52

---

РОЗДІЛ VІІІ

ОБ’ЄКТИВНА СТОРОНА ЗЛОЧИНУ

§ 1. Поняття і значення об’єктивної сторони злочину

1. Кримінальне законодавство України встановлює кримі­нальну відповідальність тільки за конкретні суспільно небез­печні винні діяння (дію або бездіяльність), передбачені зако­ном як злочин (ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 11 КК). Як і будь-який акт вольової поведінки людини, злочин являє собою єдність його зовнішніх (об’єктивних) і внутрішніх (суб’єктивних) власти­востей і ознак. Зовнішня сторона злочину утворює його об’єк­тивну, а внутрішня – його суб’єктивну сторону.

Визнаючи нерозривний зв’язок об’єктивних і суб’єктивних ознак злочину, наука кримінального права в той же час вивчає їх окремо, що необхідно для їх глибшого розуміння. Такий підхід дозволяє глибше пізнати об’єктивну і суб’єктивну сто­рони злочину, що становлять у реальній дійсності єдиний і не­подільний акт злочинної поведінки.

2. Ознаки об’єктивної сторони злочину. При виявленні злочину ми насамперед стикаємося з його об’єктивними озна­ками: конкретним актом поведінки суб’єкта у вигляді дії чи без­ діяльності, що завжди здійснюється у певній об’єктивній об­становці, у певному місці та в певний час. Цей акт поведінки завжди відбувається відповідним способом, наприклад, крадіж­ка з об’єктивної сторони виражається в таємному викраденні чужого майна (ст. 185), грабіж – у відкритому викраденні та­кого майна (ст. 186). Злочин завжди спричиняє певні суспіль­но небезпечні наслідки, бо в результаті його вчинення завдаєть­ся істотна шкода суспільним відносинам, охоронюваним кри­мінальним законом (наприклад, вбивство своїм наслідком має смерть людини – статті 115—119, крадіжка, грабіж, шахрайство (статті 185, 186, 190) заподіюють майнову шкоду власникові).

Причому діяння (дія чи б

ездіяльність) перебуває у причинно­му зв’язку із суспільно небезпечними наслідками. Ці ознаки притаманні будь-якому злочину як явищу реальної дійсності. Без цих ознак злочину бути не може. Вони мають місце завж­ди, у всіх випадках, коли вчиняється злочин.

Іноді злочин вчиняється з використанням тих або інших предметів матеріального світу: технічних пристосувань, вогне­пальної або холодної зброї, підроблених документів чи інших засобів. Їх вибіркове використання багато в чому дозволяє зло­чинцеві більш успішно вчинити злочинний намір, заподіяти більш тяжку шкоду.

В об’єктивних ознаках виявляються як фактичні, так і со­ціальні властивості злочину, передусім його суспільна небез­печність. Об’єктивні ознаки, які притаманні всім злочинам, вивчаються Загальною частиною кримінального права, а інди­відуальні ознаки конкретних злочинів, наприклад, бандитиз­му, шахрайства, хуліганства, – Особливою.

Викладене дозволяє зробити висновок, що об’єктивна сто­рона злочину – це зовнішня сторона (зовнішнє вираження) зло­чину, що характеризується суспільно небезпечним діянням (дією чи бездіяльністю), суспільно небезпечними наслідками, причин­ним зв’язком між діянням і суспільно небезпечними наслідками, місцем, часом, обстановкою, способом, а також засобами вчи­нення злочину.

Усі ознаки об’єктивної сторони злочину з погляду їх опи­сування (закріплення) у диспозиціях статей Особливої части­ни КК можна поділити на дві групи: обов’язкові (необхідні) та факультативні.

До обов’язкових ознак належить діяння у формі дії або без­діяльності. Без діяння, інакше кажучи, без конкретного акту суспільно небезпечної поведінки людини, не може бути вчи­нено жоден злочин.

Діяння завжди або безпосередньо вказується в диспозиції статті Особливої частини КК, або однозначно випливає з її змісту і, таким чином, є обов’язковою ознакою об’єктивної сто­рони складу злочину. Тому встановлення ознак такого діяння (дії чи бездіяльності) є обов’язковим у кожній кримінальній справі.

До факультативних ознак об’єктивної сторони складу зло­чину належать: суспільно небезпечні наслідки, причинний зв’я­зок між діянням і суспільно небезпечними наслідками, місце, час, обстановка, спосіб і засоби вчинення злочину. Ці ознаки, фактично притаманні злочину як явищу реальної дійсності, далеко не завжди вказуються в законі як ознаки конкретного складу злочину. Наприклад, диспозиції складів шпигунства (ст. 114), незаконного поводження зі зброєю, бойовими припаса­ми або вибуховими речовинами (ст. 263), хуліганства (ст. 296) та ін. не містять вказівок на конкретні суспільно небезпечні на­слідки, які необхідно було б встановлювати при вирішенні пи­тання про притягнення особи до кримінальної відповідаль­ності. Так само далеко не завжди в статтях Особливої частини КК указуються спосіб, місце, час, обстановка вчинення злочи­ну. Отже, зазначені ознаки об’єктивної сторони складу злочи­ну є не обов’язковими, а факультативними.

Однак якщо суспільно небезпечні наслідки, місце, час, спосіб, обстановка і засоби вчинення злочину прямо вказані у диспозиції статті Особливої частини КК або однозначно ви­пливають з її змісту, то вони набувають значення обов’язко­вих ознак об’єктивної сторони складу злочину та їх встанов­лення в такому випадку є обов’язковим.

3. Значення об’єктивної сторони злочину. По-перше, об’єк­тивна сторона є елементом складу злочину і підставою кримі­нальної відповідальності. Тому особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності лише тоді, коли у вчиненому нею діянні встановлені всі ознаки об’єктивної сторони складу злочину. По-друге, ознаки об’єктивної сторони багато в чому визначають суспільну небезпечність злочину. Характер діян­ня, спосіб його вчинення, місце, час, обстановка вчинення зло­чину, тяжкість суспільно небезпечних наслідків, що настали, є найважливішими показниками суспільної небезпечності як соціальної властивості злочину. У цьому зв’язку об’єктивні ознаки діяння враховуються передусім при вирішенні питан­ня про криміналізацію тих чи інших діянь, тобто визнанні їх злочинними і караними самим законодавцем. Крім того, на­приклад, тяжкість наслідків, спосіб учинення злочину багато в чому визначають суворість покарання, встановленого в сан­кціях статей Особливої частини КК за відповідні злочини. По-третє, об’єктивна сторона має важливе значення для правиль­ної кваліфікації злочину. Аналіз об’єктивної сторони дає мож­ливість встановлювати інші елементи й ознаки складу злочи­ну: об’єкт, якому заподіюється шкода певним злочином, від­повідну форму вини, мотив, мету злочину, які не завжди вказуються в диспозиціях статей Особливої частини КК, і, та­ким чином, правильно кваліфікувати вчинене. По-четверте, об’єктивна сторона має важливе значення для розмежування злочинів, а також відмежування злочинних діянь від незлочинних. Наприклад, крадіжка, грабіж, розбій (суміжні злочини) різняться між собою за способом вчинення злочину. Хуліган­ство, відповідальність за яке встановлено в ст. 296, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи ви­нятковим цинізмом, відрізняється від адміністративне карано­го дрібного хуліганства за об’єктивною стороною. По-п’яте, вра­хування ознак об’єктивної сторони дозволяє суду в кожному конкретному випадку правильно визначити ступінь тяжкості вчиненого злочину (ст. 65) і відповідно до цього призначити покарання, що відповідає вчиненому.

 

< Попередня   Наступна >