105

---

§ 4. Некорисливі злочини проти власності

Умисне знищення або пошкодження майна (ст. 194). Без­посереднім об’єктом цього злочину є відносини власності з на­лежності матеріальних благ (при знищенні майна) і вико­ристання матеріальних благ (при пошкодженні майна). Додат­ковим об’єктом злочину (ч. 2 ст. 194) виступає життя і здоров’я людини.

Предмет злочину — майно, що належить державним, колек­тивним організаціям, а також індивідуальне чи приватне май­но. Воно може бути рухомим і, на відміну від викрадення, заволодіння і привласнення чужого майна, нерухомим — будівлі, споруди, обладнання тощо. Майно як предмет злочину повинно мати товарну, мінову вартість. При цьому воно має бути для особи, яка вчиняє цей злочин, чужим — тобто належати на праві власності іншій особі, на це майно винний не має ні дійсного, ні уявного права.

Знищення і пошкодження спеціальних видів майна або природних багатств в їх природному стані вимагає кваліфікації за іншими статтями КК. Зокрема, знищення або пошкодження лісових масивів та зелених насаджень, незаконна порубка лісу, умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охо­рону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду, за наявності ознак складу злочину, підлягає кваліфікації за ст. 245 або ст. 246, або ст. 252; пошкодження шляхів сполучення і транспор­тних засобів — за ст. 277; нищення, руйнування чи псування па­м’яток історії або культури — за ст. 298. Застосовуються спе­ціальні норми (статті 290, 292, 347, 352, 399 і 411) і у випадках знищення чи пошкодження інших спеціальних видів майна. Стаття 194 тут не застосовується, за винятком випадків, якщо знищення або пошкодження спеціальних видів майна підпадає під ознаки ч. 2 ст. 194 і карається більш суворо, ніж передбачено санкціями спеціальних норм.

Об’єктивна сторона злочину полягає у знищенні або п

о­шкодженні чужого майна, що заподіяло шкоду у великих роз­мірах.

Знищення чужого майна — це такий протиправний руйную­чий вплив на майно, внаслідок якого воно повністю втрачає свою споживчу або економічну цінність, приведення його до та­кого стану, за якого воно взагалі не може бути використане за своїм призначенням, причому втрачені майном властивості не може бути відновлено. Предмет — майно (речі, гроші, цінні па­пери, будівлі, споруди тощо) — внаслідок знищення перестає існувати як таке.

Пошкодження чужого майна полягає в такому протиправ­ному впливі на предмет, внаслідок якого він частково, не в пов­ному обсязі втрачає свої споживчі властивості та економічну цінність і при цьому істотно обмежується можливість його ви­користання за призначенням. Пошкоджене майно може бути відновлене і знову набути тимчасово або частково втрачених корисних якостей для використання його за функціональним призначенням лише за необхідних фінансових, трудових та інших витрат.

Суспільно небезпечні наслідки як ознака об’єктивної сторо­ни злочину полягають у шкоді у великих розмірах. Шкода у великих розмірах — поняття оціночне, яке уточнюється у кож­ному конкретному випадку, з урахуванням матеріального ста­новища потерпілого. Між знищенням або пошкодженням чужо­го майна і заподіяною шкодою має бути встановлено причин­ний зв’язок.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується умис­ною формою вини — прямий або непрямий умисел.

Суб’єкт злочину — будь-яка особа, а за ч. 2 ст. 194— особа, яка досягла 14-річного віку.

Частина 2 ст. 194 передбачає відповідальність за те саме діян­ня, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо ве­ликих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

Щодо загибелі людей (людських жертв) та інших тяжких наслідків має бути необережна форма вини. Якщо при знищенні або пошкодженні чужого майна особа бажала або свідомо до­пускала настання смерті потерпілого або настання інших тяж­ких наслідків (наприклад спричинення тяжкого тілесного уш­кодження), вчинене потрібно кваліфікувати за ч. 2 ст. 194 і за відповідною статтею КК, що передбачає відповідальність за злочин проти життя та здоров’я особи.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 194 — штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або позбавлення волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 194 — позбавлення волі на строк від трьох до п’ятнадцяти років.

Погроза знищення майна (ст. 195). Об’єкт злочину — відно­сини власності. Додатковий об’єкт — особиста безпека людини.

Об’єктивна сторона злочину полягає у погрозі знищення чу­жого майна шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, якщо були реальні підстави побоюватися здійснен­ня цієї погрози. Поняття погрози та поняття знищення чужого майна шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом висвітлено при аналізі статей 129 і 194.

Цей злочин з усіченим складом і вважається закінченим із моменту здійснення погрози, за наявності реальних підстав побоюватися її здійснення. Якщо після погрози майно знищено, вчинене слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 194.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Мотиви і мета погрози можуть бути різними — помста, нена­висть, нездорова конкуренція тощо. Якщо погроза здійснюєть­ся з хуліганських мотивів у процесі вчинення хуліганських дій, вчинене охоплюється ст. 296 (хуліганство) та додаткової кваліфікації за ст. 195 не потребує. Погроза знищення майна, по­єднана із вимаганням, тобто вимогою передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характе­ру на користь винного, кваліфікується за ст. 189 як вимагання. Суб’єкт злочину — будь-яка особа.

Покарання за злочин: за ст. 195 — штраф до п’ятдесяти неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного року, або арешт на строк до шести місяців.

Необережне знищення або пошкодження майна (ст. 196) утворює злочин, якщо воно спричинило тяжкі тілесні ушко­дження або загибель людей.

Об’єкт, предмет і об’єктивна сторона злочину такі самі, як і в злочині, передбаченому ст. 194.

Суб’єктивна сторона — необережність (злочинна самовпевне­ність або злочинна недбалість). Суб’єкт злочину — будь-яка особа.

Покарання за злочин: за ст. 196 — виправні роботи на строк до двох років або обмеження волі на строк до чотирьох років, або позбавлення волі на строк до трьох років.

Порушення обов’язків щодо охорони майна (ст. 197). Пред­метом цього злочину є чуже майно, яке передано власником іншій особі, наприклад, сторожу, водієві, кур’єру на зберігання чи під охорону і яка несе перед власником на договірних основах обов’язок із забезпечення збереження цього майна.

Об’єктивна сторона злочину виражається в порушенні вин­ним обов’язків із забезпечення збереження майна, тобто у неви­конанні або неналежному виконанні особою, якій доручено збе­рігання чи охорона чужого майна, своїх обов’язків. Невиконан­ня особою своїх обов’язків з охорони чужого майна виражається в тому, що вона не робить ніяких дій щодо виконання взятих на себе обов’язків із забезпечення збереження ввіреного чужого майна. Неналежне виконання обов’язків передбачає, що особа хоч і здійснює певні дії із забезпечення збереження ввіреного їй майна, але не в повному обсязі або не так, як це було потрібно відповідно до взятих нею на себе зобов’язань.

Об’єктивної сторони злочину немає, якщо в особи не було можливості забезпечити охорону майна (наприклад, внаслідок стихійного лиха — землетрусу, повені, раптового приступу хво­роби, серцевого нападу тощо).

Для наявності об’єктивної сторони необхідне настання, внаслідок порушення особою обов’язків щодо охорони майна, тяжких наслідків, які мають перебувати в причинному зв’язку з цим порушенням. Тяжкі наслідки — це розкрадання, загибель, псування майна тощо. Це оціночне поняття уточнюється в кож­ному конкретному випадку. Якщо заподіяно майнову шкоду, її вартісний критерій може бути визначено виходячи з примітки до ст. 185.

Порушення обов’язків щодо охорони чужого майна саме по собі не зумовлює настання тяжких наслідків, але створює для цього необхідні умови їх спричинення. Тяжкі наслідки наста­ють внаслідок дій інших осіб (розкрадання, пошкодження май­на), стихійних сил природи (загибель, псування майна) тощо.

Суб’єктивна сторона злочину — щодо порушення обов’язків з охорони майна — будь-яка форма вини (як умисел, так і необе­режність), щодо тяжких наслідків — тільки необережність.

Суб’єкт злочину — будь-яка особа, яка не є службовою. Для службової особи відповідальність за такі дії настає за службову недбалість за ст. 367.

Покарання за злочин: за ст. 197 — штраф до п’ятдесяти неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк.

 

< Попередня   Наступна >