49

---

РОЗДІЛ ІІ

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ОСНОВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

§ 1. Поняття злочинів проти основ національної безпеки України

Злочини проти основ національної безпеки України є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, що забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад. Без належної кримінально-пра­вової охорони цих соціальних цінностей неможливе нормальне функціонування держави та відповідних її інститутів. Без стабіль­ності в суспільстві неможлива й ефективна боротьба зі злочинні­стю, в тому числі і з такими небезпечними злочинами, як вбив­ства, зґвалтування, розбої та ін. Тому в КК статті про відпові­дальність за злочини проти основ національної безпеки України подано в першому розділі Особливої частини.

Родовим об’єктом злочинів, передбачених у цьому розділі, є суспільні відносини з охорони основ національної безпеки Ук­раїни: її конституційного ладу, суверенітету, територіальної недоторканності, обороноздатності. Іншими словами, родовим об’єктом цих злочинів є суспільні відносини, що забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократич­ної, соціальної та правової держави (ст. 1 Конституції України).

Це дає підставу для визнання цих злочинів найбільш небез­печними і віднесення їх законодавцем, як правило, до особливо тяжких або тяжких злочинів. Важливість родового об’єкта цих злочинів визначає значною мірою і специфіку їх об’єктивних та суб’єктивних ознак.

З об’єктивної сторони злочини проти основ національної безпеки України вчинюються шляхом активної поведінки — дії. При цьому законодавець конструює більшість із них як злочи­ни з формальним складом, тому вони вважаються закінченими з моменту вчинення самого діяння, незалежно від нас

тання фактичної шкоди основам національної безпеки України (на­приклад, державна зрада, шпигунство). Деякі з цих злочинів конструюються як усічені склади — момент їх закінчення пере­носиться на такі дії, що становлять попередні стадії вчинення злочину — готування чи замах. Наприклад, змова про вчинення злочину, передбаченого ст. 109 (готування), розглядається як закінчений злочин; посягання на життя державного чи громадсь­кого діяча, відповідно до ст. 112 вважається закінченим фактич­но з моменту замаху на вбивство.

Висока небезпека цих злочинів відбивається і в їх суб’єктивних ознаках: всі вони здійснюються умисно і, як правило, з прямим умислом, за якого особа бажає заподіяти шкоду основам націо­нальної безпеки України. Характерною є і мета — заподіяння шко­ди цьому об’єкту: особа діє з метою зміни чи повалення конститу­ційного ладу, захоплення державної влади, заподіяння шкоди су­веренітету, обороноздатності України, зміни її території та ін.

Отже, можна визначити, що злочини проти основ національ­ної безпеки України — це передбачені кримінальним законом умисні суспільно небезпечні дії, що посягають на конституційний лад, суверенітет і територіальну недоторканність України.

До їх числа законодавець відносить дії: спрямовані на на­сильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109); посягання на терито­ріальну цілісність і недоторканність України (ст. 110); держав­ну зраду (ст. 111); посягання на життя державного чи громадсь­кого діяча (ст. 112); диверсію (ст. 113); шпигунство (ст. 114).

 

< Попередня   Наступна >