Головне меню
Головна Підручники Кримінальне право Кримінальне право України: Навч. посіб Глава 18. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ СТАТЕВОЇ СВОБОДИ ТА СТАТЕВОЇ НЕДОТОРКАННОСТІ ОСОБИ

Глава 18. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ СТАТЕВОЇ СВОБОДИ ТА СТАТЕВОЇ НЕДОТОРКАННОСТІ ОСОБИ

Кримінальне право - Кримінальне право України: Навч. посіб
168

Глава 18. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ СТАТЕВОЇ СВОБОДИ ТА СТАТЕВОЇ НЕДОТОРКАННОСТІ ОСОБИ

Родовим об'єктом злочинів, у розділі IV Особливої частини КК України є охоронювані кримінальним законодавством сус­пільні відносини з приводу статевої свободи та статевої недо­торканості особи як чоловічої, так і жіночої статі.

Зґвалтування (ст. 152 КК).

Зґвалтування — це статеві зносини із застосуванням фізич­ного насильства, погрози його застосування або з використан­ням безпорадного стану потерпілої особи (ч. 1 ст. 152).

Безпосереднім об'єктом зґвалтування є статева недоторка­ність особи. Потерпілою від зґвалтування може бути особа як чоловічої так і жіночої статті.

Віктимна поведінка, аморальний спосіб життя, подружні стосунки між винною та потерпілою особою не виключають кримінальної відповідальності.

З об'єктивної сторони зґвалтування полягає у статевих зносинах із: а) застосуванням фізичного насильства; б) погро­зи застосування фізичного насильства; в) з використанням без­порадного стану потерпілої особи.

Злочин вважається закінченим з моменту початку насильни­цького статевого акту.

Суб'єктом зґвалтування може бути фізична осудна особа як чоловічої так і жіночої статі, яка до вчинення злочину до­сягла 14 років.

Суб'єктивна сторона характеризується виною у формі прямого умислу.

Кваліфікуючими ознаками зґвалтування (ч. 2 ст. 152) є вчи­нення його:

повторно (див. Ст. 32 КК);

особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, перед­ бачених статями 153—155 КК.

Особливо кваліфікуючими ознаками зґвалтування (ч.ч. З, 4 ст. 152) є: 1)

вчинення його групою осіб (ч. 1 ст. 28 КК); 2) зґвалтування неповнолітньої чи неповнолітнього (тобто осіб, які не досягли 18 років); 3) зґвалтування, що спричинило осо­бливо тяжкі наслідки; 4) зґвалтування малолітньої чи малоліт­нього (тобто осіб, які не досягли 14 років).

Під особливо тяжкими наслідками передбаченими ч. 4 ст. 152 КК слід розуміти смерть або самогубство потерпілої особи, втрата будь-якого органу чи його функцій, психічна хвороба або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менше ніж на одну третину, пере­ривання вагітності, зараження вірусом імунодефіциту людини або іншою невиліковною інфекційною хворобою тощо.

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 152 — позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років; ч. 2 ст. 152 — позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років: ч. 3 ст. 152 — позбав­лення волі на строк від семи до дванадцяти років; ч. 4 ст. 152 — позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадця­ти років.

Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприро­дним способом (ст. 153).

Задоволення статевої пристрасті неприродним способом пе­редбачає неприродний статевий акт, який вміщує у собі про­яви мужолозтва, лесбіянства та інших способів задоволення статевої пристрасті (різноманітні дії між чоловіками (оральний секс), між чоловіком і жінкою (анальний, оральний секс) то­що. Вказані дії, якщо вони є взаємно добровільними, не є про­типравними.

Безпосереднім об'єктом даного злочину є статева свобода і статева недоторканість особи.

Об'єктивна сторона полягає у вчиненні вказаних вище дій сексуального характеру: а) із застосуванням фізичного насиль­ства; б) погрози його застосування; в) з використанням безпо­радного стану потерпілої особи.

Суб'єкт злочину — фізична осудна особа чоловічої або жі­ночої статті, в залежності від характеру вчиненого діяння (мужолозтво-чоловік), яка до вчинення злочину досягла 14 років.

Суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.

Кваліфікуючими ознаками (ч. 2 ст. 153) є вчинення даного злочину:

повторно;

групою осіб;

особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, перед­бачених ст.ст. 152, 154 КК;

щодо неповнолітньої або неповнолітнього.

Особливо кваліфікуючими ознаками (ч. З ст. 153) є: 1) вчи­нення даного діяння щодо малолітньої чи малолітнього; 2) як­що воно спричинило особливо тяжкі наслідки.

За своїм змістом ці ознаки аналогічні кваліфікуючим озна­кам зґвалтування (див. ст. 152).

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 153 — позбавлення волі на строк до п'яти років; ч. 2 ст. 153 — позбавлення волі на строк від трьох до семи років; ч. З ст. 153 — позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років.

Примушування до вступу в статевий зв'язок (ст. 154).

Примушуванням є протиправний вплив на особу чоловічої або жіночої статі з метою примусити її до вступу в статевий зв'язок, природнім або неприроднім способом проти її волі, шляхом використання винною особою матеріального чи служ­бового становища.

Основним безпосереднім об'єктом даного злочину є статева свобода особи. Додатковим безпосереднім об'єктом можуть виступати відносини власності, службової діяльності тощо.

Об'єктивна сторона полягає у вчиненні діянь, пов'язаних із вступом в статевий зв'язок природнім або неприроднім спо­собом.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення приму­шування, незалежно від того, чи погодилася потерпіла особа на вступ у статевий зв'язок і, чи відбувся такий зв'язок.

Суб'єкт злочину спеціальний — це фізична осудна особа як жіночої так і чоловічої статі, від якої потерпіла особа пере­буває у матеріальній чи службовій залежності і яка досягла до вчинення злочину 16 років.

Суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.

Кваліфікуючими ознаками даного злочину (ч. 2 ст. 154) є вищевказані дії поєднані з погрозою:

знищення, пошкодження або вилучення майна потерпілої (потерпілого) чи її (його) близьких родичів;

розголошення відомостей, що ганьблять її (його) чи близь­ких родичів.

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 154 — штраф до п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців; ч. 2 ст. 154 — арешт на строк до шес­ти місяців або обмеження на строк до трьох років.

Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зріло­сті (ст. 155).

Кримінально караними є добровільні природні статеві зно­сини чоловіка або жінки з особою протилежної статті, яка не досягла статевої зрілості.

Особа, що не досягла статевої зрілості вважається такою (потерпілою) до досягнення нею 14 років, а також за виснов­ком експертизи особа, яка не досягла шлюбного віку (жінки від 14 до 17 років, чоловіки від 14 до 18 років).

Об'єктом даного злочину є статева недоторканість осіб, які не досягли статевої зрілості.

Об'єктивна сторона полягає у вчиненні діяння — доброві­льного природного статевого акту з особою, яка не досягла статевої зрілості.

Суб'єктом злочину є фізична, осудна особа як чоловічої так жіночої статі, яка до вчинення злочину досягла 16 років.

Суб'єктивна сторона характеризується виною у формі прямого умислу.

Кваліфікуючими ознаками даного злочину (ч. 2 ст. 155 КК) визначаються:

вчинення вищевказаних дій батьком, матір'ю, або особою, що їх замінює (опікуни, піклувальники, усиновителі тощо);

спричинення безплідності чи інших тяжких наслідків (само­губство потерпілої особи, тяжка хвороба тощо).

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 155 — обмеження волі на строк до трьох років або позбавлення волі на той самий строк; ч. 2 ст. 155 — позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років.

Розбещення неповнолітніх (ст. 156).

Розбещення неповнолітніх полягає у вчиненні розпусних дій щодо особи, яка не досягла 16-річного віку.

Об'єктом злочину є статева недоторканість особи, її нор­мальний фізичний і психічний розвиток.

Об'єктивна сторона характеризується вчиненням розпус­них дій сексуального характеру. Такі дії можуть проявлятися як у фізичному так і в моральному розбещенні.

Під фізичний розбещенням слід розуміти оголення статевих органів як винної так і потерпілої особи, непристойні дотики тощо.

Моральним розбещенням є спілкування на сексуальні циніч­ні теми, демонстрація порнографічних зображень та відеофільмів тощо.

Злочин вважається закінченим з моменту початку розпусних дій.

Суб'єктом злочину є фізична, осудна особа як чоловічої так і жіночої статі, яка до вчинення злочину досягла 16 років.

Суб'єктивна сторона характеризується виною у формі прямого умислу.

Ч. 2 ст. 156 передбачає відповідальність за наявності насту­пних кваліфікуючих ознак:

розбещення малолітньої особи;

розбещення вчинене батьком, матір'ю або особою, що їх замінює.

Зміст даних кваліфікуючих ознак аналогічний ознакам, пе­редбаченим ч. 2 ст. 155 КК.

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 156 — арешт на строк до ше­сти місяців або обмеження волі на строк до трьох років; ч. 2 ст. 156 — обмеження волі на строк до п'яти років або позбав­лення волі на строк до трьох років.

 

< Попередня   Наступна >