49

---

РОЗДІЛ XVII

ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННО-ОБЧИСЛЮВАЛЬНИХ МАШИН (КОМП’ЮТЕРІВ), СИСТЕМ ТА КОМП’ЮТЕРНИХ МЕРЕЖ І МЕРЕЖ ЕЛЕКТРОЗВ’ЯЗКУ

§ 1. Поняття злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку

Науково-технічний прогрес неможливий без широкомасш­табного впровадження в управлінську діяльність, у різні сфери науки і виробництва електронно-обчислювальної техніки й електрозв’язку. Це потребує розвитку й удосконалення право­вих засобів регулювання суспільних відносин у галузі комп’ю­теризації людської діяльності та функціонування мереж елек­трозв’язку. У цій сфері базовими нормативними актами в Україні є закони України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р.1, «Про за­хист інформації в автоматизованих системах» від 5 липня 1994 р.2, «Про зв’язок» від 16 травня 1995 р.3, Положення про технічний за­хист інформації в Україні, затверджене Указом Президента Ук­раїни від 29 вересня 1999 р. № 1229 та ін.

У XVI розділі КК містяться норми, що встановлюють відпо­відальність за злочини у сфері використання електронно-об­числювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку. До них належать: незаконне втру­чання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ю­терів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку (ст. 361); викрадення, привласнення, вимагання комп’ютерної інформації або заволодіння нею шляхом шахрайства чи зло­вживання службовим становищем (ст. 362); порушення правил експлуатації автоматизованих електронно-обчислювальних систем (ст. 363).

Родовий об’єкт цих злочинів – інформаційна безпека у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ю­терів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку.

align: justify;">Предмет злочину: 1) електронно-обчислювальна машина (ЕОМ) – комп’ютер – комплекс технічних засобів, призначе­них для автоматичної обробки інформації в процесі розв’язан­ня обчислювальних та інформаційних завдань; 2) автоматизо­вані комп’ютерні системи (АКС) – сукупність взаємозалежних ЕОМ, периферійного устаткування і програмного забезпечен­ня, призначених для автоматизації прийому, зберігання, оброб­ки, пошуку і видачі інформації споживачам. Комп’ютерні систе­ми можуть бути регіонального і галузевого характеру; 3) комп’ю­терні мережі (мережа ЕОМ) – це з’єднання кількох комп’ютерів (ЕОМ) і комп’ютерних систем, взаємозалежних і розподілених по фіксованій території й орієнтованих на колективне викори­стання загальномережних ресурсів. Комп’ютерні мережі перед­бачають спільне використання ресурсів обчислювальних центрів (ОЦ), запуск загальних програм, що входять у комп’ю­терні системи; 4) носії комп’ютерної інформації – фізичні об’єк­ти, машинні носії, призначені для постійного зберігання, пере­несення й обробки комп’ютерної інформації. До них належать гнучкі магнітні диски (дискети), жорсткі магнітні диски (вінче­стери), касетні магнітні стрічки (стримери), магнітні бараба­ни, магнітні карти тощо; 5) комп’ютерна інформація – це тек­стова, цифрова, графічна чи інша інформація (дані, відомості) про осіб, предмети, події, що існує в електронному вигляді, збе­рігається на відповідних електронних носіях і може використо­вуватися, оброблятися або змінюватися за допомогою ЕОМ (комп’ютерів); 6) мережі електрозв’язку – це сукупність засобів і споруджень зв’язку, об’єднаних у єдиний технологічний про­цес для забезпечення інформаційного обміну-передачі чи прийо­му знаків, сигналів, письмового тексту, зображень чи звуків, по­відомлень будь-якого роду по радіо, дротовим, оптичним чи іншим електромагнітним системам. До них належать телефон­ний, телеграфний, телетайпний, факсимільний зв’язок. Предмети мережі електрозв’язку — це телефони, факси, телетайпи, телеграфи, інші апарати, пристрої й устаткування мережі елек­трозв’язку, що призначені для передачі й обміну інформації. До предметів цього злочину належить також інформація, що фун­кціонує в мережах електрозв’язку.

Об’єктивна сторона цих злочинів може виражатися в активних діях (наприклад, у незаконному втручанні в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), їх систем) або в злочинній бездіяльності (наприклад, при порушенні правил експлуатації автоматизованих електронно-обчислювальних систем).

Для об’єктивної сторони злочинів потрібно не тільки вчинення суспільно небезпечного діяння (незаконне втручання в роботу ЕОМ, викрадення, привласнення комп’ютерної інформації тощо), а й настання суспільно небезпечних наслідків (перекручення або знищення комп’ютерної інформації чи її носіїв, заподіяння істот­ної шкоди власникові ЕОМ (комп’ютерів), систем і комп’ютерних мереж (ч. 2 ст. 361). При цьому вимагання комп’ютерної інфор­мації може розглядатися і як злочин із формальним складом.

Суб’єктивна сторона цих злочинів передбачає, як правило, умисну вину. Можлива і необережність – при порушенні пра­вил експлуатації електронно-обчислювальних систем (ст. 363).

Мотиви та цілі можуть бути різними – помста, прагнення до володіння інформацією. Якщо ж викрадення інформації вчиняєть­ся з корисливих мотивів і містить ознаки шахрайства, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів – статтями 362 і 190.

Суб’єкт злочину – будь-яка особа, а в деяких випадках суб’єкт спеціальний – службова особа (ст. 362), особа, відповідальна за експлуатацію ЕОМ (ст. 363).

 

1 Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48.

2 Там само. – 1994. – № 31.

3 Там само. – 1995. – № 20.

 

< Попередня   Наступна >