РОЗДІЛ ХІ

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ БЕЗПЕКИ ВИРОБНИЦТВА

§1. Поняття та види злочинів проти безпеки виробництва

У сучасних умовах важливе значення має охорона безпеки виробництва. Відхилення від нормативних приписів та вста­новлених вимог безпеки, що є на підприємствах, шахтах, будо­вах, в сільському господарстві, можуть спричинити або спричи­няють серйозну шкоду життю і здоров’ю працівників вироб­ництва, сторонніх осіб, власності, довкіллю.

Родовим об’єктом злочинів проти безпеки виробництва є відносини, що забезпечують безпеку виробництва. Виробниц­тво – це складна соціально-економічна і технічна відносно замкнута система, в основі функціонування якої є праця лю­дини, спрямована на одержання суспільно-корисного резуль­тату. Складовим елементом такої системи є технічні та пра­вові норми.

У ході виробничої діяльності або використання її результатів людина зазнає або може бути піддана небезпечним чи шкідли­вим впливам виробничих факторів самого різного характеру і ступеня – механічним, хімічним, тепловим, електричним, елек­тромагнітним тощо. Наявність на виробництві небезпечних і шкідливих факторів зумовлює потребу в станах (умовах), що необхідні для охорони життя, здоров’я, збереження майна, дов­кілля. Таким станом на виробництві є його безпека. Безпека виробництва – це такий технічний стан, за якого нейтралізуєть­ся можливість уражаючого впливу на людей, майно і довкілля небезпечних та шкідливих виробничих факторів. Для забезпе­чення безпеки виробництва використовуються закони та підзаконні акти, що стосуються різних галузей законодавства (тру­дового, природоохоронного, цивільного, господарського, адмі­ністративного, кримінального та ін.), а також технічні норми.

У цій системі норми кримінального права охороняють відноси­ни б

Безпосередні об’єкти окремих злочинів проти безпеки вироб­ництва входять у систему відносин родового об’єкта, хоча й ма­ють свої особливості. Вони залежать, передусім, від видів безпе­ки виробництва, рівнів безпеки, характеру можливої шкоди та сфер її поширення.

Необхідною складовою безпеки будь-якого виробництва є безпека праці, яка поділяється на технічну і санітарну, а за рівня­ми – на безпеку звичайних і підвищено небезпечних робіт. Деякі виробництва (як технічне ціле), окремі речовини (що є предме­тами праці) мають виняткову небезпечність, що вимагає особ­ливих організаційно-технічних режимів їх функціонування (ви­користання), враховуючи правове забезпечення. Такими є: ви­бухонебезпечні виробництва, а також виробництва, в яких використовуються ядерні та радіоактивні матеріали. Нарешті, низка виробництв здатна заподіяти шкоду позавиробничим інтересам, у зв’язку з використанням готової промислової про­дукції, її напівфабрикатів, а також експлуатацією збудованих будівель та споруд.

Основним безпосереднім об’єктом цих злочинів є безпека ок­ремих видів виробництв. Додатковими обов’язковими об’єкта­ми всіх злочинів, що посягають на безпеку виробництва, є жит­тя і здоров’я людини, а додатковими факультативними об’єкта­ми злочинів, передбачених статтями 272–275, – власність і довкілля (екологічна безпека).

Потерпілими від цих злочинів можуть бути або тільки пра­цівники виробництва (статті 271 і 272), або і працівники вироб­ництва, і сторонні особи (статті 273 і 274), або тільки сторонні особи (ст. 275).

З об’єктивної сторони злочини проти безпеки виробництва сконструйовані однотипно. Всі вони описані в законі як злочи­ни з так званим матеріальним складом і тому вимагають вста­новлення діяння, наслідків і причинного зв’язку.

Суспільно небезпечне діяння як ознака об’єктивної сторони виявляється в порушенні шляхом дії або бездіяльності вимог безпеки, що містяться в правилах безпеки праці та виробницт­ва. При цьому порушення зазвичай виглядає не як одиничний акт дії (бездіяльності), а становить сукупність таких актів, систему, де порушується не одна, а різні вимоги безпеки. Під пору­шенням слід розуміти недотримання або неналежне дотриман­ня вимог безпеки, передбачених правилами, або здійснення в ході виробничої діяльності дій, прямо заборонених правилами.

Злочини проти безпеки виробництва являють собою пору­шення єдино писаних правил безпеки. Диспозиції статей, що розглядаються, є бланкетними, у зв’язку з чим для їх застосу­вання слід звернутися до інших нормативних актів (правил, інструкцій, стандартів тощо).

Обов’язковою ознакою цих злочинів є наслідки. Вони мо­жуть бути двох видів. Перший вид наслідків закон пов’язує зі створенням загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків (частини перші статей 272–275). Другий вид наслідків становлять ті, настання яких пов’язане зі спричиненням реаль­ної шкоди. Це: «шкода здоров’ю потерпілого» (частини перші статей 271–275); «загибель людей» (частини другі статей 271– 275) та «інші тяжкі наслідки» (частини другі статей 271–275).

Створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків має бути реальним, свідчити про виникнення в конк­ретному виробничому процесі або внаслідок його такого небез­печного стану (загрози), коли з необхідністю можуть настати передбачені законом наслідки.

Шкода здоров’ю потерпілого охоплює види виробничого трав­матизму або нещасних випадків із сторонніми на виробництві, пов’язані із заподіянням одній особі середньої тяжкості тілесно­го ушкодження або заподіянням одній чи кільком особам легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здо­ров’ю або незначну втрату працездатності.

Загибель людей – це випадки смерті однієї або кількох осіб.

Під іншими тяжкими наслідками слід розуміти випадки за­подіяння тяжких тілесних ушкоджень одній чи кільком особам або середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом і більше осо­бам. Злочини, передбачені статтями 272–275, охоплюють також випадки заподіяння значних матеріальних збитків підприєм­ствам, установам, організаціям, незалежно від форми власності та видів їх діяльності, окремим громадянам, а також довкіллю. Однак само лише заподіяння значних матеріальних збитків не­достатньо для визнання його наслідком злочинів, що розглядаються. Потрібно, щоб такий наслідок був результатом порушен­ня безпеки на виробництві й супроводжувався створенням заг­рози життю або здоров’ю людей або заподіянням їм різних за ступенем тяжкості тілесних ушкоджень. В іншому випадку може йтися про злочин проти власності, у сфері господарської або службової діяльності.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочинів, що розглядаються, є причинний зв’язок між допущеними порушен­нями правил безпеки і реальною шкодою або можливістю її на­стання. Причинний зв’язок у цих злочинах має низку особливо­стей. Зокрема, у більшості випадків має місце опосередкований, а не прямий розвиток причинного зв’язку. Крім того, настання наслідку може бути зумовлено порушенням кількох вимог без­пеки. Такі порушення можуть бути допущені одним або кілько­ма суб’єктами. Тому в справах такої категорії для встановлення причинного зв’язку призначають експертизи.

Суб’єктивна сторона злочинів визначається їх об’єктивною стороною. Щодо порушення правила безпеки можуть мати місце умисел або необережність, щодо наслідків – тільки необе­режність (тобто змішана форма вини або необережність у чис­тому вигляді). Ставлення суб’єкта до наслідків є визначальним, тому в цілому злочини проти безпеки виробництва є необереж­ними.

Суб’єкт злочинів проти безпеки виробництва – спеціальний. Це особи, які зобов’язані дотримуватися правил безпеки вироб­ництва. За правовим статусом їх можна поділити на три групи: службові особи та громадяни-суб’єкти підприємницької діяль­ності, що прямо вказується в ст. 271, в інших випадках це вип­ливає із закону (статті 272–275); робітники і службовці (статті 272–275); сторонні для виробництва особи (статті 273 і 274). Виходячи з виняткової небезпеки вибухонебезпечних підприємств (цехів), виробництв, де використовуються ядерні та радіаційні матеріали, сторонні особи, які перебували з доз­волу (правомірно) на таких підприємствах (екскурсанти, пра­цівники інших підприємств, установ, організацій та ін.) зобов’я­зані у встановленому нормативними актами порядку дотриму­ватися правил безпеки, зміст яких можна сприйняти без спеціальної підготовки. Наприклад, на вибухонебезпечному ви­робництві – «курити заборонено».

Виходячи з викладеного, під злочинами проти безпеки ви­робництва потрібно розуміти суспільно небезпечні винні діян­ня, що порушують встановлені законодавчими та іншими нор­мативно-правовими актами правила безпеки виробництва, що призвели до настання передбачених кримінальним законом сус­пільно небезпечних наслідків, вчинені суб’єктом злочину.

Виходячи з подібності безпосередніх об’єктів, характеру ви­робництва та суспільно небезпечних наслідків, потрібно розрі­зняти:

– злочини у сфері безпеки праці (статті 271 і 272);

– інші злочини у сфері безпеки виробництва (статті 273–275).