289

---

§ 2. Види злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку

Незаконне втручання в роботу електронно-обчислюваль­них машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку (ст. 361). Об’єктивна сторона злочину виражається в трьох формах.

1. Незаконне втручання в роботу автоматизованих електрон­ но-обчислювальних машин, їх систем чи комп’ютерних мереж. Воно полягає у проникненні до цих машин, їх систем чи мереж і вчиненні дій, що порушують режим роботи ЕОМ, припиняють (частково чи у повному обсязі) їх роботу. Таке втручання по­ винне бути незаконним, тобто особа не мала ні дійсного, ні уяв­ного права на втручання в роботу ЕОМ. При цьому електрон­но-обчислювальні машини не належать винному ні на праві власності, ні на іншій законній підставі (наприклад на умовах оренди).

Тут завжди має місце «злом» і проникнення в програму чужо­го комп’ютера, системи чи мережі ЕОМ. Способи втручання в роботу електронно-обчислювальних машин можуть бути різни­ми: шляхом виявлення слабких місць у захисті, шляхом автома­тичного перебору абонентських номерів («вгадування коду» – дії «хакерів»), з’єднання з комп’ютером, підключеним до телефон­ної мережі, використання чужого імені (пароля) за допомогою використання помилки в логіці побудови програми тощо.

Наслідком цього діяння є перекручення або знищення комп’ю­терної інформації чи носіїв такої інформації. Перекручення – це зміна змісту або форми інформації, закладеної в носії, коли можливість використання або відновлення цієї інформації чи її фрагментів істотно ускладнена. Знищення комп’ютерної інфор­мації полягає в такій її зміні, коли використання чи відновлен­ня комп’ютерної інформації неможливе. Знищення носіїв ком­п’ютерної інформації полягає в руйнівному впливі

на них (ме­ханічному, електронному), внаслідок чого вони стають повністю непридатними і не можуть використовуватися за своїм цільо­вим призначенням (наприклад, знищення вінчестера, дискети, стримера тощо).

2. Розповсюдження комп’ютерного вірусу шляхом застосуван­ня програмних і технічних засобів, призначених для незаконного проникнення в ці машини (ЕОМ), системи чи комп’ютерні мережі та здатних спричинити перекручення або знищення комп’ютер­ної інформації чи її носіїв. Комп’ютерний вірус – це шкідлива програма, що «інфікує» носії комп’ютерної інформації, встав­ляючи в них власні копії. Програма, що містить комп’ютерний вірус, володіє реальною і досить високою мірою можливості знищення, блокування, модифікації комп’ютерної інформації, порушення роботи ЕОМ, їх систем чи мереж. Тому поширення комп’ютерного вірусу («злом» комп’ютерних систем і мереж за допомогою «вірусної атаки») становить підвищену суспільну небезпеку.

Засобами здійснення цього злочину є програмні та технічні засоби. Програма-вірус – це спеціально створена програма, здат­на мимовільно приєднуватися до інших програм (тобто «зара­жати» їх) і при запуску виконувати різні небажані дії: псування файлів і каталогів, спотворення результатів обчислення, засмі­чення або стирання пам’яті, створення перешкод у роботі ЕОМ. Технічні засоби – це електронно-обчислювальні машини (ком­п’ютери) та їх системи, за допомогою яких вірусні програми протиправно вводяться в базу даних ЕОМ (комп’ютерів), їх системи чи мережі. Вони мають бути призначеними для неза­конного проникнення в електронно-обчислювальні машини (комп’ютери), їх системи чи мережі та здатними спричинити перекручення або знищення комп’ютерної інформації чи носіїв такої інформації.

Злочин вважається закінченим із моменту поширення (вве­дення в базу даних ЕОМ (комп’ютерів), їх систем чи мереж) комп’ютерного вірусу.

3. Незаконне втручання в роботу мереж електрозв’язку. Це діяння характеризується проникненням, вторгненням у мережі електрозв’язку, що пов’язано з порушенням режиму роботи цих систем чи їх складових одиниць (компонентів). Втручання по­винне бути незаконним – системи електрозв’язку належать пев­ному власникові – юридичній чи фізичній особі і на втручання в їх роботу винний не має ні дійсного, ні уявного права. Способи втручання в роботу мереж електрозв’язку можуть бути різни­ми: незаконне підключення до ліній зв’язку, використання різних технічних пристосувань («жучків») для прослуховування і фіксування інформації, що функціонує в системі електрозв’яз­ку тощо. Наслідками цього діяння повинно бути знищення, пе­рекручення, блокування інформації чи порушення встановле­ного порядку її маршрутизації. Зміст понять «знищення» і «перекручення» інформації аналогічно поняттям «знищення», «ушкодження» комп’ютерної інформації. Блокування інфор­мації – таке порушення інформаційних потоків мереж елект­розв’язку, у результаті якого суб’єкт, що передає інформацію, не може довести її до абонента, а останній не може одержати цю інформацію. Порушення встановленого порядку маршрутизації – це порушення обраного порядку і послідовності вузлів і джерел інформації щодо особи, яка приймає інформацію.

Суб’єктивна сторона злочину – умисел прямий чи непрямий.

Суб’єкт злочину – будь-яка особа.

У частині 2 ст. 361 установлено відповідальність за ті самі дії, якщо вони заподіяли істотну шкоду або вчинені повторно чи за попередньою змовою групою осіб.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 361 – штраф до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк; за ч. 2 ст. 361 – обмеження волі на строк до п’яти років або позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років.

Викрадення, привласнення, вимагання комп’ютерної інформації або заволодіння нею шляхом шахрайства чи зло­вживання службовим становищем (ст. 362). Предмет злочину – комп’ютерна інформація, введена (закладена) в електронно-обчислювальні машини (комп’ютери), їх системи чи мережі, а також носії такої інформації.

Об’єктивна сторона злочину виражається у викраденні, при­власненні, вимаганні комп’ютерної інформації або у заволодінні нею шляхом шахрайства чи зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Внаслідок вчинення таких дій власник чи інша особа, яка володіє комп’ютерною інформацією, позбавляються такої інформації, вона вибуває з їх володіння і не може ними використовуватися.

Об’єктивні ознаки дій, зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 362, потрібно трактувати так само, як і в злочинах проти власності, – за статтями 185, 186, 189, 190 і 191.

Для наявності об’єктивної сторони слід встановити не тільки вчинення особою одного з діянь, вказаних у ч. 1 ст. 362, але і на­стання суспільно небезпечних наслідків – власник або інша осо­ба, яка володіє комп’ютерною інформацією, позбавляються її внаслідок протиправних дій злочинця і вона переходить до во­лодіння останнього. Вимагання комп’ютерної інформації вва­жається закінченим із моменту вимоги передачі комп’ютерної інформації або передачі права на таку інформацію, поєднаної з погрозою (ст. 189).

Суб’єктивна сторона злочину – вина у формі прямого наміру.

Суб’єкт злочину – будь-яка особа. У разі заволодіння комп’ю­терною інформацією шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем або шляхом привласнення – суб’єкт злочину спеціальний – службова особа або особа, якій інформація була ввірена чи перебувала в її віданні.

Якщо при викраденні комп’ютерної інформації до потерпі­лого було застосовано насильство і заподіяно, наприклад, тілесні ушкодження, все вчинене слід кваліфікувати за сукупні­стю злочинів – за ст. 362 і відповідною статтею про злочини проти життя і здоров’я особи. Викрадення, привласнення, ви­магання комп’ютера, що містить інформацію, або носіїв комп’­ютерної інформації, що є значною майновою цінністю, або заволодіння такими предметами шляхом шахрайства, зловживання службовим становищем або ж шляхом розбою має кваліфікува­тися також за сукупністю злочинів: за ст. 362 і за відповідними статтями розділу про злочини проти власності.

У частині 2 ст. 362 передбачено відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно чи за попередньою змовою групою осіб. У частині 3 встановлено відповідальність за дії, передбачені час­тинами 1 або 2 цієї статті, якщо вони заподіяли істотну шкоду.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 362 – штраф від п’ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або ви­правні роботи на строк до двох років; за ч. 2 ст. 362 – штраф від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян або обмеження волі на строк до трьох років, або позбав­лення волі на той самий строк; за ч. 3 ст. 362 – позбавлення волі на строк від двох до п’яти років.

Порушення правил експлуатації автоматизованих елект­ронно-обчислювальних систем (ст. 363). Предмет злочину – автоматизовані електронно-обчислювальні машини (комп’ю­тери), їх системи чи комп’ютерні мережі.

Об’єктивна сторона виражається в порушенні правил експ­луатації автоматизованих електронно-обчислювальних машин, їх систем чи комп’ютерних мереж. Правила експлуатації ЕОМ – це будь-які технічні правила, що регламентують порядок вико­ристання таких машин, збереження комп’ютерної інформації, а також забезпечення засобів захисту автоматизованих електронно-обчислювальних машин. Порушення правил може поляга­ти як в активних діях, коли особа діє всупереч розпорядженням, закріпленим у правилах, так і у формі бездіяльності – неви­конання обов’язків із належного використання (обслугову­вання) ЕОМ.

Об’єктивна сторона злочину передбачає не тільки вчинення діяння (порушення правил експлуатації ЕОМ), а й настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді: викрадення, пере­кручення чи знищення комп’ютерної інформації, засобів її за­хисту, або незаконного копіювання комп’ютерної інформації, або істотного порушення роботи ЕОМ, їх систем чи мереж.

Незаконне копіювання комп’ютерної інформації полягає у виготовленні та привласненні копії («дубліката») носія інфор­мації (дискети, вінчестера тощо). Причому виготовлення копії завжди повинне бути незаконним: особа не мала ні дійсного, ні уявного права на такі дії, вони були вчинені без дозволу власника інформації або з порушенням встановленого порядку. Істотне порушення роботи електронно-обчислювальних машин полягає у виході з ладу електронної інформаційної системи або мережі на значний час, що негативно вплинуло на діяльність організації, установи, підприємства внаслідок втрати комп’ютерної інфор­мації і припинення функціонування комп’ютерних мереж тощо. Істотне порушення ЕОМ – поняття оціночне й у кожному кон­кретному випадку підлягає уточненню і конкретизації.

Злочин вважається закінченим із моменту настання зазна­чених наслідків.

Суб’єктивна сторона злочину. Щодо порушення правил екс­плуатації автоматизованих електронно-обчислювальних ма­шин (комп’ютерів), їх систем чи комп’ютерних мереж допусти­ма будь-яка форма вини, як умисел, так і необережність, а щодо наслідків, то можлива тільки необережна форма вини.

Суб’єкт злочину спеціальний – особа, відповідальна за експ­луатацію автоматизованих електронно-обчислювальних ма­шин, їх систем чи комп’ютерних мереж (інженери, наукові співро­бітники, працівники обслуговуючого персоналу інші). На цю особу повинні покладатися обов’язки з правильного викорис­тання (експлуатації), забезпечення, відповідно до технічних норм ЕОМ, підтримування їх у робочому стані, оновлення і за­безпечення збереження інформації тощо.

Якщо зазначені у ст. 363 дії вчинено службовою особою, то за наявності в її діях ознак службових злочинів, передбачених стат­тями 366 або 365, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю зло­чинів.

У частині 2 ст. 363 передбачено відповідальність за ті самі дії, якщо вони заподіяли істотну шкоду. Йдеться про те, що вна­слідок порушення правил експлуатації ЕОМ настають не лише суспільно небезпечні наслідки, вказані у ч. 1 ст. 363, в тому числі й істотне порушення роботи ЕОМ, але й їх власнику запо­діюється істотна шкода – матеріальна, майнова, організаційна тощо. Істотна шкода – поняття оціночне.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 363 – штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлен­ня права обіймати певні посади чи займатися певною діяльні­стю на строк до п’яти років, або виправні роботи на строк до двох років; за ч. 2 ст. 363 – штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до п’яти років, із позбав­ленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяль­ністю на строк до трьох років чи без такого.

 

< Попередня   Наступна >