75

---

§ 6. Злочини проти сім’ї

Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (ст. 164). Безпосереднім об’єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують захист майнових інтересів неповнолітніх або непрацездатних дітей, що потребують допомоги. Обов’язок батьків утримувати своїх дітей до їх повноліття закріплено в ст. 51 Конституції України, а також у Сімейному кодексі Ук­раїни. Потерпілими від цього злочину є неповнолітні та не­працездатні діти.

З об’єктивної сторони цей злочин виражається в бездіяль­ності, а саме: а) у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів); б) у злісному ухиленні батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні. Під ухи­ленням від сплати аліментів або ухиленням від утримання дітей слід розуміти не тільки пряму відмову від сплати присуджених судом аліментів на дітей, а й приховання винним свого дійсного заробітку, зміни роботи або місця проживання з метою уникну­ти утримань за виконавчим листом, а також інші дії, що свідчать про ухилення від сплати за рішенням суду коштів на утримання дітей або про ухилення від утримання непрацездатних або неповнолітніх дітей. Необхідною умовою притягнення до кри­мінальної відповідальності за злісну несплату аліментів є наяв­ність рішення суду, що набрало чинності та зобов’язує особу сплачувати аліменти на утримання дітей як неповнолітніх, так і непрацездатних повнолітніх. Злісне ухилення, про яке йдеть­ся в ч. 1 ст. 164, — це тривале, систематичне і наполегливе ухи­лення від виконання цього обов’язку, як-от: приховання свого місця проживання, місця роботи, повторне ухилення від сплати аліментів, незважаючи на відповідні попередження тощо. Зло­чин вважається закінченим із моменту злісного ухилення від сплати аліментів, встановлених рішенням суду.

Злісне ухилення батьків

від утримання неповнолітніх (тоб­то тих, які не досягли 18-ти років) або непрацездатних (інвалідів 1 і 2 груп, а також тимчасово непрацездатних) дітей, які перебу­вають на їх утриманні, має місце у випадках, коли дітям не на­даються необхідні для їхнього існування кошти, їжа, одяг, жит­ло або необхідний догляд у разі хвороби тощо.

Суб’єктивна сторона цього злочину — прямий умисел.

Суб’єкт злочину спеціальний — тобто особа, записана як матір або батько у свідоцтві про народження дитини, або особи, прирівняні до статусу батьків: усиновлювачі (опікуни), вітчим, мачуха, особа, яка взяла дітей на постійне виховання або на ут­римання за умови, що обов’язок сплати аліментів покладений на цих осіб рішенням суду.

У частині 2 ст.164 передбачено відповідальність за вчинення цього злочину особою, раніше судимою за такий самий злочин.

Покарання за злочин за ч. 1 ст. 164 — виправні роботи на строк до одного року або обмеження волі на той самий строк; за ч. 2 ст. 164 — виправні роботи на строк до двох років або обмеження волі на строк до трьох років.

Ухилення від сплати коштів на утримання непрацездат­них батьків (ст. 165). Безпосереднім об’єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують захист майнових відносин непра­цездатних батьків.

З об’єктивної сторони цей злочин полягає у злісному ухи­ленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утри­мання непрацездатних батьків. Непрацездатними є батьки — жінки, що досягли 55 років, чоловіки — 60 років, а також інвалі­ди 1 та 2 групи.

Необхідною умовою притягнення особи до кримінальної відповідальності за цей злочин є наявність рішення суду, яке набрало чинності, згідно з яким винна особа зобов’язана спла­чувати кошти на утримання своїх непрацездатних батьків.

Суб’єктивна сторона злочину — прямий умисел.

Суб’єктом злочину можуть бути рідні діти, усиновлені (удочерінені), а також пасинки і падчерки, які досягли 18-ти років і зобов’язані у випадках, встановлених рішенням суду, надати утримання непрацездатним вітчиму або мачусі.

У частині 2 ст. 165 передбачено відповідальність за те са­ме діяння, вчинене особою, раніше судимою за такий самий злочин.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 165 — штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного року; за ч. 2 ст. 165 — виправні роботи на строк до двох років або обмеження волі на той самий строк.

Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування

(ст. 166). Безпосереднім об’єктом злочину є суспільні відноси­ни, що забезпечують нормальний розвиток і виховання непов­нолітніх, а також здоров’я, безпеку життя або здоров’я, особи­сту свободу, честь та гідність осіб, що підлягають опіці (піклу­ванню).

Об’єктивна сторона цього злочину полягає в діянні (дії або бездіяльності) та виражається в злісному невиконанні обов’язків із догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлено опіку чи піклування, тобто в залишенні дітей без нагляду, хар­чування, одягу, ненаданні грошового утримання, ухиленні від догляду та лікування важко хворого тощо, що призвело до тяж­ких наслідків. Обов’язки батьків із догляду за дитиною, з її ви­ховання і захисту покладено на батьків (ст. 150 Сімейного ко­дексу України). Невиконання обов’язків із догляду за дитиною або за підопічним повинно мати злісний характер, тобто бути тривалим за часом, або систематичним, незважаючи на відповідні попередження з боку органів опіки і піклування або місцевих органів влади.

Злочин вважається закінченим із моменту настання тяжких наслідків. Під тяжкими наслідками слід розуміти різні види фізичної або моральної шкоди, заподіяної дитині або підопічно­му: розлад здоров’я, психічне захворювання, інвалідність, само­губство потерпілого тощо. При цьому обов’язковою умовою кри­мінальної відповідальності батьків, опікунів чи піклувальників є наявність причинного зв’язку між вчиненим діянням і тяжки­ми наслідками що настали.

Суб’єктивна сторона цього злочину — прямий умисел. Став­лення винної особи до наслідків злочину є необережним.

Суб’єкт злочину спеціальний — батьки дитини, а також осо­би, визнані згідно із законом опікунами чи піклувальниками.

Покарання за злочин: за ст. 166 — обмеження волі на строк від двох до п’яти років або позбавлення волі на той самий строк.

Зловживання опікунськими правами (ст. 167). Безпосе­реднім об’єктом злочину є майнові права та інтереси особи, щодо якої встановлено опіку чи піклування.

Об’єктивна сторона цього злочину полягає у використанні опіки або піклування на шкоду підопічному. Це, наприклад, зай­няття житлової площі, використання його майна, привласнен­ня речей, розтрата цінностей підопічного, а також порушення майнових прав потерпілого внаслідок укладання невигідних для нього договорів.

Суб’єктивна сторона злочину — прямий умисел, що поєдна­ний із корисливою метою.

Суб’єкт злочину спеціальний — особа, призначена у вста­новленому порядку опікуном чи піклувальником.

Покарання за злочин: за ст. 167 — штраф до п’ятдесяти неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років.

Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) (ст. 168). Безпосереднім об’єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують нормальне функціонування сім’ї.

Об’єктивна сторона злочину виявляється в розголошенні таємниці усиновлення (удочеріння) всупереч волі усиновите­ля. Під розголошенням таємниці усиновлення слід розуміти по­відомлення будь-якій особі, в тому числі й усиновленому (удочеріненій), відомостей про те, що юридичні батько або мати дитини фактично не є її кровними батьком або матір’ю. Розго­лошення таємниці може здійснюватися усно, письмово, за до­помогою засобів зв’язку, іншими способами. Обов’язковою оз­накою розголошення є відсутність волі усиновителя (удочери-теля) на розкриття цієї таємниці. Бажання хоча б одного з подружжя усиновителів не розголошувати таємницю усинов­лення вже виключає правомірність її розголошення.

Злочин вважається закінченим із моменту розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) всупереч волі усиновите­ля, незалежно від настання суспільно небезпечних наслідків.

Суб’єктивна сторона цього злочину — прямий умисел.

Суб’єкт злочину — будь-яка особа, що досягла 16-ти років.

У частині 2 ст. 168 передбачено відповідальність спеціаль­ного суб’єкта: службової особи або працівника медичного закладу, яким відомості про усиновлення (удочеріння) стали відомі по службі чи по роботі, або якщо розголошення таємниці уси­новлення спричинило тяжкі наслідки (різні види моральної, фізичної шкоди, заподіяної як усиновленому (удочеріненій), так і усиновителю, розпад сім’ї, психічне захворювання потерпіло­го тощо).

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 168 — штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років; за ч. 2 ст. 168 — штраф до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк із позбавленням права обіймати певні посади чи займа­тися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) (ст. 169). Безпосереднім об’єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують нормальний розвиток і виховання неповнолітніх дітей.

Об’єктивну сторону цього злочину утворюють: а) незакон­на посередницька діяльність щодо усиновлення (удочеріння) дитини; б) інші незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) дитини; в) незаконні дії щодо передачі дитини під опіку (піклу­вання); г) незаконні дії щодо передачі дитини на виховання в сім’ю громадян. Незаконними такі дії будуть у разі, якщо вони вчинені з порушенням положень Сімейного кодексу України.

Злочин вважатиметься закінченим із моменту здійснення однієї з указаних дій.

Суб’єктивна сторона злочину — прямий умисел. Мотиви зло­чину для кваліфікації значення не мають.

Суб’єкт злочину — будь-яка особа, що досягла 16-річного віку.

У частині 2 ст. 169 передбачено відповідальність за вчинен­ня злочину щодо кількох дітей, повторно, за попередньою змо­вою групою осіб, із використанням службового становища або якщо він заподіяв тяжкі наслідки. Під тяжкими наслідками цьо­го злочину слід розуміти самогубство потерпілого, його психіч­ний розлад, отримання інвалідності, необережне позбавлення життя тощо. В зв’язку з тим, що норма, яка розглядається, є бланкетною, при аналізі об’єктивної сторони конкретного зло­чину необхідно встановити, які саме закони та нормативні акти було порушено особою. Передусім слід звернутися до глав 18— 19 Сімейного кодексу України, Конвенції про права дитини, яку було ратифіковано Верховною Радою України 27 лютого 1991 р.1, і до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затверджен­ня Порядку передачі дітей, які є громадянами України, на уси­новлення громадянам України та іноземним громадянам і здійснення контролю за умовами їх проживання у сім’ях усино­вителів» від 20 липня 1996 р.2

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 169 — штраф від п’ятдесяти до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років; за ч. 2 ст. 169 — позбавлення волі на строк від двох до п’яти років.

 

1 Див.: Закони України. — 1998. — Т. 14. — С. 10.

2 Див.: СП України. — 1996. — № 14. — Ст. 394.

 

< Попередня   Наступна >