§ 3. Інші злочини, небезпечні для життя та здоров'я особи
Кримінальне право - Кримінальне право України: Навч. посіб |
§ 3. Інші злочини, небезпечні для життя та здоров'я особи
Незаконне проведення аборту (ст. 134).
Об'єктом злочину є здоров'я жінки.
Об'єктивна сторона полягає в: а) проведенні аборту особою, яка не має спеціальної медичної освіти (ч. 1 ст. 131); б) незаконному проведенні аборту, якщо це спричинило: тривалий розлад здоров'я; безплідність; смерть потерпілої (ч. 2 ст. 134).
Операція штучного переривання вагітності (аборт) може бути проведена за бажанням жінки у акредитованих закладах охорони здоров'я при вагітності не більше 12 тижнів. Аборт при вагітності жінки від 12 до 28 тижнів за соціальними і медичними показаннями може бути зроблено в окремих випадках і в порядку, що встановлюється законодавством України.1 Підстави і порядок проведення операцій штучного переривання вагітності строком до 12 тижнів регламентуються Інструкцією про порядок проведення операції штучного переривання вагітності методом вакуум-аспірації, затвердженою наказом МОЗ України від 28 червня 1994 р. №1112.
Суб'єктом злочину є фізична, осудна особа, яка до моменту вчинення злочину досягла 16 років і не має спеціальної медичної освіти.
Суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.
Передбачається відповідальність за незаконне проведення аборту, якщо воно спричинило тривалий розлад здоров'я, безплідність або смерть потерпілої. Під тривалим розладом здоров'я потрібно розуміти тривале порушення функцій органів потерпілої особи, зокрема зору, мови, слуху тощо, а також тимчасову (тривалістю понад 21 день) та постійну (від 10%) втрату працездатності.
Покарання за злочин: ч. 1 ст. 134 — штраф від п'ятдесяти до ста неоподаткованих мінімумів дохо
Залишення в небезпеці (ст. 135).
Кримінально караним є завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані й позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив його без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про нього і надати допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан (ч. 1 ст. 135 КК).
Об'єктом даного злочину є життя і здоров'я особи.
Об'єктивна сторона характеризується наявністю суспільно небезпечного діяння у формі бездіяльності, яка може виражатися у двох видах: а) невиконання особою обов'язків з надання допомоги потерпілому, який знаходиться в небезпечному для життя стані; б) бездіяльність, котра викликана попередніми діями особи, що сама поставила потерпілого в небезпечний для життя стан.
Даний злочин вважається закінченим з моменту залишення без допомоги особи, яка перебуває у небезпечному для життя стані, незалежно від того чи настали небезпечні для життя потерпілої особи наслідки, та чи могли б дії винної особи врятувати життя потерпілої особи.
Суб'єкт даного злочину є спеціальним. Ним виступає фізична, осудна особа, яка до моменту вчинення злочину досягла 16 років і має обов'язок піклуватися про осіб, що перебувають у небезпечному для життя стані, або яка сама поставила потерпілу особу в небезпечний для життя стан.
Суб'єктивна сторона характеризується виною у формі прямого умислу.
Кваліфікованим видом даного злочину (ч. 2 ст. 135) є залишення в небезпеці вчинене матір'ю стосовно новонародженої дитини, якщо матір не перебувала в обумовленому пологами стані (ст. 117 КК).
Особливо кваліфікованим (ч. З ст. 135) є залишення в небезпеці, якщо воно спричинило смерть особи або інші тяжкі наслідки.
Під іншими тяжкими наслідками розуміється спричинення потерпілому тяжких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Покарання за злочин: ч. 1 ст. 135 — обмеження волі на строк до двох років або позбавлення волі на той самий строк; ч. 2 ст. 135 — обмеження волі на строк до трьох років або позбавлення волі на той самий строк; ч. З ст. 135 — позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.
Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані (ст. 136).
Кримінальна відповідальність передбачена за умови можливості надати таку допомогу або неповідомлення про такий стан особи належним установам чи особам, якщо це спричинило тяжкі тілесні ушкодження (ч. 1 ст. 136).
Об'єктом даного злочину є життя і здоров'я особи.
Об'єктивна сторона характеризується суспільно небезпечною бездіяльністю, яка проявляється в: а) ненаданні допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу; б) неповідомлення про небезпечний для життя стан особи належним установам чи особам; в) суспільно небезпечними наслідками у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень і причинним зв'язком між бездіяльністю і наслідками.
До належних установ відносяться підприємства, установи, організації, функціями яких охоплюється надання необхідної допомоги (медичні заклади, правоохоронні органи, рятувальні та аварійні служби тощо).
Належними особами є службові особи, а також особи, функціональними обов'язками яких є надання необхідної допомоги, та особи, які в даних умовах можуть надати необхідну допомогу потерпілому.
Суб'єктом злочину є фізична, осудна особа, яка до моменту вчинення злочину досягла 16 років, і не була зобов'язана піклуватися про потерпілого і не ставила його своїми діями в небезпечній для життя стан.
Суб'єктивна сторона характеризується непрямим умислом щодо бездіяльності та необережністю до наслідків (ч. 1 ст. 136); прямим умислом до бездіяльності; та необережністю щодо наслідків (ч. 2 ст. 136 КК).
Кваліфікованими видами злочину є:
ненадання допомоги малолітньому (особа, яка не досягла 14 років), який перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надавати таку допомогу;
неповідомлення про небезпечний для життя дитини (особа, яка не досягла 18 років) стан належним установам чи особам.
Особливо кваліфікованою ознакою (ч. З ст. 136) є смерть потерпілого.
Покарання за злочин: ч. 1 ст. 136 — штраф від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців; ч. 2 ст. 136 — штраф від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років; ч. З ст. 136 — обмеження волі на строк від трьох до п'яти років або позбавлення волі на строк від двох до п'яти років.
Неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей (ст. 137).
Об'єктом даного злочину є життя та здоров'я особи (дитини).
Дитиною вважається особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повноліття раніше.3
Об'єктивна сторона злочину характеризується наявністю наступних обов'язкових ознак: а) суспільно небезпечне діяння; б) суспільно небезпечні наслідки у вигляді істотної шкоди здоров'ю потерпілого або у вигляді смерті неповнолітнього чи інших тяжких наслідків; в) причинний зв'язок між діянням і наслідком; г) спосіб вчинення злочину (недбале або несумлінне ставлення до професійних чи службових обов'язків щодо життя та здоров'я неповнолітніх).
Під істотною шкодою для здоров'я потерпілого необхідно розуміти спричинення неповнолітньому легкого тілесного ушкодження.
Під іншими тяжкими наслідками слід розуміти спричинення потерпілому тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження.
Злочин вважається закінченим з моменту настання вказаних в законі (ч. 1,2 ст. 137) наслідків.
Суб'єкт злочину спеціальний — це особа, на яку в зв'язку з виконанням нею професійних чи службових обов'язків покладаються функції щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх.4
Суб'єктивна сторона характеризується виною у формі умислу або необережності щодо діяння і необережності щодо наслідків.
Покарання за злочин: ч. 1 ст. 137 — штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до двохсот сорока годин, або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; ч. 2 ст. 137 — обмеження волі на строк до чотирьох років позбавлення волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
1. Основи законодавства України про охорону здоров'я // Закони України. — Том 4. — К„ 1996. — С.235.
2. Юридичний вісник України. — 1997. — 11—17 грудня.
3 Закон України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 р // ВВРУ — 2001 —№930 — С 1424 Основи законодавства про охорону здоров'я від 19 11 1992 р // ВВРУ — 1993 — № 4 — Ст 19 — Ст 62, Закон України "Про дошкільну освіту" від 11 липня 2001 р // Голос України — 2001 — 2 серпня — Ст 34
< Попередня Наступна >