Головне меню
Головна Підручники Кримінальне право Кримінальне право України: Особлива частина § 2. Злочини, які посягають на недоторканність державного кордону

§ 2. Злочини, які посягають на недоторканність державного кордону

Кримінальне право - Кримінальне право України: Особлива частина
151

§ 2. Злочини, які посягають на недоторканність державного кордону

Безпосереднім об’єктом цих злочинів є суспільні відносини з охорони суверенітету України, цілісності та недоторканності її кордонів. Правовою основою відповідальності за ці злочини є ст. 2 Конституції України, відповідно до якої суверенітет Ук­раїни поширюється на всю її територію. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Поняття державного кордону визначено в ст. 1 Закону Ук­раїни «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 р.1: «Державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території Ук­раїни — суші, вод, надр, повітряного простору».

Для захисту державного кордону від незаконного його пере­тинання Кабінетом Міністрів України встановлюються певні правила2.

Незаконне переправлення осіб через державний кордон України (ст. 332). Відповідно до ч. 1 ст. 332 об’єктивна сторона цього злочину виявляється в: 1) організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України; 2) керівництві такими діями; 3) сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод.

Організація – це розробка планів незаконного переміщення, визначення його місця, часу, способів; підшукування співучас­ників, фінансування незаконного переміщення тощо. Керівниц­тво – це активна діяльність із забезпечення самого переміщен­ня: розстановка учасників, розподіл та визначення їх обов’язків під час переміщення, віддання певних команд тощо. Сприяння – це допомога у здійсненні переміщення: порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод.

Підвищена суспільна небезпека організованих форм злочин­ної діяльності з незаконного переправлення осіб через д

ержав­ний кордон обумовила специфічну структуру цього складу: по-перше, сама організована діяльність, незалежно від того, чи вда­лося переправлення, чи ні, а також керівництво або сприяння цій діяльності розглядаються як закінчені злочини (злочини з усіченим складом); по-друге, особи, які здійснюють переправ­лення, а також особи, які сприяють цьому порадами, вказівка­ми, наданням засобів або усуненням перешкод, вважаються ви­конавцями злочину.

З суб’єктивної сторони цей злочин вчинюється з прямим умислом. Як правило для злочину характерні корисливі моти­ви і мета.

Суб’єкт – будь-яка особа, яка досягла до вчинення злочину 16 років.

У частині 2 ст. 332 передбачено відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 332 — позбавлення волі на строк від двох до п’яти років із конфіскацією транспортних або інших засобів вчинення злочину; за ч. 2 ст. 332 — позбавлення волі на строк від трьох до семи років із конфіскацією засобів вчинення злочину.

Порушення порядку здійснення міжнародних передач то­варів, що підлягають державному експортному контролю

(ст. 333)3. Диспозиція ч. 1 ст. 333 є бланкетною. Тому для розкриття об’єктивних та суб’єктивних ознак цього злочину слід звертатися до певних нормативних актів, основними з яких є: Закон України «Про державний контроль за міжнародними пе­редачами товарів військового призначення та подвійного вико­ристання» від 20 лютого 2003 р.4та Положення «Про державну службу експортного контролю», затверджене Президентом України 17 квітня 2002 р.5

На підставі цих нормативних актів Державна служба екс­портного контролю розробляює окремі положення, інструкції щодо порядку здійснення міжнародних передач конкретних то­варів, що підлягають державному експортному контролю на­приклад, «Про порядок контролю за експортом, імпортом, та транзитом товарів, що можуть бути використані при створенні хімічної, бактеріологічної (біологічної) та токсичної зброї» від 22 квітня 1997 р.6

Об’єктом цього злочину є відносини національної безпеки України, її міжнародного авторитету в сфері дотримання міжна­родних зобов’язань щодо нерозповсюдження зброї масового зни­щення, недопущення її використання у терористичних та в інших протиправних цілях. Додатковим об’єктом є недоторканність державного кордону України.

Обов’язковою ознакою злочину є його предмет — товари, що підлягають державному експортному контролю.

Відповідно до ст. 1 розділу 1 Закону України «Про держав­ний контроль за міжнародними передачами товарів військово­го призначення та подвійного використання», такими товара­ми є: 1) товари військового призначення; 2) товари подвійного використання.

До товарів військового призначення належать: вироби військового призначення; послуги військового; технології військового призначення; технічні дані; технічна допомога; ба­зові технології.

До товарів подвійного призначення — окремі види виробів, обладнання, матеріалів, програмного забезпечення і техно­логій, спеціально не призначені для військового використан­ня, а також роботи і послуги, пов’язані з ними, які, крім цивільного призначення, можуть бути використані у військо­вих або терористичних цілях.

Списки конкретних видів цих товарів розробляє Державна служба експортного контролю та затверджує Кабінет Міністрів України.

Для міжнародної передачі таких товарів необхідний дозвіл Державної служби експортного контролю України.

Об’єктивна сторона злочину виражається в порушенні вста­новленого порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю.

Під міжнародними передачами товарів розуміються такі дії, як експорт, імпорт, реекспорт, тимчасове вивезення предметів за межі України або тимчасове ввезення їх на її територію, транзит то­варів територією України тощо. Діяння можуть бути вчиненні як на території України, так і за її межами. Наприклад, це може бути продаж або передача товарів в Україні посольству чи пред­ставникові будь-якої юридичної особи іноземної держави.

Порушення правил міжнародних передач можуть виявля­тися в тому, що товари не пройшли державного експортного контролю, або суб’єкти не одержали дозволу цього контролю, висновку або документу про гарантії, або одержали дозвіл неза­конно, шляхом представлення підроблених документів, умисно приховали відомості, які мають значення для отримання дозво­лу, отримали дозвіл шляхом зловживання службовим станови­щем тощо.

Злочин вважається закінченим із моменту вчинення дії або бездіяльності, якими порушується порядок міжнародних пере­дач визначених товарів (формальний склад злочину).

Суб’єктивна сторона — прямий умисел, за якого особа усві­домлює, що здійснює міжнародну передачу товарів військового або подвійного призначення, які підлягають державному екс­портному контролю, з порушенням встановленого порядку такої передачі та бажає це зробити.

Мотиви і мета можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають. Частіше вони є корисливими, але можуть бути і іншими: помста, заздрість.

Суб’єкт злочину – загальний – фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Це може бути як особа, яка взагалі не має права здійснювати міжнародні передачі зазначених товарів, так і особа, яка має право на заняття такою діяльністю, але пору­шує встановлений порядок.

Частина 2 ст. 333 як кваліфікуючі ознаки передбачає вчи­нення особою такого самого діяння повторно або за поперед­ньою змовою групою осіб (див. ч. 3 ст. 28 та ст. 32).

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 333 – штраф від ста до двох­сот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обме­женням волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого; за ч. 2 ст. 333 – обмеження волі на строк до п’яти років або позбавлення волі на той самий строк, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Порушення правил міжнародних польотів (ст. 334). Дис­позиція ст. 334 є бланкетною, тому для аналізу ознак цього зло­чину слід звернутися до Повітряного кодексу України7, зокрема до статей 57, 58, що передбачають норми і правила здійснення міжнародних польотів. Відповідно до ст. 57 ПК України під міжнародними польотами розуміються польоти, пов’язані з пе­ретинанням повітряними судами державного кордону України та іншої держави.

Об’єкт – недоторканність повітряних кордонів України. Стаття 1 ПК України передбачає, що «Україні належить по­вний і виключний суверенітет над повітряним простором Ук­раїни, що є частиною території України». Повітряним просто­ром України визнається частина повітряної сфери над суходо­лом і водною територією, в тому числі і над її територіальними водами.

Об’єктивна сторона цього злочину може полягати в таких діях: 1) вліт в Україну або виліт з України без відповідного доз­волу; 2) недодержання зазначених у дозволі маршрутів, місць посадки, повітряних трас, коридорів, ешелонів.

Закінченим цей злочин вважається з моменту порушення правил польотів (формальний склад злочину).

Якщо такі порушення були пов’язані з порушенням правил безпеки руху або експлуатації повітряного транспорту, або з угоном повітряного судна, кваліфікація повинна бути за сукуп­ністю статей 334 та 276 або 278.

Суб’єктивна сторона цього злочину може виявлятися як в умислі, так і в необережності.

Суб’єкт цього злочину — будь-яка особа, яка керує повітря­ним судном, незалежно від його типу та його приналежності.

Покарання за злочин: за ст. 334 — штраф від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до п’яти років, або позбавлення волі на той самий строк, із конфіскацією повітряного судна.

 

1 Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 2. — Ст. 5.

2 Зібрання постанов Уряду України. — 1995. — № 4. — Ст. 92.

3 Стаття 333 в редакції Закону від 3 квітня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 26. — Ст. 198.

4 Офіційний вісник України. — 2004. — № 12. — Ст. 518.

5 Там само. — 2002. — № 16. — Ст. 342.

6 Там само. — 1997. — № 18. — Ст. 73.

7 Повітряний кодекс України. — К., 2001; далі — ПК України. < Попередня   Наступна >
 

Додати коментар