101

---

§ 2. Злочини проти екологічної безпеки

Порушення правил екологічної безпеки (ст. 236). Об’єктом злочину є екологічна безпека довкілля.

Екологічна безпека нашої держави як явище є складовою за­гальної безпеки разом з іншими її видами, формуючи систему національної безпеки України.

У статті 50 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» зазначено, що екобезпека «є таким ста­ном навколишнього природного середовища, при якому забез­печується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров’я людей», що вона «гаран­тується громадянам України здійсненням широкого комплек­су... заходів»1.

Предметом злочину є порядок проведення екологічної екс­пертизи, правил екологічної безпеки під час проектування, роз­міщення, будівництва, реконструкції, введення в експлуатацію, а також експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пере­сувних засобів та інших об’єктів.

Об’єктивна сторона злочину виражається в порушенні ви­мог, що визначають порядок проведення екологічної експерти­зи, правил екологічної безпеки під час проектування, розміщен­ня, будівництва, реконструкції, введення в експлуатацію, а та­кож експлуатації та ліквідації

Суб’єктивна сторона злочину характеризується складною формою вини: щодо дії — умисел або необережність, щодо наслідків — необережність.

Інші тяжкі наслідки – це заподіяння шкоди здоров’ю людей або інший збиток, наприклад зруйнування або пошкодження заповідних територій.

Загибель людей — це смерть хоча б однієї людини.

Суб’єктом злочину є службова особа, відповідальна за про­ведення екологічної експертизи і дачу дозволу на будівництво й експлуата

цію підприємства й інших виробничих об’єктів без необхідної перевірки.

Екологічна експертиза – вид експертної науково-практич­ної діяльності, що охоплює екологічне дослідження, аналіз, оцінку та підготовку висновків щодо проектних матеріалів чи об’єктів, що становлять або можуть становити небезпеку на­вколишньому природному середовищу та здоров’ю людей (ст. 1 Закону України «Про екологічну експертизу» від 9 лютого 1995 року)2.

Покарання за злочин: за ст. 236 – позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічно­го забруднення (ст. 237). Об’єктом злочину є екологічна без­пека довкілля, захист населення, яке проживає чи перебуває на території, що зазнала забруднення небезпечними речови­нами або випромінюванням, від негативних наслідків такого забруднення.

Об’єктивна сторона злочину виражається у вчиненні двох альтернативних діянь:

в ухиленні від проведення дезактиваційних чи інших відновлювальних заходів на території, що зазнала забруднен­ня небезпечними речовинами або випромінюванням;

неналежному проведенні зазначених заходів.

Під ухиленням слід розуміти бездіяльність, тобто пряме неви­конання особою дій, необхідних для ліквідації або усунення еко­логічного забруднення. Неналежне проведення необхідних дій для ліквідації або усунення наслідків екологічного забруднення на певній території означає, що особа, хоч і діє в межах своїх службових обов’язків, однак виконує їх неналежним чином, тоб­то всупереч правилам та інтересам роботи.

Об’єктивна сторона цього злочину передбачає наслідки у вигляді загибелі людей або інші тяжкі наслідки.

Інші тяжкі наслідки — це істотне погіршення довкілля або стану рослинного і тваринного світу на певній забрудненій те­риторії, захворювання або масова загибель тварин, птахів, риб­них запасів тощо.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується складною формою вини: щодо дії (бездіяльності) — умисел або необе­режність, щодо наслідків — тільки необережність.

Суб’єкт злочину — службова особа, на яку покладено обов’яз­ки щодо ліквідації або усунення наслідків екологічного забруд­нення.

Покарання за злочин: за ст. 237 – обмеження волі на строк до п’яти років або позбавлення волі на той самий строк, із позбав­ленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяль­ністю на строк до трьох років.

Приховування або перекручення відомостей про екологіч­ний стан або захворюваність населення (ст. 238). Об’єктом злочину є здоров’я населення, а також економічні інтереси дер­жави та суб’єктів господарювання та суспільні відносини з підтримання задовільного екологічного стану в Україні.

Предметом цього злочину є відомості про стан екологічної обстановки і про стан захворюваності населення в районах із підвищеною екологічною небезпекою.

Об’єктивна сторона злочину виражається у вчиненні двох видів протиправних діянь: 1) приховування або умисне пере­кручення службовою особою відомостей про екологічний, в тому числі радіаційний, стан, який пов’язаний із забрудненням зе­мель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових про­дуктів і продовольчої сировини і такий, що негативно впливає на здоров’я людей, рослинний та тваринний світ; 2) прихову­вання або умисне перекручення службовою особою відомостей про стан захворюваності населення в районах із підвищеною екологічною небезпекою.

Перекручення – це повідомлення в офіційних документах за-відомо недостовірних відомостей такого характеру.

Склад злочину є формальним і настання наслідків для при­тягнення до відповідальності за цією статтею не потрібно.

Суб’єктивна сторона злочину – прямий умисел.

Суб’єктом злочину є лише службова особа, відповідальна за подання відомостей про екологічний стан і захворюваність на­селення.

Частина 2 ст. 238 передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно або в місцевості, оголошеній зоною надзви­чайної екологічної ситуації, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

Покарання за злочин: за ст. 238 – штраф до ста неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 238 – обмеження волі на строк від п’яти років або позбавлення волі на той самий строк, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля (ст. 253). Об’єктивна сторона цього злочину характе­ризується розробкою і здачею проектів, іншої аналогічної доку­ментації замовникові службовою чи спеціально уповноваженою особою без обов’язкових інженерних систем захисту довкілля або введення (прийом) в експлуатацію споруд без такого захисту, якщо вони створили небезпеку тяжких технологічних аварій або екологічних катастроф, загибелі або масового захворювання на­селення, або інших тяжких наслідків (наприклад, затоплення на­селеного пункту, зруйнування споруд, забруднення природного об’єкту тощо).

Суб’єктивна сторона злочину така сама, як і в злочині, пе­редбаченому ст. 236.

Суб’єкт злочину — службова або спеціально уповноважена особа — розробник або здавальник проекту чи іншої аналогіч­ної документації замовникові.

Частина 2 ст. 253 передбачає відповідальність за ті самі дії, якщо вони спричинили наслідки, передбачені ч. 1 цієї статті.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 253 — позбавлення права обій­мати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або обмеження волі на той самий строк; за ч. 2 ст. 253 — обмеження волі на строк від трьох до п’яти років або позбавлення волі на строк до п’яти років.

 

1 Відомості Верховної Ради. — 1991. — № 41. — Ст. 546.

2 Відомості Верховної Ради. — 2000. — № 27. — Ст. 213.

 

< Попередня   Наступна >