151

---

§ 2. Окремі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту

Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуа­тації транспорту особами, які керують транспортними за­собами (ст. 286).

Основним безпосереднім об'єктом злочину є охоронювані законом відносини по забезпеченню безпеки руху та експлуа­тації автомобільного транспорту. Додатковим об'єктом зло­чину є життя і здоров'я людини.

Об'єктивна сторона даного злочину включає такі ознаки: а) ді­яння; б) наслідки; в) причинний зв'язок між діянням і наслідками.

Діяння полягає у порушенні правил безпеки дорожнього ру­ху або експлуатації транспорту, може вчинятися шляхом дії або бездіяльності, і завжди пов'язане з недотриманням вимог відповідних нормативних актів, які визначають правила безпе­ки руху та експлуатації транспортних засобів (насамперед Правила дорожнього руху).

Кримінальна відповідальність настає за умови заподіяння наслідків у вигляді середньої тяжкості тілесного ушкодження (див. ст. 122 КК). Злочин вважається закінченим з моменту на­стання наслідків.

Суб'єктом злочину є особа, яка досягла 16 років.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується необереж­ною формою вини.

Кваліфікуючими та особливо кваліфікуючими ознаками зло­чину є:

смерть потерпілого або заподіяння тяжкого тілесного ушко­дження (ч. 2);

загибель кількох осіб (ч. 3).

Покарання за злочин: ч. 1 ст, 286 — штраф до ста неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьо

х ро­ків або без такого; ч. 2 ст. 286 — позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без тако­го; ч, 3 ст. 286 — позбавлення волі на строк від семи до два­надцяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289).

Основним безпосереднім об'єктом злочину є врегульовані законом відносини по використанню транспортних засобів. Додатковим об'єктом можуть бути життя і здоров'я особи. Предметом злочину є всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби.

Об'єктивна сторона злочину полягає у незаконному заволодінні транспортним засобом. Кримінальний закон визначає, що незаконним заволодінням є протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користува­ча всупереч їх волі.

Суб'єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289, є особа, яка досягла 16 років, а суб'єктом злочину, передбаченого ч. 2 та З ст. 289 — особа яка досягла 14 років.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини. Відносно мети вчинення злочину, закон встано­влює, що злочин може бути вчинений з будь-якою метою.

Кваліфікуючими та особливо кваліфікуючими ознаками зло­чину є:

вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб;

повторно;

якщо злочин поєднаний з насильством, що не є небезпеч­ним для життя або здоров'я потерпілого, або з погрозою за­стосування такого насильства;

вчинення злочину з проникненням у приміщення чи інше сховище;

спричинення значної матеріальної шкоди потерпілому; якщо злочин поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосуван­ня такого насильства;

вчинення злочину організованою групою;

злочин вчинений щодо транспортного засобу, вартість яко­го у двісті п'ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 289 — штраф від однієї тися­чі до однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів дохо­дів громадян або позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років; ч. 2 ст. 289 — позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років; ч. З ст. 289 — позбавлення волі на строк від де­сяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Ч. 4 ст. 289 передбачає спеціальну підставну звільнення від кримінальної відповідальності, умовами якої є:

вчинення злочину вперше;

під час незаконного заволодіння транспортним засобом не було застосовано будь-яке насильство до потерпілого чи погроза такого насильства;

особа добровільно заявила про вчинення злочину правоохо­ронним органам;

особа повернула транспортний засіб власникові;

повне відшкодування завданих злочином збитків.

 

< Попередня   Наступна >