РОЗДІЛ XVII ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННО-ОБЧИСЛЮВАЛЬНИХ МАШИН (КОМП’ЮТЕРІВ), СИСТЕМ ТА КОМП’ЮТЕРНИХ МЕРЕЖ І МЕРЕЖ ЕЛЕКТРОЗВ’ЯЗКУ § 1. Поняття злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних
Кримінальне право - Кримінальне право України: Особлива частина |
РОЗДІЛ XVII
ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННО-ОБЧИСЛЮВАЛЬНИХ МАШИН (КОМП’ЮТЕРІВ), СИСТЕМ ТА КОМП’ЮТЕРНИХ МЕРЕЖ І МЕРЕЖ ЕЛЕКТРОЗВ’ЯЗКУ
§ 1. Поняття злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку
Науково-технічний прогрес неможливий без широкомасштабного впровадження в управлінську діяльність, у різні сфери науки і виробництва електронно-обчислювальної техніки й електрозв’язку. Це потребує розвитку й удосконалення правових засобів регулювання суспільних відносин у галузі комп’ютеризації людської діяльності та функціонування мереж електрозв’язку. У цій сфері базовими нормативними актами в Україні є закони України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р.1, «Про захист інформації в автоматизованих системах» від 5 липня 1994 р.2, «Про зв’язок» від 16 травня 1995 р.3, Положення про технічний захист інформації в Україні, затверджене Указом Президента України від 29 вересня 1999 р. № 1229 та ін.
У XVI розділі КК містяться норми, що встановлюють відповідальність за злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку. До них належать: незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку (ст. 361); викрадення, привласнення, вимагання комп’ютерної інформації або заволодіння нею шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем (ст. 362); порушення правил експлуатації автоматизованих електронно-обчислювальних систем (ст. 363).
Родовий об’єкт цих злочинів – інформаційна безпека у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку.
Об’єктивна сторона цих злочинів може виражатися в активних діях (наприклад, у незаконному втручанні в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), їх систем) або в злочинній бездіяльності (наприклад, при порушенні правил експлуатації автоматизованих електронно-обчислювальних систем).
Для об’єктивної сторони злочинів потрібно не тільки вчинення суспільно небезпечного діяння (незаконне втручання в роботу ЕОМ, викрадення, привласнення комп’ютерної інформації тощо), а й настання суспільно небезпечних наслідків (перекручення або знищення комп’ютерної інформації чи її носіїв, заподіяння істотної шкоди власникові ЕОМ (комп’ютерів), систем і комп’ютерних мереж (ч. 2 ст. 361). При цьому вимагання комп’ютерної інформації може розглядатися і як злочин із формальним складом.
Суб’єктивна сторона цих злочинів передбачає, як правило, умисну вину. Можлива і необережність – при порушенні правил експлуатації електронно-обчислювальних систем (ст. 363).
Мотиви та цілі можуть бути різними – помста, прагнення до володіння інформацією. Якщо ж викрадення інформації вчиняється з корисливих мотивів і містить ознаки шахрайства, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів – статтями 362 і 190.
Суб’єкт злочину – будь-яка особа, а в деяких випадках суб’єкт спеціальний – службова особа (ст. 362), особа, відповідальна за експлуатацію ЕОМ (ст. 363).
1 Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48.
2 Там само. – 1994. – № 31.
3 Там само. – 1995. – № 20.
< Попередня Наступна >