане з незаконним вивезенням дітей за кордон чи не поверненням їх в Україну;
з метою вилучення у потерпілого органів чи тканин для трансплантації;
з метою насильницького донорства;
якщо ці діяння спричинили тяжкі наслідки (смерть, тяжка хвороба потерпілої особи) тощо.
Покарання за злочин: ч. 1 ст. 149 — позбавлення волі на строк від трьох до восьми років; ч. 2 ст. 149 — позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої; ч. З ст. 149 — позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.
Експлуатація дітей (ст. 150).
Безпосереднім об'єктом злочину є свобода дитини від фізичної або інтелектуальної експлуатації. Потерпілою від даного злочину є дитина, яка не досягла віку з якого законодавством дозволяється працевлаштування, фактично виконувала роботу до досягнення 16 років або фактично виконувала роботу, у віці від 14 до 16 років з порушенням вимог ч.ч. 2, 3 ст. 188 Кодексу законів про працю України.
Об'єктивна сторона характеризується: вчиненням суспільно небезпечних дій; пов'язаних з певним способом експлуатацією дитини.
Під експлуатацією необхідно розуміти присвоєння результатів праці дитини.
Злочин вважається закінченим з моменту початку фактичного виконання дитиною роботи. Одержання матеріального прибутку не є обов'язковим для визнання злочину закінченим.
Суб'єкт злочину загальний — фізична, осудна особа, яка до вивчення злочину досягла 16 років.
Суб'єктивна сторона характеризується виною у формі прямого умислу та спеціальною метою — отримання прибутку. Відношення винної особи до наслідків у вигляді істотної шкоди для дитини (ч. 2 ст. 150) може проявлятися і за умови непрямого умислу або необережності.
Кваліфікованими видами вчинення злочину є:
експлуатація кількох дітей (двох або більше);
якщо експлуатація, що спричинила істотну шкоду для здоров'я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини;
експлуатація, поєднана з використанням дитячої праці в шкідливому виробництві.
Істотною шкодою для здоров'я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини є тяжка хвороба, тривале припинення навчання тощо.
Використання дитячої праці в шкідливому виробництві передбачає залучення дитини до роботи зі шкідливими і небезпечними умовами праці, до підіймання важких предметів.
Покарання за злочин: арешт на строк до шести місяців або обмеження волі на строк до трьох років; позбавлення волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Незаконне поміщення в психіатричний заклад (ст. 151)
Безпосереднім об'єктом злочину є свобода людини. Потерпілою від злочину є психічно здорова людина, тобто така, що не страждає на психічний розлад, або ж страждає на психічний розлад, але її обстеження та (або) лікування можливі не лише в стаціонарних умовах, тобто не потребують обов'язкової госпіталізації до психіатричного закладу або продовження такої госпіталізації.1
Об'єктивна сторона передбачає наявність таких ознак: а) вчинення суспільно небезпечного діяння; б) місце вчиненого злочину (психіатричний заклад).
Кваліфікуючою ознакою (ч. 2 ст. 151) є спричинення тяжких наслідків, які виступають у якості обов'язкової ознаки об'єктивної сторони поряд із діянням, причинним зв'язком і місцем вчинення злочину.
До тяжких наслідків (ч. 2 ст. 151) відносяться смерть, самогубство, самокалічення потерпілої особи, спричинення їй тілесного ушкодження.
Суб'єкт злочину спеціальний — лікар-психіатр або член комісії лікарів-психіатрів, який має право приймати рішення про госпіталізацію особи до психіатричного закладу.2
Суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини у формі прямого умислу, або необережністю щодо наслідків (ч. 2 ст. 151 КК).
Покарання за злочин: ч. 1 ст. 151 — арешт на строк від трьох до шести місяців або обмеження волі на строк до двох років, або позбавлення волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; ч. 2 ст. 151 — позбавлення волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
< Попередня Наступна >