52

---

РОЗДІЛ VІІІ

ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

§ 1. Поняття та види злочинів у сфері господарської діяльності

Родовим об’єктом цих злочинів є суспільні відносини у сфері господарської діяльності. Економічний зміст цих відносин ха­рактеризується тим, що вони виникають із приводу виробниц­тва, розподілу, обміну та споживання товарів, робіт і послуг.

Безпосереднім об’єктом злочинів є суспільні відносини, що складаються у певній сфері господарської діяльності. Напри­клад, у складі злочину, передбаченого ч. 2 ст. 202, — це суспільні відносини у сфері діяльності банків, небанківських фінансових установ і професійної діяльності на ринку цінних паперів. При вчиненні деяких злочинів одночасно має місце посягання і на додаткові безпосередні об’єкти, наприклад, на життя та здоро­в’я людини чи власність – при протидії законній господарській діяльності.

Відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності законодавець пов’язує з розміром предмета злочину, наприклад, із великим розміром бюджетних коштів при пору­шенні законодавства про бюджетну систему України. При ви­значенні такого розміру в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян слід виходити з того, що один мінімум становить ви­значену законом кількість процентів від офіційно встановленої мінімальної заробітної плати на 1 січня відповідного року: в 2004 ро­ці – 30 % (61 гр. 50 коп.); у 2005 році – 50 %; у 2006 році – 80 %; у 2007 році – 100 % (див. п. 22.5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 р.1).

З об’єктивної сторони більшість злочинів у сфері господарсь­кої діяльності вчинюються шляхом дії (фіктивне підприємництво, контрабанда тощо). Окремі злочини можуть полягати у без­діяльності (наприклад ухилення від пове

рнення виручки в іно­земній валюті).

Більшість диспозицій статей про ці злочини є бланкетними, тому встановлення ознак об’єктивної сторони злочинів перед­бачає звернення до нормативних актів господарського, цивіль­ного, митного, податкового законодавства тощо.

Значна частина злочинів у сфері господарської діяльності має формальні склади, вони вважаються закінченими з моменту вчи­нення вказаних у законі дій, наприклад, із моменту вчинення хоча б однієї незаконної дії з підакцизними товарами. Є злочини з так званим матеріальним складом, для об’єктивної сторони яких не­обхідно встановити також настання суспільно небезпечних наслідків, наприклад, при доведенні до банкрутства.

Суб’єктивна сторона цих злочинів характеризується виключ­но умисною формою вини. Для деяких злочинів обов’язковими є мотив або мета їх вчинення. Зокрема, розголошення комерційної таємниці вчинюється з корисливих чи інших особистих мотивів, а комерційне шпигунство — з метою розголошення чи іншого використання відомостей, що становлять комерційну таємницю.

Суб’єктами злочинів у сфері господарської діяльності мо­жуть бути особи, які досягли 16-річного віку. Є злочини зі спе­ціальним суб’єктом: посадова особа, платник податків, заснов­ник, власник суб’єкта господарської діяльності та ін.

Залежно від безпосереднього об’єкта злочини у сфері госпо­дарської діяльності можна поділити на такі групи:

Злочини у сфері кредитно-фінансової, банківської та бю­джетної систем України (статті 199, 200, 201, 207, 208, 210, 211, 212, 204, 215 і 216).

Злочини у сфері підприємництва, конкурентних відносин та іншої діяльності суб’єктів господарювання (статті 202, 203, 2031, 205, 206, 209, 2091, 213, 214, 228, 229, 231 і 232).

Злочини у сфері банкрутства (статті 218, 219, 220 і 221).

Злочини у сфері використання фінансових ресурсів та обі­гу цінних паперів (статті 222, 223 і 224).

Злочини у сфері обслуговування споживачів і захисту їх прав (статті 217, 225, 226 і 227).

Злочини у сфері приватизації державного і комунального майна (статті 233, 234 і 235).

 

1 Офіційний вісник України. – 2003. — № 28. – Ст. 1361.

 

< Попередня   Наступна >