173

---

§ 5. Злочини у сфері лісокористування, захисту рослинного та тваринного світу

Знищення або пошкодження лісових масивів (ст. 245). Предметом цього злочину є лісові масиви, зелені насадження навколо населених пунктів, уздовж залізниць або інші такі самі насадження.

Лісові масиви – це значні за площею земельні ділянки, зай­няті лісом, що являють собою сукупність землі, рослинності (де­рева, чагарники), тварин, мікроорганізмів та інших компонентів, які за своїм розвитком біологічно впливають один на одного та на довкілля.

З об’єктивної сторони злочин полягає у знищенні або пошкод­женні лісових масивів, зелених насаджень навколо населених пунктів, уздовж залізниць або інших таких насаджень вогнем чи іншим загальнонебезпечним способом.

Під знищенням розуміється повна загибель лісового масиву, припинення його існування, пошкодження — це його часткова загибель.

Суб’єктивна сторона злочину припускає наявність вини у вигляді прямого або непрямого умислу або необережності. Наяв­ність умислу щодо наслідків може свідчити про здійснення іншо­го, більш небезпечного злочину.

Суб’єктом злочину може бути особа, яка досягла 16-ти років.

У частині 2 цієї статті передбачено відповідальність за ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей, масову за­гибель тварин або інші тяжкі наслідки.

Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 статті, ви­ражається в умисній вині щодо дії та умислу або необережності щодо наслідків. Якщо загибель людей охоплювалася умислом винного (прямим або непрямим), дії повинні кваліфікуватися як за статтею 245 КК, так і за статтями про вбивство (статті 115, 121 КК).

Покарання за злочин: за ч. 1

ст. 245 – обмеження волі на строк від двох до п’яти років або позбавлення волі на той самий строк; за ч. 2 ст. 245 – позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років.

Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду

(ст. 252). Предметом цього злочину є території, взяті під охоро­ну держави, та об’єкти природно-заповідного фонду. До них належать такі об’єкти природи, які становлять велику наукову, історичну цінність, а також цінність у лікувально-оздоровчому плані. Наприклад, Нікитський ботанічний сад у Криму, Тростянецький парк у Сумській області, Дніпровські пороги в За­порізькій області, Володимирська гірка в Києві.

До об’єктів природно-заповідного фонду належать території та об’єкти систематичного нагляду, проведення комплексних досліджень і вивчення природних процесів та явищ, а також розробки наукових основ охорони довкілля.

Об’єктивна сторона злочину виявляється в знищенні чи по­шкодженні зазначених територій.

Знищення передбачає повну ліквідацію природного об’єкта, що становить комплекс природних цінностей, або основної його частини, внаслідок чого природний об’єкт припиняє існувати в науковому, оздоровчому або культурно-освітньому значенні.

Пошкодження означає приведення природного об’єкту в ча­сткову непридатність, якщо він значно втрачає своє вказане значення і не може бути використаний повною мірою.

Суб’єктивна сторона цього злочину — прямий або непрямий умисел.

Суб’єкт злочину — будь-яка особа.

У частині 2 ст. 252 передбачено відповідальність за ті самі дії, вчинені шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 252 — штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 252 — позбавлення волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

Незаконна порубка лісу (ст. 246). Предметом злочину є ліс, тобто дерева і чагарники в природному стані, які невідокремлені від коріння і зростають у всіх лісах, незалежно від їх харак­теру, а також у заповідниках, на територіях і об’єктах природно-заповідного фонду або в інших лісах, що особливо охоро­няються.

Порубка дерев у містах, селищах, інших населених пунктах (у парках, садах, на вулицях, на територіях підприємств, у при­дорожніх смугах тощо) не охоплюється ознаками цього злочи­ну і може бути кваліфіковано як викрадення чужого майна. За­готівля поваленого вітром лісу (буреломного) розглядається як самоуправство. Викрадення зрубаної деревини є злочином проти власності.

Об’єктивна сторона злочину виражається в незаконній по­рубці лісу, тобто це усі випадки відділення дерев і чагарників, які є в лісі, від кореня, незалежно від використовуваних засобів і способів (сокира, пилка чи інші предмети). Незаконною виз­нається порубка лісу без відповідного дозволу (лісопорубного квитка чи ордера). Закінченим злочин є з моменту, коли дерева зрубано і цим заподіяно істотну шкоду.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Суб’єкт – будь-яка особа.

Покарання за злочин: за ст. 246 – штраф від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк з конфіскацією незаконно добутого.

Порушення законодавства про захист рослин (ст. 247). Об’єктивна сторона цього злочину характеризується порушен­ням правил, установлених для боротьби зі шкідниками і хворо­бами рослин, та інших вимог законодавства про захист рослин, настанням унаслідок цих порушень тяжких наслідків і причин­ного зв’язку між порушенням правил і наслідків.

Поняттям рослин охоплюються не тільки живі їх види, що виростають, а й насіннєвий або посадочний матеріал (насіння, цибулини, бульби), а так само відповідна сільськогосподарська продукція (зерно, плоди, тощо)1.

Тяжкими наслідками може бути визнано заподіяння значної матеріальної шкоди, зараження хворобами або загибель знач­ної частини площ лісу тощо.

Суб’єктивна сторона злочину: щодо порушення — умисел або необережність, щодо наслідків — тільки необережність.

Суб’єкт злочину — будь-яка особа.

Покарання за злочин: за ст. 247 – штраф до ста неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до двох років.

Незаконне полювання (ст. 248). Полювання — це висліджу­вання з метою здобичі, переслідування і сама здобич (відлов, відстріл диких птахів та звірів). До полювання прирівнюється також перебування в мисливських угіддях із мисливськими об’єктами, рушницями чи іншими знаряддями здобичі, а також із здобутою продукцією.

Предметом незаконного полювання є дикі звірі та птахи, що перебувають у стані природної волі, а також утримуються в напіввільних умовах або у неволі в межах угідь державних мис­ливських господарств, і які належать до так званого державно­го мисливського фонду.

Об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні таких дій:

порушення правил полювання, якщо воно заподіяло істот­ну шкоду;

незаконне полювання в заповідниках або на інших тери­торіях та об’єктах природно-заповідного фонду;

полювання на звірів, птахів чи інші види тваринного світу, що занесені до Червоної книги України.

Полювання у заборонений час – це полювання в час, коли його повністю заборонено або стосується лише тих звірів або птахів, на яких полювати заборонено саме в цей проміжок часу, а також полювання в заборонених місцях – де воно заборонено взагалі або може проводитися лише за спеціальним дозволом, наприк­лад заповідники.

Суб’єктивна сторона цього злочину – умисел або необе­режність.

Суб’єктом цього злочину є будь-яка особа. Службові особи, що вчинили незаконне полювання з використанням свого служ­бового становища, відповідають за ч. 2 ст. 248.

У частині 2 ст. 248 передбачено відповідальність за полю­вання, вчинене службовою особою з використанням службово­го становища, або за попередньої змовою групою осіб, або спо­собом масового знищення звірів, птахів чи інших видів тварин­ного світу, або з використанням транспортних засобів, або особою, раніше судимою за цей злочин.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 248 – штраф до ста неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, із конфіскацією знарядь і засобів полю­вання та всього добутого; за ч. 2 ст. 248 – штраф від ста до двох­сот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обме­ження волі на строк до п’яти років, або позбавлення волі на той самий строк, із конфіскацією знарядь і засобів полювання та всього здобутого.

Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст. 249). Предметом цього злочину є риби різноманітних видів (прісні та морські), водні тварини (дельфіни, креветки, кальмари, восьминоги, раки, краби), що перебувають у стані природної волі, а також деякі морські рос­лини (водорості та трави), які мають промислове значення для виробництва добрив, медичних препаратів і продуктів харчу­вання. Незаконна ловля таких водних тварин, як видра тощо, кваліфікується як незаконне полювання.

Дії осіб, винних у незаконному вилові риби, добуванні вод­них тварин, які вирощуються різними підприємствами та орга­нізаціями в спеціально обладнаних або пристосованих водой­мах, або заволодіння рибою, водними тваринами, відловленими цими організаціями або які перебувають у розплідниках, вольєрах диких тварин, птахів, підлягають кваліфікації як вик­радення чужого майна.

Об’єктивна сторона злочину виражається в незаконному зай­нятті рибним, звіриним або іншим водним добувним промис­лом, якщо воно заподіяло істотну шкоду.

Суб’єктивна сторона злочину виражається у формі умислу.

Суб’єктом злочину є будь-яка особа.

Частина 2 ст. 249 статті визначає незаконними ті самі діяння, що передбачені ч. 1, якщо вони вчинені способом масового зни­щення риби, звірів чи інших видів тваринного світу або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею.

Для встановлення істотної шкоди необхідно враховувати вартість, екологічну цінність, кількість здобутого, а також розмір шкоди, заподіяної довкіллю.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 249 – штраф до ста неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, із конфіскацією знарядь та засобів про­мислу та всього здобутого; за ч. 2 ст. 249 – штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або об­меження волі на строк до трьох років або позбавлення волі на той самий строк, із конфіскацією знарядь та засобів промислу та всього добутого.

Проведення вибухових робіт з порушенням правил охо­рони рибних запасів (ст. 250). Предметом злочину є риба або дикі водні тварини, що перебувають у стані природної волі. Опосередковано до предмета цього складу злочину можна відне­сти й охоронюване законом середовище проживання риби та диких водних тварин.

Склад злочину є формальним — для настання кримінальної відповідальності за проведення вибухових робіт із порушенням правил охорони рибних запасів не потрібно настання шкідливих наслідків, достатньо самого факту вибуху і створення небезпе­ки заподіяння шкоди запасам риби або диким водним тваринам.

Суб’єктивна сторона складу злочину – умисел або необе­режність.

Суб’єкт злочину – будь-яка особа.

Покарання за злочин: за ст. 250 — штраф до п’ятдесяти неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк від двох до п’яти років, або позбавлення волі на строк до трьох років.

Порушення ветеринарних правил (ст. 251). Об’єктом зло­чину є екологічна безпека в галузі ветеринарної медицини.

Предметом злочину є тварини (сільськогосподарські, до­машні, дикі, в тому числі домашня і дика птиця, хутрові, лабо­раторні, зоопаркові, циркові, риба, раки, молюски, жаби, бджо­ли, шовкопряди тощо, а також сперма, зиготи, запліднена ікра, інкубаційні яйця, ембріони та ін.); продовольча сировина тва­ринного походження (м’ясо, молоко, яйця, яєчна маса, риба і рибопродукти, тваринні жири, печінка, інші м’якотні субпро­дукти, пішні, кров, продукти бджільництва та інші продукти, які використовуються для виготовлення харчових продуктів); корма тваринного походження (білок тваринного походження, в тому числі мука м’ясного п’ясна, риба, кров’яна, кісткова, м’я­со – кісткова, живі корма для риби тощо); кормові добавки (фер­ментні препарати, білки, амінокислоти, вітаміни, мікро- і мікро­елементи, кормові дріжджі та їх суміші) та ін.

Наслідками злочину є поширення епізоотії, тобто заразли­вих хвороб тварин, що відрізняються безперервністю та масо­вістю епізоотичного процесу (наприклад, ящур тощо), або інші тяжкі наслідки (наприклад, велика пошесть тварин чи птахів, масова загибель риби, дичини, бджіл, захворювання людей від хвороб, спільних для людей та тварин тощо).

Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 251, харак­теризується наявністю трьох обов’язкових ознак:

а) діяння (дія або бездіяльність) – порушення ветеринарних правил;

б) суспільно небезпечні наслідки – поширення епізоотії або спричинення тяжких наслідків;

в) причинний зв’язок між порушенням ветеринарних пра­вил та вказаними наслідками.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом або необережністю: щодо самого діяння – порушення ветери­нарних правил, а щодо його наслідків – необережною формою вини.

Суб’єкт злочину – будь-яка особа.

Покарання за злочин: за ст. 251 – штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлен­ня права обіймати певні посади чи займатися певною діяльні­стю на строк до п’яти років, або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк.

 

1 Порядок захисту рослин визначається Законом України від 14 жовтня 1998 року // Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 50—51. — Ст. 310.

 

< Попередня   Наступна >