§ 2. Злочини у сфері безпеки праці

Порушення вимог законодавства про охорону праці

(ст. 271). У КК цей злочин визначено як «порушення вимог за­конодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства, установи, організації або громадянином-суб’єктом підприємницької діяльності, якщо це порушення заподіяло шкоду здоров’ю потерпілого».

Основним безпосереднім об’єктом злочину є суспільні відноси­ни, що забезпечують безпеку праці. Згідно зі стандартами безпека праці — це «стан умов праці, при якому виключено вплив на пра­цюючих небезпечних та шкідливих факторів виробництва»1.

Потерпілими від злочину можуть бути тільки особи, які мають постійний або тимчасовий зв’язок із виробництвом, де стався нещасний випадок, – безпосередньо працюють, прибули у відрядження, на практику або стажування та інші особи, діяльність яких пов’язана із цим виробництвом. Порушення вимог законодавства про охорону праці, що заподіяло шкоду життю або здоров’ю інших громадян, тягне відповідальність за статтями про злочини у сфері службової діяльності або проти життя і здоров’я особи.

Діяння визначено в ст. 271 як «порушення вимог законодав­чих та інших нормативно-правових актів про охорону праці…». Диспозиція цієї норми є бланкетною і відсилає до законодавчих та інших нормативно-правових актів (законів, указів, по­станов, інструкцій, положень, норм, вказівок, стандартів). Ці акти встановлюють правила з охорони праці. За характером вимог та їх галузевої спрямованості розрізняють загальні та спеціальні правила охорони праці. До загальних належать пра­вила, що регулюють питання охорони праці у всіх галузях ви­робництва. Це Закон України «Про охорону праці» від 14 жов­тня 1992 р. (в редакції від 21 листопада 2002 р.)2, а також окремі правила державних міжгалу

зевих і галузевих актів, які містять вимоги безпеки для всіх галузей виробничої діяльності (наприк­лад вимога про проведення первинного інструктажу з техніки безпеки на робочому місці). Спеціальні правила містять вимо­ги безпеки для однієї галузі або для однієї якоїсь роботи.

Статтею 271 не охоплюються порушення спеціальних пра­вил безпеки при виконанні робіт із підвищеною небезпекою (гірничих, будівельних тощо), правил безпеки на вибухонебез­печних підприємствах (цехах), правил ядерної або радіаційної безпеки на виробництві. Порушення таких правил кваліфі­кується за статтями 272–274.

Порушення вимог про охорону праці найчастіше полягають у відсутності необхідного інструктажу або поверховому інструк­тажі з техніки безпеки, недостатньому нагляду за дотриманням правил охорони праці, неогородженні рухомих частин ме­ханізмів, незадовільному санітарно-гігієнічному стані вироб­ничих приміщень і робочих місць, несправності робочого устат­кування, інструментів та ін.

За частиною 1 ст. 271 наслідком злочину є «шкода здоров’ю потерпілого». Необхідно встановлювати причинний зв’язок між порушенням правил і цим наслідком.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується змішаною або необережною формами вини.

Суб’єкт злочину – службова особа підприємства, установи, організації незалежно від форми власності або громадянин – суб’єкт підприємницької діяльності. За статтею 271 можуть відповідати лише ті службові особи, на яких законом або на підставі наказу, службової інструкції, спеціального розпорядження безпосередньо покладено обов’язок з дотримання вимог про охорону праці на відповідній ділянці роботи або контроль за їх виконанням. Ними можуть бути особи, які спеціально відпо­відають за забезпечення виробничо-технічної дисципліни на підприємствах чи на окремих його ділянках або керують вико­нанням тих чи інших робіт, але порушують при цьому вимоги з охорони праці.

У частині 2 ст. 271 встановлено відповідальність за те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 271 – штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк; за ч. 2 ст. 271 – виправні роботи на строк до двох років або обмеження волі на строк до п’яти років, або позбавлення волі на строк до семи років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого.

Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою (ст. 272) може мати місце на вироб­ництві або будь-якому підприємстві особою, яка зобов’язана їх дотримувати, якщо це порушення створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шко­ду здоров’ю потерпілого.

Численні роботи, що виконуються на виробництві, характе­ризуються підвищеною небезпекою, оскільки ймовірність настан­ня небезпечної шкоди при їх виконанні є набагато вищою, ніж за звичайних робіт. Це роботи в гірничому і будівельному вироб­ництвах, з високотоксичними промисловими отрутами або елек­трозварювальні роботи. Порушення правил безпеки при вико­нанні таких робіт може призвести, наприклад, до обвалів у шах­тах, значних за кількістю потерпілих нещасних випадків, падіння людей із висоти, спричинення значної матеріальної шкоди.

Основним безпосереднім об’єктом цього злочину є безпека праці при виконанні робіт із підвищеною небезпекою.

Потерпілим внаслідок злочинних діянь, передбачених ст. 272, є працівник виробництва. У випадках заподіяння шкоди сто­роннім особам відповідальність настає або як за злочин у сфері службової діяльності (наприклад службова недбалість), або як за злочин проти життя і здоров’я особи.

Діяння описано в ст. 272 як «порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві або будь-якому підприємстві...». Перелік таких робіт є в норма­тивно-правових актах. Відповідно до Закону України «Про охо­рону праці» від 14 жовтня 1992 р. (ч. 2 ст. 30) перелік таких робіт затверджується Державним комітетом по нагляду за охороною праці3. Цей перелік має чинність на всіх підприємствах, устано­вах і організаціях незалежно від форми власності та видів їх діяльності. До таких робіт належать: підземні роботи на шахтах та рудниках, підземна геологорозвідка, укладення великогаба­ритних труб у траншеї, роботи на висоті, вантажно-розванта­жувальні роботи за допомогою машин і механізмів, електрозва­рювальні роботи та ін.

Наслідками злочину є: створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків; заподіяння шкоди здоров’ю потерпілого. Між порушеннями правил безпеки при виконанні робіт із підвищеною небезпекою і вказаними наслідками необ­хідно встановлювати причинний зв’язок.

3 суб’єктивної сторони злочин, що розглядається, характе­ризується змішаною або необережною формами вини.

Суб’єкт – особа, яка зобов’язана дотримувати правил безпе­ки при виконанні робіт з підвищеною небезпекою. Це можуть бути громадяни-суб’єкти підприємницької діяльності, службові особи (керівники робіт, інженерно-технічні працівники), служ­бовці, робітники.

Частина 2 ст. 272 встановлює більш сувору відповідальність за те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 272 – штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого; за ч. 2 ст. 272 – обмеження волі на строк до п’яти років або позбавлення волі на строк до восьми років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

 

1 ГОСТ 12.0.002-80. Система стандартов безопасности труда. Термины и определения. – М., 1980. – С. 2.

2 Див.: Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 2. – Ст. 10.

3 Див.: Перелік робіт з підвищеною небезпекою. Затверджений наказом Державного комітету Україні по нагляду за охороною праці від 30 листопада 1993 р. № 123 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1999. – № 12: Охорона праці в Україні. – С. 247–253.

 

< Попередня   Наступна >