171

---

§ 3. Злочини у сфері землевикористання, охорони надр та атмосферного повітря

Забруднення або псування земель (ст. 239). З об’єктивної сторони цей злочин полягає в забрудненні або псуванні земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров’я людей або довкілля, внаслідок порушення спец­іальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоро­в’я людей чи довкілля.

Під забрудненням розуміють внесення в ґрунт речовин у виг­ляді різних відходів (отрутохімікатів, хімічних і радіоактивних речовин) тощо.

Псування землі — це незаконне зняття родючого шару ґрунту і ґрунтового покриву, що призвело її до непридатного стану, або безконтрольне використання такого шару, розробка корисних копалин під час геологорозвідувальних, будівельних та інших роботах, заболочування земель тощо.

Злочин вимагає настання наслідків у вигляді створення небезпеки для життя, здоров’я людей чи довкілля.

Склад злочину може мати місце за наявності таких об­ставин:

має місце забруднення чи псування земель внаслідок по­рушення спеціальних правил;

забруднення, псування земель відбувається речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здо­ров’я людей або довкілля;

забруднення або псування земель шкідливими речовина­ми створило небезпеку для життя, здоров’я людей або довкілля.

Суб’єктивна сторона злочину така сама, як і в злочині, пе­редбаченому ст. 236.

Суб’єктом злочину є особа, яка досягла 16-ти років і здійснює господарську чи іншу діяльність, пов’язану з вказаними в ч. 1 цієї статті речовинами. Дії службових осіб, які вчинили зловжи­вання службовим стано

вищем або халатність, при вчиненні цьо­го злочину, якщо при цьому було спричинено суттєву шкоду державним чи громадським інтересам, слід кваліфікувати за су­купністю зі злочинами у сфері службової діяльності.

Частина 2 ст. 239 передбачає відповідальність за ті самі діян­ня, що спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 239 – штраф до двохсот неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення пра­ва обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 239 – обмеження волі на строк від двох до п’яти років або позбавлення волі на той самий строк, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися пев­ною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Порушення правил охорони надр (ст. 240). Предметом зло­чину є надра і корисні копалини, крім загальнопоширених.

Надра – це верхня частина земної кори, що розташована під поверхнею суходолу та дном водоймищ, у межах державних кор­донів, і простягається до глибин, доступних для їх добування.

До корисних копалин належать горючі речовини (нафта, при­родний газ), метали (залізна руда, мідь, свинець), а також вог­нетривкі ювелірні та інші загальнодержавного значення копа­лини. Їх перелік затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліків корисних копалин за­гальнодержавного та місцевого значень»1.

Об’єктивна сторона злочину виражається в двох видах діянь: 1) у порушенні встановлених правил охорони надр; 2) у неза­конному видобуванні корисних копалин (окрім загальнопоширених).

Порушення встановлених правил охорони надр може поляга­ти в недотриманні строків видобування, місця, розміру і видів ко­палин та інших умов і правил, що забезпечують безпеку людей.

Незаконне видобування корисних копалин – це їх видобу­вання без відповідного дозволу, крім загальнопоширених (пісок, гравій, глина, галечник та ін.).

Кодекс України про надра в загальному вирішує питання про відповідальність за порушення законодавства про надра. Проте диференціації перерахованих в Кодексі порушень на зло­чини та адміністративні проступки не проведено.

Розмежування подібних правопорушень і злочинів відбу­вається за наслідками. Злочин вважається закінченим, якщо вчинено хоча б одне з діянь, вказаних у статті, і воно створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля.

З суб’єктивної сторони злочин може бути вчинено як умисно (умисел, як правило, непрямий), так і з необережності.

Суб’єктом порушення правил охорони надр може бути як службова, так і приватна особа. Якщо службова особа вчиняє при цьому зловживання службовим становищем, халатність або перевищення влади, — її дії кваліфікуються за сукупністю ста­тей 240 і злочину у сфері службової діяльності.

У частині 2 ст. 240 передбачено вчинення злочину на терито­ріях та об’єктах природно-заповідного фонду або повторно, або якщо він спричинив загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 240 – штраф до п’ятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до двох років; за ч. 2 ст. 240 – обмеження волі на строк від двох до п’яти років або позбавлення волі на той самий строк, із конфіскацією незаконно добутого і знарядь випробу­вань.

Безгосподарське використання земель (ст. 254). Об’єктив­на сторона цього злочину полягає в безгосподарському викорис­танні земель, якщо це спричинило тривале зниження або втрату їх родючості, виведення земель із сільськогосподарського оборо­ту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту.

Суб’єктивна сторона цього злочину — умисел або необе­режність.

Суб’єкт злочину — особа, обов’язком якої є дбайливе став­лення до використання земель.

Покарання за злочин: за ст. 254 — штраф до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до двох років, або позбавлення волі на той самий строк, із позбавленням права обіймати певні посади або займа­тися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Забруднення атмосферного повітря (ст. 241). Предметом цього злочину є атмосферне повітря у відкритому просторі у межах території України.

Об’єктивна сторона злочину — це дія або бездіяльність щодо забруднення атмосферного повітря або зміни його природних властивостей, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля.

Забруднення — це, наприклад, токсичних або інших шкідли­вих речовин в атмосферу з перевищенням допустимих концент­рацій.

Інші зміни природних властивостей атмосфери — це зміна складу повітря в певній місцевості внаслідок будь-яких дослідів або дій із хімічними речовинами чи їх властивостями.

Суб’єктивна сторона злочину може полягати як в умисній, так і в необережній формі вини.

Суб’єктом є особа, яка досягла 16-ти років і на яку покладено обов’язок з дотримання спеціальних правил щодо недопущення забруднення або іншої зміни природних властивостей атмос­ферного повітря шкідливими для життя, здоров’я людей або для довкілля речовинами, відходами або іншими матеріалами про­мислового виробництва.

Частина 2 статті передбачає притягнення до кримінальної відповідальності у разі вчинення тих самих діянь, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 241 штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на той самий строк або без такого; за ч. 2 ст. 242 — обмеження волі на строк від двох до п’яти років або позбавлення волі на той самий строк, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися пев­ною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

 

1 Збірник постанов Уряду України. — 1995. — № 2. — С. 42

 

< Попередня   Наступна >