120

---

§ 3. Відмінність злочину від інших правопорушень

1. Злочин не є єдиним видом правопорушення. Тому вини­кає питання про місце злочину в системі правопорушень, відме­жування його від інших правопорушень: адміністративних, дисциплінарних, цивільно-правових. Питання це не тільки те­оретичне: той чи інший вид правопорушення зумовлює різну за суворістю відповідальність, різні обмеження для особи, яка його вчинила. Тому правильне визначення виду правопорушен­ня має суттєве практичне значення не тільки для охорони су­спільних відносин, а й для захисту прав осіб, що вчинили ці правопорушення.

2. Аналіз поняття злочину свідчить, що саме його суспіль­на небезпечність, її ступінь розкривають соціальну сутність зло­чину як виду правопорушення. Тому в кримінальному праві обґрунтовано визнається, що саме суспільна небезпечність є тим критерієм, який має бути покладено в основу відмежуван­ня злочину від інших правопорушень. Однак щодо питання, яким чином вона виконує цю розмежувальну функцію, серед науковців немає єдності.

Існують два різних підходи до вирішення цього питання. Одні юристи, відмежовуючи злочин від інших правопорушень, вважають, що лише злочин має суспільну небезпечність, що це специфічна соціальна властивість лише злочину. Інші право­порушення не є суспільно небезпечними: їм притаманна лише така властивість, як суспільна шкідливість. Тобто відповідно до такого погляду є якісна різниця в соціальній природі злочину та інших правопорушень: злочин за своєю природою це су­спільно небезпечне діяння, а іншим правопорушенням така соціальна властивість не притаманна, – вони є лише суспільно шкідливими, тобто здатні заподіювати шкоду окремим держав­ним, суспільним, особистим інтересам. Отже, відповідно до цього погляду, злочин та інші правопорушення, – якісно са­мостійні види правопорушень не тільки за їх правовою приро­дою, ознакою п

ротиправності, а й за їх соціальним змістом – матеріальною ознакою.

Інший погляд виходить з єдності соціальної природи всіх правопорушень – їх суспільної небезпечності. Тому відмінність між злочином та іншими правопорушеннями визначають за ступенем суспільної небезпечності. Специфіка злочину вияв­ляється саме в підвищеному ступені суспільної небезпечності: він завжди є більш небезпечним, ніж будь-яке інше правопору­шення. А тому відмінність злочину від інших правопорушень — у кількісній, а не якісній характеристиці.

Такий погляд є більш обґрунтованим, оскільки будь-яке правопорушення заподіює шкоду (чи містить у собі погрозу заподіяння шкоди) певним суспільним відносинам. Це й ви­значає його соціальну і правову природу як правопорушення. Але ступінь суспільної небезпечності різних видів правопору­шень є різним, а злочини в системі правопорушень – найбільш небезпечні. Це зумовлено і важливістю об’єкта, посягання на який визнається злочином, і характером та тяжкістю шкоди, способом здійснення діяння, формою і ступенем вини, моти­вами і метою, а також всіма іншими об’єктивними і суб’єктив­ними його ознаками. Цей висновок підтверджується порівняль­ним аналізом злочинів та інших правопорушень, зокрема, найбільш близьких до злочинів адміністративних деліктів.

3. Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення «адміністративним правопорушенням (про­ступком) визнається протиправна, винна (умисна або необе­режна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський поря­док, власність, права і свободи громадян, на встановлений по­рядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність». Частина 2 ст. 9 передбачає, що «адміністра­тивна відповідальність за правопорушення, передбачені цим

Кодексом, настає, якщо ці правопорушення за своїм характе­ром не тягнуть відповідно до чинного законодавства криміналь­ної відповідальності». Виходячи з цього, можна виділити такі ознаки адміністративного правопорушення: 1) протиправність – воно прямо передбачено в КпАП; 2) винність – воно повинно бути вчинене умисно або з необережності; 3) воно посягає на охоронювані законом об’єкти; 4) адміністративна караність – адміністративним правопорушенням може бути визнано тільки таке діяння, за які передбачено заходи адміністративного стяг­нення, а саме: попередження, штраф, оплатне вилучення пред­мета, що є знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, грошей, отриманих внас­лідок здійснення адміністративного правопорушення, позбав­лення спеціального права, наданого певному громадянинові (права керувати транспортними засобами, права полювання); виправні роботи; адміністративний арешт.

Порівняння понять адміністративного правопорушення і злочину дозволяє визначити їх загальні ознаки. Багато спільно­го й у характері заходів впливу (штраф, позбавлення спеціаль­ного права, виправні роботи – передбачені в ст. 24 КпАП як заходи адміністративного стягнення, а в ст. 51 КК – як види кримінального покарання). Однак порівняння близьких за ха­рактером діянь адміністративних правопорушень і злочинів чітко свідчить про їх відмінність у ступені суспільної небез­печності, а, відповідно, у різному ступені суворості одноймен­них заходів впливу.

Перш за все слід зазначити, що особлива важливість низки об’єктів, наприклад, основ національної безпеки України, жит­тя, здоров’я людини, виключає визнання посягань на них ад­міністративними правопорушеннями. Тому державна зрада, вбивство, тяжке тілесне ушкодження можуть вважатися лише злочинами. Посягання ж на інші об’єкти, наприклад, власність, суспільний порядок, господарську діяльність, можуть бути як злочинами, так і адміністративними правопорушеннями. Од­нак у цих випадках їх правову природу визначають тяжкість шкоди, небезпечність способів, форма і ступінь вини, мотиви, мета, повторність та інші ознаки. Наприклад, ст. 164 КпАП пе­редбачає відповідальність за «заняття господарською діяльністю без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), якщо їх одержання передбачене законом», а ст. 202 КК визнає ці діяння злочином, якщо це було пов’язано з отри­манням особою доходу у великих розмірах. Порушення вимог законодавства про працю передбачено в ч. 1 ст. 41 КпАП як адміністративне правопорушення. Якщо ж таке правопорушен­ня було грубим, то воно є злочином і тягне кримінальну відпо­відальність на підставі ст. 172 КК.

 

< Попередня   Наступна >