49

---

РОЗДІЛ XVІ

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ АВТОРИТЕТУ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ТА ОБ’ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН

§ 1. Поняття, загальна характеристика та види злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян

Ці злочини істотно порушують суспільні відносини, які за­безпечують нормальне функціонування органів влади, місце­вого самоврядування, об’єднань громадян та їх представників; протидіють нормальній діяльності цих органів, послаблюють їх авторитет, заподіюють шкоду життю, здоров’ю, гідності або власності громадян, іншим об’єктам, які охороняються законом.

Родовим об’єктом цих злочинів є певна група суспільних відносин, що виникають між органами державної влади, орга­нами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян і фізич­ними особами, у зв’язку зі здійсненням адміністративно-розпо­рядчих функцій із метою захисту прав, свобод і законних інте­ресів фізичних і юридичних осіб.

З об’єктивної сторони ці злочини можуть бути вчинені як шляхом дії (наприклад наруга над державними символами), так і шляхом бездіяльності (наприклад, незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демон­страцій).

Більшість цих злочинів сформульовано як злочини з фор­мальним складом. Для визнання їх закінченими достатньо вчи­нення особою самої дії або бездіяльності, незалежно від настан­ня наслідків (наприклад, незаконне підняття Державного

Прапора України на річковому або морському судні, захоплен­ня державних або громадських будівель чи споруд). У деяких випадках для закінченого складу злочину необхідне встановлен­ня певних наслідків (наприклад, при самоправстві, насильстві щодо державного чи громадського діяч

а, умисному пошкодженні ліній зв’язку). У цих випадках для наявності об’єктивної сторо­ни необхідно встановити причинний зв’язок між діянням і на­слідками, що настали.

З суб’єктивної сторони всі злочини цієї групи вчиняються лише умисно, в деяких випадках має місце прямий умисел, поєд­наний зі спеціальною метою (при захопленні державних буді­вель необхідно встановити спеціальну мету, а саме — мету неза­конно користуватися ними або перешкодити нормальній роботі підприємств, установ, організацій (ст. 341).

Суб’єктом злочину є, як правило, будь-яка особа. За деякі зло­чини знижено вік відповідальності до 14-ти років (наприклад, за заподіяння працівникові правоохоронного органу тяжкого тілес­ного ушкодження (ч. 3 ст. 345). В деяких випадках суб’єктом може бути і службова особа (наприклад, за незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій (ст. 340). Залежно від безпосереднього об’єкта ці злочини можна поділити на такі групи:

злочини у сфері використання державних символів (статті 338 і 339);

злочини, пов’язані із перешкоджанням діяльності органі­зацій та об’єднань громадян (статті 340 і 341);

злочини проти представників влади, працівників правоохо­ронних органів, членів громадських формувань (статті 342—353);

злочини у сфері використання документів і засобів отри­мання інформації (статті 357—360);

інші злочини проти авторитету держави і діяльності об’єд­нань громадян (статті 354—356).

 

< Попередня   Наступна >