96

---

§ 4. Злочини у сфері водних ресурсів

Порушення правил охорони вод (ст. 242). Предметом цьо­го злочину є всі водні об’єкти та території України, що беруть участь у кругообігу вод і нерозривно пов’язані з довкіллям. Це — річки, озера, водосховища, канали, ставки, підземні води, дже­рела, морські затоки, протоки, лимани та інші водоймища, що розташовані на поверхні або під землею, включені та не вклю­чені до господарського обороту.

Об’єктивна сторона злочину виявляється в порушенні пра­вил охорони вод (водних об’єктів), якщо це спричинило забруд­нення поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел питних, лікувальних вод або зміну їх природних влас­тивостей, або виснаження водних джерел і створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля.

Суб’єктивна сторона злочину — змішана форма вини, тобто умисел або необережність щодо порушення правил та необе­режність щодо наслідків.

Суб’єкт злочину — будь-яка особа, в тому числі службова.

У частині 2 ст. 242 передбачено відповідальність за ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або захворювання лю­дей, масову загибель об’єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 242 — штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлен­ня права обіймати певні посади чи займатися певною діяльні­стю на строк до п’яти років, або обмеження волі на той самий строк; за ч. 2 ст. 242 — обмеження волі на строк до п’яти років або позбавлення волі на той самий строк.

Забруднення моря (ст. 243). Об’єктивна сторона цього зло­чину визначається законом як забруднення моря і виявляється в таких двох формах: 1) у порушенні спеціальних правил із ма­теріалами чи речов

инами, шкідливими для життя чи здоров’я людей або живих ресурсів моря; 2) у незаконному скиданні чи похованні вказаних матеріалів, речовин та відходів.

Важливе значення у визначенні об’єктивної сторони цього складу має така ознака, як місце вчинення злочину. Забруднення моря шляхом порушення спеціальних правил поводження з пев­ними речовинами, матеріалами, відходами здійснюється в межах внутрішніх морських або територіальних вод України, а забруд­нення шляхом незаконного скидання вказаних речовин і відходів, їх поховання – в межах внутрішніх морських територіальних вод України або у відкритому морі. До внутрішніх морських вод нале­жать води портів, заток, бухт, лиманів, береги яких повністю на­лежать Україні. Територіальні води — це морський пояс, який при­микає до сухопутної території України (шириною 12 морських миль). Відкрите море — це весь морський простір, який не вхо­дить у територіальні та внутрішні води України або іншої дер­жави і на який не поширюється нічий суверенітет.

Як наслідок вказаних дій необхідно встановити наявність за­бруднення моря і створення небезпеки для життя і здоров’я людей або живих ресурсів моря, чи можливість перешкоди законним ви­дам використання моря внаслідок вказаного забруднення.

Суб’єктивна сторона злочину передбачає змішану форму вини: щодо забруднення моря – умисел або необережність, щодо наслідків – необережність.

Суб’єкт злочину — будь-яка особа, частіше службова.

Частина 2 ст. 243 передбачає відповідальність за ті самі діян­ня, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об’єктів тваринного та рослинного світу або інші тяжкі наслідки.

Частина 3 ст. 243 передбачає по суті самостійний склад зло­чину.

Об’єктивна сторона цього складу виявляється в неповідом­ленні спеціально відповідальними за те особами морських та повітряних суден або інших засобів і споруд, що перебувають у морі, адміністрації найближчого порту України, іншому упов­новаженому органу чи особі, а у разі скидання з метою похован­ня – і організації, яка видає дозволи на скидання, інформації про підготовку або здійснення внаслідок крайньої потреби ски­дання чи невідворотні втрати ними в межах внутрішніх морсь­ких і територіальних вод України або у відкритому морі шкідли­вих речовин чи сумішів, що містять такі речовини понад вста­новлені норми, інших відходів, якщо це створило небезпеку для життя та здоров’я людей або живих ресурсів моря чи могло зав­дати шкоди зонам лікування і відпочинку або перешкодити іншим законним видам використання моря.

Суб’єктивна сторона цього злочину може бути у вигляді умис­лу або необережності.

Суб’єкт злочину — особа, спеціально відповідальна за своє­часне і достовірне повідомлення адміністрації про випадки скидання або поховання в морі шкідливих речовин, матеріалів, відходів.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 243 – штраф від трьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років або позбавлення волі на той самий строк, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого; за ч. 2 ст. 243 – позбавлення волі на строк від двох років до п’яти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого; за ч. 3 ст. 243 – штраф від ста до двохсот неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права обій­мати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або обмеження волі на строк до трьох років.

Порушення законодавства про континентальний шельф України (ст. 244). Предметом цього злочину є континенталь­ний шельф України.

Континентальний шельф України – це поверхня і надра морського дна до глибини 200 м, що примикають до території України.

Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 статті, ха­рактеризується як дією, так і бездіяльністю і виражається: 1) у порушенні законодавства про континентальний шельф Украї­ни, що заподіяло істотну шкоду, а також 2) у невжитті особою, відповідальною за експлуатацію технологічних установок або інших джерел небезпеки в зоні безпеки, заходів для захисту жи­вих органів моря від дії шкідливих відходів або небезпечних ви­промінювань та енергії, якщо це створило небезпеку їх загибелі або загрожувало життю чи здоров’ю людей.

Суб’єктивна сторона злочину — порушення законодавства про континентальний шельф може бути вчинено умисно або з необережності.

Суб’єктом злочину за ч. 1 ст. 244 є громадяни України, а та­кож особи без громадянства.

У частині 2 ст. 244 передбачено відповідальність за дослі­дження, розвідування, розробку природних багатств та інші ро­боти на континентальному шельфі України, які проводяться іноземцями, якщо це не передбачено договором між Україною і заінтересованою іноземною державою, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України або спеціальним до­зволом, виданим у встановленому законом порядку.

Суб’єктом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 244, можуть бути тільки іноземці.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 244 – штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк до двох років, із конфіскацією всіх знарядь, якими користувалася винувата особа для вчинення злочину або без такої; за ч. 2 ст. 244 – штраф від п’ятидесяти до ста неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, із конфіскацією обладнання.

 

< Попередня   Наступна >