46

---

РОЗДІЛ X

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ

§ 1. Поняття та види злочинів проти громадської безпеки

Безпека людини визнається в Україні однією з найвищих соціальних цінностей (ч. 1 ст. 3 Конституції України). Безпеці людей, їх життєдіяльності та завдають шкоди злочини проти громадської безпеки, чим і обумовлено їх велику суспільну не-безпечність1.

Родовим об’єктом цих злочинів є громадська (загальна) без­пека – стан захищеності людей та інших соціальних цінностей від джерел підвищених небезпек (злочинних організацій, теро­ристів, зброї та інших смертоносних предметів), за якого забез­печується запобігання загроз заподіяння ними шкоди.

Зокрема, злочинні організації за своєю природою застосо­вують або можуть застосовувати погрози або насильство, завж­ди готові через своїх членів або інших озброєних злочинців ско­ристатися зброєю і, отже, залякують людей, зумовлюють по­чуття незахищеності, породжують у населення обґрунтовану тривогу за збереженість життя, здоров’я, власності тощо.

Обов’язковою ознакою абсолютної більшості злочинів про­ти громадської безпеки є смертоносні предмети — зброя, боє­припаси, вибухові речовини та пристрої, радіоактивні матеріа­ли та інші предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення. Вони виступають як засоби (знаряддя) або предмети цих злочинів, що обумовлює загальнонебезпечний характер ос­танніх.

Об’єктивна сторона цих злочинів полягає у суспільно небез­печному, протиправному діянні (дії або бездіяльності), що порушує громадську безпеку та створює загальну небезпеку (умо­ви) загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або за­подіює такі наслідки.

Більшість злочинів проти громадської безпеки належить д

о злочинів із формальним складом і може бути вчинена лише шля­хом дії, а злочини з матеріальним складом (статті 264, 267 і 270) вчинюються як шляхом дії, так і бездіяльності.

Загибель людей означає загибель однієї або кількох осіб. Під іншими тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння тяжкого тілесного ушкодження одній або кільком особам, середньої тяж­кості двом чи більше особам, заподіяння майнової шкоди у вели­кому або в особливо великому розмірі тощо.

Суб’єктивна сторона злочинів проти громадської безпеки з формальним складом — прямий умисел, а злочинів із матері­альним складом — необережність. В останніх злочинах можли­ва змішана форма вини, що передбачає умисел щодо діяння (на­приклад порушення певних правил безпеки) і необережність щодо наслідків (наприклад щодо загибелі людей).

Мотив і мета більшості злочинів проти громадської безпеки не є їх обов’язковими ознаками і можуть бути різними.

Суб’єктом злочинів проти громадської безпеки є, як правило, будь-яка особа, яка досягла 16-ти, а деяких злочинів — 14-ти років.

Отже, злочини проти громадської безпеки – це суспільно небезпечні, передбачені КК винні діяння (дії або бездіяльність), вчинені суб’єктами злочину, що порушують громадську (загаль­ну) безпеку і створюють загальну небезпеку (умови) загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіюють такі наслідки.

Виходячи з послідовності злочинів, вказаних у дев’ятому розділі Особливої частини КК, всі злочини проти громадської безпеки можна поділити на три групи:

створення злочинної організації, терористичної групи та інших злочинних об’єднань, участь у них та у злочинах, що вчиняються ними чи пов’язаних із ними (статті 255—261);

незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами чи радіоактивними матеріалами (статті 262—266);

порушення різних правил, що забезпечують громадську безпеку (статті 267—270).

 

1 Докладніше див.: Тихий В. П. Уголовно-правовая охрана общественной безопасности. — Харьков: Вища школа, 1981.

< Попередня   Наступна >