...

§ 3. Інші злочини у сфері безпеки виробництва

Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах (ст. 273) може призвести до вибухів, пожеж, пошкодження або знищення май­на, загибелі багатьох людей. Тому такого роду діяння розгля­дають як одне з найнебезпечніших посягань на безпеку вироб­ництва.

Згідно з ч. 1 ст. 273 відповідальність настає за порушення пра­вил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухоне­безпечних цехах особою, яка зобов’язана їх дотримувати, якщо воно створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяж­ких наслідків або заподіяло шкоду здоров’ю потерпілого.

Основним безпосереднім об’єктом цього злочину є безпека ви­бухонебезпечних виробництв (враховуючи безпеку праці).

Потерпілими від злочину можуть бути як робітники вибухо­небезпечного виробництва (підприємства, цеху, іншої ділянки виробничої діяльності), так і особи, які не мають до нього сто­сунку.

Діяння має бути вчинено у визначеному місці – вибухонебезпеч­ному підприємстві або у вибухонебезпечному цеху.

До вибухонебезпечних належать підприємства або окремі цехи, що використовують, наприклад, аміак, ацетон, бензин, бутан, доменний газ, силон, метан, спирт, толуол, коксовий газ, ефір, сірководень, сірковуглець, уайтспирит як сировину або основний продукт, або ці речовини виділяються при вироб­ництві. Вибухонебезпечними визнаються підприємства і цехи, що виробляють вибухонебезпечні речовини, порох і боєприпа­си. До вибухонебезпечних належать також деякі цехи збагачу­вальних і брикетних фабрик (наприклад, цех термічного суші­ння, подрібнювальний і пресувальний цехи). Це може бути і хімічна лабораторія, де в результаті різноманітних дослідів утворюються вибухонебезпечні речовини. До вибухонебе

...

зпечних підприємств належать і шахти, небезпечні через можливість виділення газу метану або через наявність вугільного, сірчано­го або сульфідного пилу, це також шахти з розробки вугільних пластів, схильних до раптових викидів вугілля і газу або ж до самозаймання копалини.

Належність підприємства (цеху) до вибухонебезпечних ви­значається не характером наслідків, що настали, а категорією та класом виробництва за вибухонебезпечністю, встановлени­ми технологічним регламентом. Ці категорії, класи та їм подібні характеристики встановлюються проектними організаціями, міністерствами, виробничими об’єднаннями, органами Держгіртехнагляду і деякими іншими організаціями як для підприєм­ства в цілому, так і для окремого його комплексу, а також для різноманітних основних (цех, ділянка, відділення) і допоміж­них (склади, лабораторії) виробничих підрозділів, зовнішньо­го обладнання, вугільних пластів та інших об’єктів промисло­вості, сільськогосподарських та інших підприємств.

Порушення правил, що забезпечують безпеку виробництва на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах, може полягати в палінні у приміщенні вибухонебезпечно­го цеху, користуванні відкритим вогнем у газовій (метановій) шахті, веденні робіт без належної вентиляції тощо. За ч. 1 ст. 273 наслідками злочину є: створення загрози загибелі людей чи на­стання інших тяжких наслідків, заподіяння шкоди здоров’ю по­терпілого. Між порушеннями правил безпеки і вказаними на­слідками необхідно встановлювати причинний зв’язок.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується змішаною або необережною формами вини.

Суб’єкт – особа, яка зобов’язана дотримувати правил безпе­ки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпеч­них цехах. Ними можуть бути: громадяни-суб’єкти підприєм­ницької діяльності; службові особи (керівники підприємств, го­ловні інженери, начальники цехів, їх заступники, механіки, завідувачі вентиляції, начальники ділянок, майстри тощо), ро­бітники та службовці вибухонебезпечних цехів і підприємств. Сторонні для цих виробництв особи (екскурсанти і працівники інших установ та організацій тощо) внаслідок реальної можли­вості усвідомлювати особливу небезпеку таких виробництв також можуть нести відповідальність за ст. 273, якщо до їхнього відома у встановленому порядку було доведено правила безпе­ки на вибухонебезпечних підприємствах.

Частина 2 ст. 273 встановлює відповідальність за те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 273 – виправні роботи на строк до двох років або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк до трьох років, із позбавленням пра­ва обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого; за ч. 2 ст. 273 – обмеження волі на строк до п’яти років або позбавлення волі на строк від двох до десяти років, із позбавленням права обіймати певні по­сади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Порушення правил ядерної або радіаційної безпеки

(ст. 274). В частині 1 цієї статті передбачено відповідальність за порушення на виробництві правил ядерної або радіаційної безпеки особою, яка зобов’язана їх дотримувати, якщо воно ство­рило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров’ю потерпілого. Такі порушення можуть заподіяти винятково тяжкі наслідки: людські жертви, вибухи, знищення або пошкодження атомних реакторів та інших експлуатаційних установок, радіоактивне забруднення місце­вості, опромінення населення.

Основним безпосереднім об’єктом цього злочину є ядерна або радіаційна безпека виробництва (враховуючи безпеку праці).

Потерпілими від злочину можуть бути як працівники виробництва, на якому використовуються ядерні або радіоак­тивні матеріали, так і особи, які не мають до такого виробницт­ва стосунку.

Порушення має місце на виробництвах, де використовують­ся ядерні або радіоактивні матеріали. Ядерними матеріалами є: уран, плутоній, торій у вигляді металу, сплаву, хімічного кон­центрату, якийсь інший матеріал, що містить зазначені речови­ни у певній концентрації. Радіоактивними є джерела іонізую­чого випромінювання, природного або штучного походження, що перебувають у будь-якому стані. До виробництв, де викори­стовуються ядерні матеріали, належать атомні станції, споруди та комплекси з промисловими, експериментальними і дослі­дницькими ядерними реакторами і ядерними стендами тощо. До виробництв, що містять радіоактивні матеріали, належать, зокрема, сховища радіоактивних відходів.

Основним нормативним актом, що регулює безпеку викорис­тання ядерних і радіоактивних матеріалів, у тому числі на ви­робництві, є Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 р.1

Порушеннями правил безпеки можуть бути: допуск до робо­ти осіб, які не мають права працювати на об’єктах атомної енер­гетики, порушення фізичного захисту атомних реакторів або установок, в яких використовуються радіоактивні матеріали.

Наслідками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 274, є: створення загрози загибелі людей або настання інших тяжких наслідків, заподіяння шкоди здоров’ю потерпілого. Між порушеннями правил і вказаними наслідками необхідно встановлювати при­чинний зв’язок.

З суб’єктивної сторони злочин, що розглядається, може мати змішану або необережну форми вини.

Суб’єктом злочину можуть бути: громадяни-суб’єкти підприємницької діяльності, службові особи, робітники та служ­бовці, сторонні виробництву особи, зобов’язані дотримуватися на виробництві правил ядерної чи радіаційної безпеки.

Частина 2 ст. 274 встановлює відповідальність за те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 274 – обмеження волі на строк до чотирьох років або позбавлення волі на той самий строк, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися пев­ною діяльністю на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 274 – позбав­лення волі на строк від трьох до дванадцяти років із позбавлен­ням права обіймати певні посади чи займатися певною діяль­ністю на строк до трьох років.

Порушення правил, що стосуються безпечного викорис­тання промислової продукції або безпечної експлуатації бу­дівель і споруд (ст. 275). У частині 1 цієї статті злочин описано як порушення під час розроблення, конструювання, виготов­лення чи зберігання промислової продукції правил, що стосу­ються безпечного її використання, а також порушення під час проектування чи будівництва правил, що стосуються безпечної експлуатації будівель і споруд, особою, яка зобов’язана дотри­мувати таких правил, якщо це створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здо­ров’ю потерпілого.

Небезпека таких порушень полягає в тому, що вони можуть спричинити під час використання продукції небезпечні для її споживача наслідки: вибух, пожежу, техногенну аварію, руйна­цію будівель і споруд, що супроводжуються нещасними випад­ками, знищенням майна.

Основним безпосереднім об’єктом злочину є безпека викори­стання промислової продукції та безпека експлуатації будівель і споруд.

Потерпілими від злочину є споживачі промислової продукції: ті, хто працює на даному або інших виробництвах; користуються нею в побуті; а також особи, які працюють, проживають або іншим чином використовують будівлі та споруди.

З об’єктивної сторони злочин може бути спричинений пору­шенням правил, що убезпечують використання промислової продукції, при розробленні або конструюванні такої продукції (наприклад, серйозні прорахунки при розробці ракет-носіїв, авіаційних двигунів, турбін та ін.) або в процесі її виготовлення чи зберігання. Приміром, при виготовленні продукції може бути використано недоброякісні матеріали, а при її зберіганні пору­шено, наприклад, вимоги температурних режимів або вологості сховищ. Крім того, з об’єктивної сторони злочин може полягати у порушенні правил безпеки при проектуванні або зведенні бу­дівель і споруд (наприклад, помилки, допущені при проекту­ванні, або деконструктивні відхилення від встановлених техно­логій будівництва мостів, висотних споруд, складних пере­криттів, виступаючих елементів будівель тощо).

Наслідками злочину, що передбачений ч. 1 ст. 275, є: створен­ня загрози загибелі людей або настання інших тяжких наслідків; заподіяння шкоди здоров’ю потерпілого. Між порушеннями правил і вказаними наслідками має бути встановлено причин­ний зв’язок.

З суб’єктивної сторони злочин, що розглядається, може мати змішану або необережну форми вини.

Суб’єктом злочину можуть бути: громадяни-суб’єкти підприємницької діяльності; службові особи, конструктори, проектувальники, працівники промислового або будівельного виробництв, які зобов’язані дотримувати правил, що стосують­ся безпечного використання промислової продукції або безпеч­ної експлуатації будівель і споруд.

Частина 2 ст. 275 встановлює відповідальність за те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 275 – штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого; за ч. 2 ст. 275 – виправні роботи на строк до двох років або обмеження волі на строк до п’яти років, або позбавлення волі на строк від двох до п’яти років, із позбавленням права обій­мати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

 

1 Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 12. – Ст. 81.

 

< Попередня   Наступна >