93

---

§ 7. Злочини проти свободи совісті

Пошкодження релігійних споруд чи культових будинків

(ст. 178). Безпосереднім об’єктом цього злочину є суспільні відно­сини, що забезпечують свободу совісті та віросповідання. До­датковим обов’язковим об’єктом є відносини власності.

Предметом злочину є різні релігійні споруди чи культові будинки: церкви, мечеті, синагоги, каплиці, монастирі, молільні будинки, інші приміщення, в яких можуть проходити церковні служби.

Об’єктивна сторона цього злочину проявляється в пошко­дженні чи зруйнуванні релігійної споруди або культового бу­динку. Під пошкодженням слід розуміти приведення будинку або споруди в часткову непридатність, тобто якщо зберігаєть­ся можливість її відновлення. Зруйнування передбачає приве­дення споруд або будинків до повної непридатності, внаслідок чого вона або припиняє існувати, або повністю втрачає мож­ливість бути відновленою. Способи зруйнування або знищен­ня можуть бути різними (механічними, фізичними, хімічними тощо) і на кваліфікацію злочину не впливають. Якщо пошко­дження або зруйнування релігійної споруди, культового бу­динку вчинено шляхом підпалу, іншим загальнонебезпечним способом, або спричинило загибель людей, або інші тяжкі наслідки, кваліфікація таких дій настає за сукупністю злочинів: за ст. 178 і ч. 2 ст. 194.

Суб’єктивна сторона злочину — умисел. Винний усвідомлює, що пошкоджує або руйнує релігійну споруду або культовий бу­динок, передбачає настання шкоди від своїх дій і бажає або свідо­мо припускає настання наслідків такого роду. У разі викорис­тання для пошкодження або зруйнування релігійних будинків загальнонебезпечного способу, винне ставлення до наслідків у вигляді загибелі людей, а також тяжких наслідків має місце тільки в формі необережності. За наявності в такому випадку умислу на

позбавлення життя однієї (кількох) особи, винний відповідає за ст. 178 і ч. 2 ст. 194 та і за відповідними пунктами ст. 115. Пошкодження або зруйнування релігійних споруд або культових будинків із хуліганських мотивів має кваліфікува­тися за сукупністю злочинів за статтями 178 і 296.

Суб’єкт злочину — будь-яка особа, що досягла 16-ти років.

Покарання за злочин: за ст. 178 — штраф до трьохсот неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до трьох років.

Незаконне утримування, осквернення або знищення релі­гійних святинь (ст. 179). Безпосереднім об’єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують свободу віросповідання та повагу до почуттів віруючих.

Предмет злочину — релігійні святині, а саме проголошені кож­ною релігією священні символи: Біблія, ікони, храми, поховання, місця паломництва, святі джерела тощо.

Об’єктивна сторона злочину виражається в утримуванні, оскверненні або знищенні релігійних святинь. Утримування передбачає самовільні дії винного з привласнення релігійних святинь всупереч волі власника. Осквернення — це наруга над релігійною святинею, різні цинічні дії, що зачіпають релігійні почуття віруючих тощо. Знищення — це приведення до повної непридатності релігійної святині шляхом механічного, фізич­ного, хімічного або біологічного впливу, результатом якого є приведення її до повної непридатності із втратою можливості відновлення.

Злочин вважається закінченим із моменту вчинення однієї з указаних дій.

Суб’єктивна сторона злочину — прямий умисел. Якщо вка­зані дії вчинено з хуліганських мотивів, то потрібна додаткова кваліфікація за ст. 296.

Суб’єкт злочину — будь-яка особа, що досягла 16-ти років.

Покарання за злочин: за ст. 179 — штраф до двохсот неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до трьох років.

Перешкоджання здійсненню релігійного обряду (ст. 180).

У статті 35 Конституції України вказано, що кожен має право на свободу світогляду та віросповідання. Це право передбачає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Стаття 180 КК є однією з гарантій реалізації цього положення Конституції.

Безпосереднім об’єктом цього злочину є суспільні відноси­ни, що забезпечують свободу світогляду та віросповідання.

Об’єктивна сторона злочину характеризується дією або без­діяльністю, що полягає в незаконному перешкоджанні здійснен­ню релігійного обряду. Перешкоджання може полягати в неза­конному закритті приміщень для відправлення релігійних об­рядів, зриві обрядів вінчання, відспівування, розгоні віруючих під час моління. При цьому злочинним є перешкоджання тільки таким релігійним обрядам, які здійснюються в рамках закону, не порушують громадський порядок і не супроводжуються по­сяганням на права громадян (порядок проведення релігійних обрядів і церемоній передбачено ст. 21 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23 квітня 1991 р.1). Злочин вважається закінченим із моменту незаконного пере­шкоджання здійсненню релігійного обряду.

Суб’єктивна сторона злочину — прямий умисел.

Суб’єкт злочину — будь-яка особа, що досягла 16-ти років.

У частині 2 ст. 180 передбачено відповідальність за приму­шування священнослужителя шляхом фізичного або психічно­го насильства до проведення релігійного обряду. Під примушу­ванням слід розуміти протиправний насильницький вплив на священнослужителя з метою виконання ним релігійного обря­ду. Насильство при цьому може бути психічним або фізичним. Психічне насильство полягає в застосуванні до потерпілого погроз, шантажу, іншого протиправного впливу на його психі­ку. Фізичне насильство може полягати в різному посяганні на тілесну сферу потерпілого: незаконному позбавленні волі, зв’я­зуванні, заподіянні фізичного болю, ударів, побоїв. Якщо резуль­татом фізичного насильства було спричинення тілесних ушкод­жень, то кваліфікація цього злочину настає за сукупністю за ст. 180 і статтями 121, 122 або ст. 125.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 180 — штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до двох років; за ч. 2 ст. 180 — штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців.

Посягання на здоров’я людей під приводом проповідуван­ня релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів

(ст. 181). Основним безпосереднім об’єктом цього злочину є суспільні відносини, що регулюють порядок відправлення рел­ігійних обрядів, а також свободу віросповідання та право гро­мадян на релігійні об’єднання. Додатковим обов’язковим об­’єктом можуть бути відносини, що забезпечують охорону здоро­в’я або інших законних інтересів громадян.

Об’єктивна сторона злочину проявляється у вчиненні актив­них дій з організації або керівництва групою, діяльність якої здійснюється під підставою проповідування релігійних віро­вчень чи виконання релігійних обрядів і поєднана із заподіян­ням шкоди здоров’ю людей або статевою розпустою.

Під організацією такої групи слід розуміти будь-яку діяль­ність, спрямовану на створення групи, вербування її членів, підго­товку статутних документів, пошук джерел фінансування, тобто будь-які дії, результатом яких є створення групи. Керівництво групою означає управління її діяльністю і може виражатися в організації молитв, відправленні обрядів, культів, заходах із підтримки дисципліни, керівництві здійсненням бузувірських обрядів, накладенні стягнень (епітимій) тощо. Діяльність такої групи має бути пов’язана із заподіянням шкоди здоров’ю людей (наприклад, знівечення, покалічення, розлад психіки в результаті молитв), а також статевою розпустою. Причому застосуван­ня в процесі діяльності групи окремих видів насильства, пока­рання за які, як за самостійні злочини, перевищує покарання за ч. 1 ст. 181, вимагає додаткової кваліфікації за відповідними стат­тями КК про відповідальність за злочини проти особи. По­збавлення життя потерпілого в процесі діяльності вказаної релі­гійної групи або доведення до самогубства також передбачає відповідальність за сукупністю злочинів.

Злочин вважається закінченим із моменту створення групи або вчинення дій із керівництва нею.

Суб’єктивна сторона цього злочину — прямий умисел.

Злочин може вчинюватися не тільки за релігійними, а й за іншими мотивами: користь, владолюбство, сексуальні мотиви.

Суб’єкт злочину спеціальний — організатор або керівник ре­лігійної групи.

У частині 2 ст. 181 передбачено відповідальність за ті самі дії, поєднані із втягуванням у діяльність групи неповнолітніх. У цих випадках додатковим обов’язковим об’єктом злочину є нормальний етичний розвиток неповнолітніх, їх здоров’я і ста­тева недоторканність. Залучення неповнолітнього до діяльності групи передбачає будь-які форми впливу дорослої особи на не­повнолітнього з метою спонукати (примусити) останнього бра­ти участь у діяльності релігійної групи. Способи залучення мо­жуть бути різні: лестощі, умовляння, обман, шантаж, побої, роз­палювання релігійного фанатизму тощо.

Злочин є закінченим із моменту втягнення неповнолітнього до діяльності релігійної групи за допомогою будь-якої з перера­хованих дій.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 181 — обмеження волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк; за ч. 2 ст. 181 — позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років.

 

1 Відомості Верховної Ради УССР. — 1991. — № 25. — Ст. 283.

 

< Попередня   Наступна >